Рішення

від 17.08.2010 по справі 2-441-10

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-441

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

17 серпня 2010 року                                                          смт Розівка

    Розівський районний суд Запорізької області у складі:

    головуючого судді                 Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання         Літвіновій Т.А.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області (далі за текстом – Управління ПФУ) про визнання неправомірною бездіяльність Управління ПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

    05 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду, в якому вказав, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась. ОСОБА_1 зазначив, що бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач просив зобов’язати відповідача – Управління ПФУ здійснити йому перерахунок та виплату надбавки до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, визнавши його право на отримання невиплаченої надбавки до пенсії.

    Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі. Крім цього, відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення та виплата позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, здійснюється в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства.  

    Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.  

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV не коригувався та її дія на 2009-2010 роки законами України не була зупинена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 49 грн. 80 коп..

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 жовтня 2008 року – 498 грн., з 01 листопада 2009 року – 573 грн., з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 705 грн..

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року , то вони є безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню, оскільки йому, як дитині війни, відповідачем за вищевказаний період частково нараховане та виплачене підвищення до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік – з 01 січня 2010 року по 30 червня  2010 року, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:                 Т.М.Кущ