Постанова від 03.09.2025 по справі 175/3809/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4713/25 Справа № 175/3809/24 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розум Олександр Вікторович, на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року в цивільній справі номер 175/3809/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Управління служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 17.10.2014 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сторони мають спільну малолітню дитину, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відповідачка усунулась від виховання сина, не провідує дитину, не цікавиться здоров`ям ОСОБА_4 , успіхами в навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину. Позивач створив всі належні умови для нормального проживання дитини, який має все необхідне для фізичного, морального, духовного, культурного розвитку. Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні відповідачкою її неповнолітньої дитини, немає, також, відсутні об`єктивні дані, які б вказували на те, що остання намагається виконувати батьківські обов`язки.

Позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків у відношенні до її малолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,- відмовлено у повному обсязі.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розум О.В., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Ленінський районний суд м. Дніпропетровська від 04.02.2025 року в справі № 175/3809/24 та винести нове, яким

позовні вимоги задовольнити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки наданих сторонами доказів; порушив норми матеріального права внаслідок неправильного тлумачення певних норм чинного законодавства; висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам.

Судовий розгляд був проведений з грубим порушенням щодо участі позивача у судових засіданнях. Судом першої інстанції були ігноровані усі клопотання представника позивача щодо проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Судом першої інстанції було залишено без уваги клопотання про витребування висновку у Управління служби у справах дітей адміністрації Новокодацького р-ну Дніпровської міської ради. Допущено грубе порушення право на доступ до правосуддя, обмеживши отримання документів, які знаходяться в матеріалах справи але не зареєстровані у підсистемі Електронний суд.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність об`єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно малолітньої дитини.

В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б спростовували твердження позивача, або доказували протилежне викладеному у позовній заяві.

Відповідачка свідомо і за власним бажанням залишила сина на позивача і з метою усунутись від його виховання, змінила місце проживання та виїхала в невідомому напрямку. Така поведінка відповідачки має постійний характер та триває більше двох років, тобто матір не бере участі у вихованні сина два з половиною роки без поважних причин.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Розум О.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 170).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 17.10.2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).

Сторони мають спільну малолітню дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9зв).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади Дніпровської територіальної громади від 22.12.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10зв).

Відповідно до характеристики Дніпровської гімназії №105 імені М.І. Лояна Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у 2-А класі Дніпровської гімназії №105 ДМР, зарекомендував себе, як скромний, доброзичливий, спокійний учень (а.с. 12).

Відповідно до характеристики ТОВ «УкрКонтінентСталь» від 20.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює у ТОВ «УкрКонтінентСталь» понад один рік, за час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходяться в межах його компетенції (а.с. 11зв).

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 05.01.2024 року спеціалістами Управління служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створені належні умови для проживання (а.с. 14).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 19.02.2024 року позивач ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 84-85).

Згідно з Актом №105 обстеження умов проживання від 25.09.2024 року спеціалістами Служби у справах дітей в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створені належні умови для розвитку та виховання дитини (а.с. 86-86зв).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 20.12.2024 року №7 останній вважає за недоцільне в інтересах дитини позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні до її малолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 112-113зв).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (§ 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.10.2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сторони мають спільну малолітню дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До матеріалів справи долучено Акти обстеження умов проживання: від 05.01.2024 року, що складений спеціалістами Управління служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, та від 25.09.2024 року №105, що складений спеціалістами Служби у справах дітей в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, згідно з якими для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створені належні умови для проживання, розвитку та виховання дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 20.12.2024 року №7 останній вважає за недоцільне в інтересах дитини позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав у відношенні до її малолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, виходячи за наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про недоведеність позивачем того, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а також не надано доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Нових будь-яких доказів суду не надано.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розум Олександр Вікторович, залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.

Судді: