Рішення

від 10.11.2010 по справі 35/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/501

10.11.10

За позовом  Першого заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі

                     1) Київської міської ради

            2) Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель

             у м. Києві

до                  Підприємства "Офіцери" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз

                     організацій інвалідів України"

про               звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від прокуратури: Радзівіл Б.В. –ст.пом. прокурора;

від позивача-1:     не з"явились;  

від позивача-2:     Дорофєєв Д.В.- предст. за довір.

від відповідача:   не з"явились.

В судовому засіданні 10.11.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

  На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві до Підприємства "Офіцери" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інваліді України" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди.

   В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що перевіркою проведеною Прокуратурою Дарницького райому м. Києва та Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві з виїздом на місце, встановлено, що Підприємство "Офіцери" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інваліді України" самовільно займає земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. під розміщення, обслуговування та експлуатацію відкритої автостоянки по вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м.Києва, про що було складено відповідні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.07.09 № А1346/20 та № А1984/20 від 23.11.2009.

    За твердженням прокуратури, внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок загальною площею 500 кв.м. що розташована за адресою вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, державі заподіяна шкода. Згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за вищевказаною адресою, відповідно до п.7 „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття  ґрунтового покриву”, затвердженої  постановою КМУ від 25.07.07 р. №963, розмір шкоди становить 10 010,25 грн.

   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 порушено провадження у справі №35/501,розгляд справи призначений на 13.10.2010.

  В судове засідання 13.10.2010 з»явився представник позивача -2 та пояснив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 №1068 постановлено ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель. На даний час відбувається процес ліквідації позивача-2, а тому захист та представництво інтересів інспекції здійснює Головне управління Держкомзему у м. Києві.

  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010, №35/501, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 29.10.2010.

  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 №35/501, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений до 10.11.2010.

   В судовому засіданні 10.11.2010, на підставі ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

   В судові засідання, призначені на 13.10.2010р., 29.10.2010 та 10.11.2010 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.  

   Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

   Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

   Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

    У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

    Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

     В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

     Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

      Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалась відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 01.11.2010р.

     Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

     За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

  Пунктом б) ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, державний контроль за використанням і охороною земель.

  Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1524 від 02.11.2006 р., Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань охорони навколишнього природного середовища та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно з абзацом 4 пункту 3 Положення одним із основних завдань Мінприроди є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

   Свої повноваження Мінприроди здійснює безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління (п. 6 Положення).

   Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди № 548 від 19.12.2006 р., Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

   Згідно із п.п. 4, 5 зазначеного Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та має право складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом, а також давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень.

    Як встановлено судом, 31.07.2009р. Державною екологічною інспекцією в м. Києві була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

    Перевіркою було встановлено, що дана земельна ділянка площею приблизно 500 кв.м. відгорожена сіткою-рябіцею. Особа, яка б могла надати правовстановлюючі документи, усні та письмові пояснення щодо використання зазначеної земельної ділянки відсутня. Документи, передбачені ст.126 Земельного кодексу України не надані, про що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №А1346/20.

    12.08.2009 позивач-2 звернувся до відповідача з клопотанням про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних  для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Даний лист-клопотання надане під розпис охороні відповідача, про що є відповідна відмітка. Даний лист залишений відповідачем без реагування.

    19.08.2009 позивач-2 повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, яке було направлено відповідачу поштою 19.08.2010 за вих..№092415/02ю. (копія витягу реєстру вихідної кореспонденції інспекції додана до матеріалів справи). Даний лист також залишений відповідачем без реагування.

     17.09.2009 Державної інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами чого складений акт №386/20. За результатами обстеження встановлено, що підприємство "Офіцери ВБ "СОІУ" самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 500 кв.м. під розміщення, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва. Дана земельна ділянка огорожена сіткою-рябіцою.

    23.11.2009 втретє Державною екологічною інспекцією в м. Києві була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

    Перевіркою було встановлено, що станом на 23.11.2009 відповідач продовжує самовільно займати земельну ділянку площею приблизно 500 кв.м. під розміщення, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки, про що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №А1984/20.

               Прокурор у поданому позові зазначає, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки завдає шкоду інтересам держави та суспільним інтересам, спричиняє нецільове використання земель, позбавляє Київську міську раду права на розпорядження земельною ділянкою.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України N3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як передбачено ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно із ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Документами, що посвідчують право на земельні ділянки, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, є  державний акт про право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, встановленої форми, договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням зазначеного, використання відповідачем земельної ділянки площею 500 кв.м. на вулиці О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва можливо лише за наявності у нього документу, що посвідчує право на цю земельну ділянку та державної реєстрації цього документу (ст. 125 та 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь - які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа Держкомзему України № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. "Щодо застосування терміну “Самовільне зайняття земельної ділянки" зайняття земельної ділянки не вважається самовільним, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь - яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту – м. Києва, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб належать до повноважень Київської міської ради.

За даними Державного земельного кадастру реєстрація земельної ділянки за адресою вул. О.Мішуги, 2 відсутня, рішення Київської міської ради про відведення зазначеної земельної ділянки за поданням ГУ земельної ресурсів не приймалось, а документи, що посвідчують право користування (оренди, власності) у ГУ земельних ресурсів не зареєстровані.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано жодних доказів правомірності використання ним земельної ділянки за адресою вул. О.Мішуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

 Стосовно вимог прокуратури про відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. №161.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством  за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно зі ст. 56 Закону України „Про охорону земель” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з розрахунками позивача-2, проведеними у відповідності до зазначеної Методики, загальний розмір заподіяної відповідачем шкоди складає 10 010,25 грн.

Листом від 03.11.2009 за вих..№093378/02ю на адресу відповідача позивачем-2 був направлений акт обстеження земельної ділянки №386/20 та розрахунок розміру шкоди, та запропоновано добровільно у 15-денний строк сплатити суму шкоди за реквізитами, визначеними у листі. Доказом направлення зазначеного листа є витягом з реєстру вихідної кореспонденції інспекції, доданий до матеріалів справи. Даний лист залишений відповідачем без реагування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 10 010,25 грн. обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів правомірного використання відповідачем земельної ділянки, а тому суд вважає вимоги прокуратури, підтримані позивачем, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний до використання стан і повернення її у користування Київської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З огляду на задоволенням позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.   

         Згідно з пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн. Отже, розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 85,00 грн. та 102,00 грн. = 187,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 152, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

 1. Позов задовольнити повністю.

 2. Зобов'язати Підприємство «Офіцери»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160,  ідентифікаційний код 30936446) звільнити земельну ділянку площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. О.Мишуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва, та передати її Київській міській раді (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883131).  

3. Зобов'язати Підприємство «Офіцери»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160,  ідентифікаційний код 30936446) привести земельну ділянку площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. О.Мишуги, 2 у Дарницькому районі м. Києва у придатний для використання стан.  

4.  Стягнути з Підприємство «Офіцери»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160,  ідентифікаційний код 30936446) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві, управління державної інспекції з контролю за використанням і охороню земель у м. Києві (03115 м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 21571014), 10 010,25 грн. (десять тисяч десять гривень 25 коп.) –шкоди.

5.  Стягнути з Підприємство «Офіцери»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160,  ідентифікаційний код 30936446) в доход  Державного бюджету України 187,00 грн. (сто вісімдесят сім гривень 00 коп.) - державного мита.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                             М.Є.Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.12.2010.