Ухвала від 03.09.2025 по справі 613/735/21

УХВАЛА

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 613/735/21

провадження № 61-344cв24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Сеник О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі ? ДП «Богодухівський С/Г УКК») звернулося до суду з позовом до ТОВ «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех»), про визнання недійсними правочинів.

Позов мотивований тим, що наказом Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 477 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році, до якого увійшло і ДП «Богодухівський С/Г УКК». Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі ? РВ ФДМУ) по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК». Інформаційне повідомлення РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні містило відомості про те, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. 10 січня 2020 року між РВ ФДМУ Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу ДП «Богодухівський С/Г УКК», а 28 січня 2020 року підписано акти приймання-передачі державного майна відповідно до вказаного договору.

Наказом РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 вирішено припинити юридичну особу ДП «Богодухівський С/Г УКК», призначено комісію з припинення юридичної особи та голову комісії, відомості про перебування в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, директором ДП «Богодухівський С/Г УКК» (звільнено з посади 28 квітня 2020 року) жодні документи, що стосувалися б права оренди підприємства земельних ділянок, голові комісії з припинення не передавались.

Під час здійснення реорганізації підприємства позивачу стало відомо про розірвання директором Тризною О. М. за своїм одноосібним рішенням без згоди органу приватизації всіх договорів оренди землі з фізичними особами. Зокрема, 24 грудня 2019 року було розірвано договори оренди землі, укладені ДП «Богодухівський СГУКК» з відповідачами, шляхом укладення відповідних додаткових угод, результатом яких стало добровільне розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок орендодавцям згідно з актами прийому-передачі. 26 грудня 2019 року власниками земельних ділянок-фізичними особами, які є відповідачами, укладено із ТОВ «Велес 2020» договори оренди земельних ділянок, які перебували в оренді ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський СГУКК» (24 квітня 2018 року) і до завершення приватизації, яке відбулося 03 березня 2020 року, як саме підприємство, так і уповноважені органи управління підприємства були позбавлені права без згоди органів приватизації вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством земельних ділянок та/або майнових прав на них, та/або внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству або перебуває в його користуванні. Однак директором ДП «Богодухівський С/Г УКК» Тризною О. М. добровільно, без згоди органу приватизації, укладено угоди про розірвання договорів оренди землі близько зі 100 власниками земельних ділянок, які після прийняття рішення про приватизацію об`єкта перебували у користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», у тому числі з відповідачами по цій справі.

За таких обставин дії керівника директора ДП «Богодухівський С/Г УКК» є протиправними та такими, що порушують законний інтерес переможця аукціону ? покупця, на користь якого на момент укладення оспорюваних угод було прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації. Тому в силу прямого припису абзацу 14 частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками земельних ділянок угоди про розірвання договорів оренди землі є недійсними.

Наразі оскаржувані угоди про розірвання договорів, а також нові ? укладені із ТОВ «Велес 2020» договори оренди землі надані для проведення державної реєстрації припинення права оренди землі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та виникнення такого права у ТОВ «Велес 2020». Внаслідок укладення нових договорів оренди землі ТОВ «Велес 2020» отримало право оренди земельних ділянок, що вказує на порушення прав позивача як орендаря, а також переможця аукціону - покупця об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський СГУКК» як правонаступника всіх майнових прав та обов`язків позивача, у т. ч. аналогічного права оренди щодо тих самих земельних ділянок, яке не може вважатися припиненим внаслідок незаконного розірвання договорів оренди землі директором підприємства Тризною О. М .

За таких обставин визнання недійсними і наступних договорів оренди землі, укладених ТОВ «Велес 2020» з власниками земельних ділянок, є належним та дієвим способом захисту прав позивача. Вимоги про визнання недійсними наступних укладених з ТОВ «Велес 2020» договорів оренди землі є похідними та залежать від задоволення вимог щодо визнання недійсними угод про розірвання, у зв`язку з чим об`єднані з ними в одній позовній заяві.

Просило суд:

визнати недійсними угоди від 24 грудня 2019 року, укладені ДП «Богодухівський С/Г УКК» про дострокове розірвання договорів оренди землі:

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0039;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0040;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 1/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0046;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 3/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0046;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_4 щодо 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:02:005:0161;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_9 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0071;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0081;

б/н від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0087;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0089;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0110;

б/н від 29 березня 2017 року з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0125;

визнати недійсними договори оренди землі від 26 грудня 2019 року, укладені між ТОВ «ВЕЛЕС 2020» та:

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0039;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0040;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 1/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0046;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 3/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0046;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_4 щодо 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:02:005:0161;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_9 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0071;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0081;

б/н від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0087;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0089;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0110;

б/н від 29 березня 2017 року з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320810100:03:003:0125;

судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року заяву ДП «Богодухівський С/Г УКК» про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам вчинення реєстраційних дії з державної реєстрації припинення або виникнення права оренди землі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та реєстрації виникнення речових прав (права оренди землі) за будь-якими іншими третіми особами на спірні земельні ділянки.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року. Роз`яснено, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що жодний із досліджених судом документів (інформаційне повідомлення РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації, договір купівлі-продажу об`єкта приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року, листи РВ ФДМУ, на які посилається позивач, інвентаризаційні описи) не містить відомостей про те, що право оренди належних відповідачам земельних ділянок входило до складу єдиного майнового комплексу ДП «Богодухівський С/Г УКК». Посилаючись на порушення положень частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» позивач також не зазначає ані конкретну суму, на яку зменшилась вартість майна, ані площі, на яку зменшився розмір земельної ділянки.

Отже, позивачем не доведено, що внаслідок укладення угод про розірвання договорів оренди з відповідачами відбулось зменшення вартості майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» або зменшення розміру земельної ділянки, що належало підприємству або перебувало в його користуванні.

Щодо посилань позивача на висновки, викладені у рішенні Господарського суду Харківської області від 11 січня 2021 року та постанові Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК», треті особи - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, ТОВ «Велес», ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання дій протиправними, то вказаними судовими рішеннями надана оцінка саме діям директора ДП «Богодухівський С/Г УКК» з точки зору їх відповідності Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Однак суть позовних вимог у цій справі зводиться не до оспорювання процедури приватизації чи порядку набуття або відчуження державного майна, а до оскарження договорів, укладених щодо орендованих земельних ділянок, які є власністю фізичних осіб, а не держави, та не належали до об`єкта приватизації. У свою чергу, у цій справі предметом позову є визнання недійсними угод, вчинених фізичними особами - власниками відповідних земельних ділянок, які не були учасниками приватизаційної процедури. З огляду на викладене, а також на зміст позовних вимог, у цій справі оспорювані угоди повинні оцінюватися судом перш за все з точки зору додержання сторонами оспорюваних угод вимог цивільного законодавства та порушення прав позивача саме відповідачами у справі.

Суду не надано доказів того, що власники земельних ділянок - відповідачі у справі (фізичні особи), укладаючи угоди про розірвання договорів оренди, знали або не могли не знати, що директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» діяв без належних повноважень або що для укладення цих угод існували будь-які обмеження, в тому числі пов`язані з приватизацією державного підприємства. Не надано суду і доказів обізнаності відповідачів-фізичних осіб про початок та конкретні строки процедури приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Доводи третьої особи про те, що ТОВ «НВДЦ «Агротех» в силу прямого припису Закону України «Про оренду землі» є правонаступником ДП «Богодухівський С/Г УКК» у договорах оренди із фізичними особами, суд відхиляє, оскільки договори оренди земельних ділянок з ДП «Богодухівський С/Г УКК» припинені не у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря. Як зазначалось, рішення про припинення ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех», наказ РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 прийняті після укладення оспорюваних угод. Як станом на дату укладення оспорюваних угод (24 грудня 2019 року), так і на час ухвалення рішення у цій справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом реорганізації. Отже, у розумінні частини п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа ДП «Богодухівський С/Г УКК» не є припиненою шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех», а останнє не набуло статусу правонаступника позивача як юридичної особи.

Разом з тим, умовами договору від 10 січня 2020 року між продавцем - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях і покупцем - ТОВ «НВДЦ «Агротех» передбачено інше, а саме те, що земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на Об`єкт приватизації. Питання землекористування після набуття права власності на Об`єкт приватизації, як це передбачено договором купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, третьою особою з відповідачами не вирішено, доказів цього до матеріалів справи не надано.

Отже, оспорювані угоди укладені до моменту переходу права власності на об`єкт приватизації. Враховуючи викладене, майнові права користування земельними ділянками приватної форми власності не увійшли до складу майнових прав, правонаступником яких є третя особа в силу договору.

З огляду на викладене, доводи про правонаступництво третьої особи у правовідносинах щодо оренди земельних ділянок не спростовують відсутності у договорі купівлі-продажу від 10 січня 2020 року положень щодо переходу права оренди земельних ділянок приватної форми власності та не є підставою для задоволення позову, тим більше, що цей позов заявлено не ТОВ «НВДЦ «Агротех», а ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Щодо обраного позивачем способу захисту, то визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року (справа № 148/966/19), позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту - визнання недійсними правочинів, які сам позивач вважає недійсними в силу закону (нікчемними).

Також суд зауважує, що в позові не зазначено, які конкретно права (інтереси) позивача порушені відповідачами - власниками земельних ділянок. Посилання третьої особи на те, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» звернувся до суду за захистом як власних майнових прав, так і майнових прав ТОВ «НВДЦ «Агротех» як майбутнього правонаступника позивача, суд відхиляє, з підстав, наведених вище.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних угод про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених орендарем з відповідачами та, як наслідок, і для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Велес 2020» та фізичними особами-відповідачами.

Враховуючи викладене, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Богодухівський С/Г УКК» задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. У цій справі суд встановив, що наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та відповідачами в грудні 2019 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з відповідачами є нікчемним правочином згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», адже ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендовані земельні ділянки, в тому числі відповідачів, увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу). З відповіді РВ ФДМУ по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13 вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10 січня 2010 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації (а. с. 121-122, т. 3). Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації (т. 1, а. с. 38). Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 28 січня 2020 року перелік нерухомого майна, що входить до складу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» зазначений в додатку 1 та 2 (т. 1, а. с. 44), проте в зазначених додатках не міститься інформація про земельні ділянки відповідачів. Також із відповіді РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року вбачається, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства. В матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК», станом на 31 серпня 2019 року відсутні інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються ДП «Богодухівський С/Г УКК» (т. 2, а. с. 122).

Таким чином позивачем не доведено порушення його прав при укладенні оспорюваних правочинів, що є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову. Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суд України від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте неправильно визначив підстави відмови у позові.

Аргументи учасників справи

05 січня 2024 рокуДП «Богодухівський С/Г УКК» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Зазначає, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки. В договорі купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року (п. 5.5.) чітко було визначено (на що не звернув увагу суд першої інстанції), що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський С/Г УКК» відповідно до законодавства України. Тобто, не відбулось правонаступництво лише щодо права постійного користування землею. Виключень для права оренди на землю не зазначено. В той же час, суд прийшов до неправильного висновку, що до складу єдиного майнового комплексу не ввійшло право оренди (як майнове право) на земельні ділянки, що належать фізичним особам.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Аналіз наведеної норми закону свідчить, що передбачене правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, однак усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначений обмежений порядок та умови розпорядження речовими правами об`єкта приватизації, у тому числі щодо відчуження майнових прав на земельні ділянки, які перебувають у його користуванні. Вказаною нормою встановлена заборона на вчинення визначених законом дій/прийняття рішень без згоди органів приватизації саме державним або комунальним підприємством, товариством, їх уповноваженим органам управління. Аналогічні норми також було застосовано Харківським апеляційним судом під час розгляду справи № 613/171/21. Однак розірвання договорів оренди під час приватизації орендаря за відсутності згоди органу приватизації на укладення таких правочинів призвело до зменшення розміру земельних ділянок, що перебували в користуванні підприємства, а отже здійснені всупереч інтересам останнього та всупереч інтересам переможця аукціону. Розмір землі, що вибула з користування позивача, вказаний в інформаційних довідках з Державного земельного кадастру, що долучені до матеріалів справи.

Судовими рішеннями у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК» про визнання незаконними дій встановлено, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» в порушення частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельної ділянки після прийняття ФДМУ рішення про приватизацію підприємства. Судами помилково не враховано зазначені обставини.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року справі № 613/734/21 зазначив про те, що правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця є оспорюваними правочинами. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Указане свідчить про наявність порушеного права позивача як підставу для звернення до суду з позовом, а також про ефективність обраного способу захисту.

Висновки суду про те, що земельні ділянки приватної власності не ввійшли до складу об`єкта приватизації жодним чином не стосуються предмету спору, оскільки спірним є саме право користування такими земельними ділянками, що є майновим правом та за законом є складовою єдиного майнового комплексу.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21.

Ухвалою Верховного Суду від04 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039; ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040; ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046; ОСОБА_4 - 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161; ОСОБА_9 - земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071; ОСОБА_2 - земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081; ОСОБА_8 - земельної ділянки з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0087 та 6320810100:03:003:0089; ОСОБА_7 - земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110; ОСОБА_3 - земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125, які перебували в оренді у ДП «Богодухівський С/Г УКК» (т. 1, а. с. 56-73).

27 березня 2018 року ФДМУ прийнято наказ № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році», яким ДП «Богодухівський С/Г УКК»включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, згідно з додатками, а саме, згідно з Переліком єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду (т. 1, а. с. 8-21).

Згідно з вказаним наказом ФДМУ, додатків до нього, а також інформаційного повідомлення РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації, ДП «Богодухівський С/Г УКК» було виставлено на аукціон як єдиний майновий комплекс.

В Інформаційному повідомленні РВ ФДМУ, яке було розміщено на електронному майданчику, зазначено, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. Заначені земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу (т. 3, а. с. 123-127).

24 квітня 2018 року РВ ФДМУ по Харківській області прийнято наказ № 895 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації», яким прийнято рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом продажу на аукціоні (т. 1, а. с. 8-24).

Наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 19 грудня 2019 року № 01192 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом його викупу ТОВ НВДЦ «Агротех» (т. 3, а. с. 129).

24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та відповідачами укладені оспорювані у цій справі угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок та складено акти прийому-передачі (повернення) земельної ділянки.

Угоди про розірвання договорів оренди землі та акти прийому-передачі (повернення) земельних ділянок від імені ДП «Богодухівський С/Г УКК» підписані директором Тризною О. М. та фізичними особами-орендодавцями.

Позивачем надано до матеріалів справи копії договорів від 26 грудня 2019 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 як орендодавцями та ТОВ «Велес 2020» як орендарем щодо земельних ділянок, які перебували в оренді ДП «Богодухівський С/Г УКК», які були передані державному реєстратору для здійснення державної реєстрації припинення права оренди землі за ДП «Богодухівський С/Г УКК» та виникнення такого права у ТОВ «Велес 2020».

З листа РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях № 20-05-00124 від 11 січня 2020 року вбачається, що згода директору ДП «Богодухівський С/Г УКК» на розірвання договорів оренди землі РВ ФДМУ не надавалась (т. 1, а. с. 54).

10 січня 2020 року між РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Згідно з п. 1.1 договору Об`єкт приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» включає в себе всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з матеріалами інвентаризації станом на 31 серпня 2019 року.

За результатами інвентаризації складений Зведений акт інвентаризації об`єкту малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК», затверджений РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях 20 вересня 2019 року, з якого не вбачається, що право оренди земельних ділянок приватної форми власності увійшло до складу майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» як єдиного майнового комплексу (т. 2, а. с. 140-144).

В матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» станом на 31 серпня 2019 року відсутні інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються (т. 2 а. с. 122).

Нерухоме майно, яке входить до складу Об`єкта приватизації, належить Державі Україна. Перелік нерухомого майна, яке передається у власність Покупцю, наведено у Додатку до договору купівлі-продажу, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 договору). Згідно з Переліком нерухомого майна об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» (додаток до договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року) у ньому відсутні земельні ділянки, право оренди яких належало позивачеві за договорами, укладеними з орендодавцями-фізичними особами.

Як зазначено у п. 1.3 договору, земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації, тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на Об`єкт приватизації.

Відповідно до п. 5.5 договору Покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський С/Г УКК», код за ЄДРПОУ 00387298, відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5.6 договору протягом одного року з моменту підписання акту приймання-передачі державного майна слід провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП «СГУКК».

28 січня 2020 року між РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» складений акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого продавець (РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях) передає, а покупець (ТОВ «НВДЦ «Агротех») приймає проданий 10 січня 2020 року на електронному аукціоні об`єкт малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Додатками до акту приймання-передачі є Перелік нерухомого майна об`єкта малої приватизації та Перелік рухомого майна, що входить до об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК», в яких відсутнє право оренди земельних ділянок, в тому числі тих, власниками яких є відповідачі.

Наказом РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 вирішено припинити юридичну особу - ДП «Богодухівський С/Г УКК»шляхом приєднання до покупця - ТОВ «НВДЦ «Агротех». Призначено комісію з припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК». Визначено, що до Комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами ДП «Богодухівський С/Г УКК». Встановлено перелік заходів та дій, передбачених чинним законодавством, що пов`язані з припиненням ДП «Богодухівський С/Г УКК».

Станом на час розгляду справи судами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом реорганізації.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 січня 2021 року у справі № 922/89/20 задоволено позов ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК», треті особи: РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ТОВ «Велес-2020» про визнання дій протиправними, визнано незаконними дії ДП «Богодухівський С/Г УКК», спрямовані на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження ДП «Богодухівський С/Г УКК» права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» та зобов`язано ДП «Богодухівський С/Г УКК» утриматися від вчинення таких дій.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Велес-2020», відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито. В іншій частині підстав касаційного оскарження касаційну скаргу ТОВ «Велес-2020» залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року залишено без змін.

Згідно з листом РВ ФДМУ по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13-кол-5 за матеріалами інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК», проведеної станом на 31 серпня 2019 року, результати якої затверджено 20 вересня 2019 року РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, до складу майна підприємства не входили земельні ділянки, орендарем яких було ДП «Богодухівський С/Г УКК». Відповідно до умов договору купівлі-продажу 10 січня 2020 року купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації. Враховуючи викладене та відповідно до чинного законодавства, питання правовідносин між покупцем ДП «Богодухівський С/Г УКК»та власниками орендованих земельних ділянок не входить до компетенції РВ ФДМУ по Харківській області (т. 3, а. с. 121-122).

Листом РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 № 10-04-11192 підтверджено, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства (т. 2, а. с. 145).

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

У частинах першій, третій статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) викладено такі висновки:

«уприватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає».

Щодо кваліфікації правочинів, вчинених у процесі приватизації з порушенням обмежень, встановлених у статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»

У частині четвертій статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21 в аналогічній справі за позовом ДП «Богодухівський С/Г УКК», на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «вказаною нормою передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. У цій справі суд встановив, що наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК»укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між директором ДП «Богодухівський С/Г УКК»і ОСОБА_3 03 грудня 2019 року. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з ОСОБА_3 є нікчемним правочином згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», адже ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами».

Отже, положеннями статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

За загальним правилом такі правочини є оспорюваними, крім правочинів укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

У справі, що переглядається, ДП «Богодухівський С/Г УКК» звернулось до суду з позовом до фізичних осіб (власників земельних ділянок) і ТОВ «Велес 2020» про визнання недійсними договорів про дострокове розірвання договорів оренди землі з ДП «Богодухівський С/Г УКК» як укладених директором підприємства без згоди органу приватизації усупереч частині четвертій статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а також наступних договорів оренди землі укладених власниками земельних ділянок(відповідачами) з ТОВ «Велес 2020» як похідних вимог. Одночасно вказувало, що в силу прямого припису абзацу 14 частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками земельних ділянок угоди про розірвання договорів оренди землі є нікчемними, посилаючись на висновки, викладені судами у господарській справі № 922/89/20 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року), в якій за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» визнано незаконними дії ДП «Богодухівський С/Г УКК», спрямовані на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження ДП «Богодухівський С/Г УКК» права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» та зобов`язано ДП «Богодухівський С/Г УКК» утриматися від вчинення таких дій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оспорювані правочини про розірвання договорів оренди землі укладені у період після прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства до дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, тому відсутні підстави для їх кваліфікації як нікчемних згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», такі правочини є оспорюваними.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, на яку посилається позивач, залишена без змін постанова Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року. У наведеній справі встановлено, що колишній керівник ДП «Богодухівський С/Г УКК»вчинив дії із розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок після прийняття рішення уповноваженим органом про приватизацію державного підприємства і без згоди уповноваженого органу, за отриманням такої згоди він до органу приватизації не звертався, на даний час зберігається реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за ДП «Богодухівський С/Г УКК». Зроблено висновок, що оскільки рішення про приватизацію відповідача було прийнято до вчинення дій із розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок, ДП «Богодухівський С/Г УКК» здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельних ділянок, наявність яких становила істотну інформацію для приватизації, у тому числі щодо спірних земельних ділянок, вказані договори про розірвання договорів оренди є нікчемними відповідно до статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Верховний суд у наведеній справі вказав, що положеннями вказаної статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єкту приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. При цьому наведена норма сама по собі не містить положень, які б надавали можливість вирішити питання про розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів, як про це у касаційній скарзі просить скаржник. Разом з тим, як вбачається із викладеного, положення цієї норми регламентують поведінку відповідача у процесі приватизації, тому наявні підстави для її застосування до спірних правовідносин.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав, що всі правочини, вчинені у процесі приватизації, тобто з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до її завершення, з порушенням обмежень, встановлених у статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», слід кваліфікувати як нікчемні.

Щодо складу майна державного або комунального підприємства як єдиного майнового комплексу при приватизації

У частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У статті 191 ЦК України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки (частина перша статті 345 ЦК України).

Стаття 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачає, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Тлумачення частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» свідчить, що нею передбачене часткове правонаступництво у зв`язку з придбанням державного підприємства як єдиного майнового комплексу, яке обмежується лише правом постійного користування земельною ділянкою, однак усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Тому особа, яка придбала державне підприємство як єдиний майновий комплекс, є правонаступником майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України (крім права постійного користування земельною ділянкою), зокрема і на орендовані земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У цій справі при відмові у задоволенні позову суди виходили, зокрема, з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендовані земельні ділянки відповідачів увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу), відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський СГУКК» від 10 січня 2020 року земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації, в додатку до вказаного договору (перелік нерухомого майна) не міститься інформація про земельні ділянки відповідачів.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки відповідно до законодавства України до складу державного або комунального підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, а також інші права, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема і на орендовані земельні ділянки, а правонаступництво у зв`язку з приватизацією державного підприємства як єдиного майнового комплексу обмежується лише правом постійного користування земельною ділянкою, якщо інше не передбачено договором оренди землі або умовами договору між продавцем і покупцем.

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до п. 5.5 договору купівлі-продажу ДП «Богодухівський СГУКК» ? ТОВ «НВДЦ «Агротех» від 10 січня 2020 року покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський СГУКК» відповідно до законодавства України. Зазначена умова договору відповідає положенню частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який інших виключень щодо правонаступництва покупця державного підприємства як єдиного майнового комплексу не містить. На момент переходу права власності до покупця припинення прав оренди спірних земельних ділянок ДП «Богодухівський С/Г УКК» та право їх оренди ТОВ «Велес 2020» на підставі оспорюваних договорів не були зареєстровані і на час розгляду цієї справи судами зберігалася державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за позивачем. Інших підстав, ніж укладення оспорюваних у цій справі правочинів, для припинення таких прав ДП «Богодухівський С/Г УКК» судами не встановлено і на які відповідачі не посилались.

Тому сама лише обставина незазначення відомостей про передачу та правонаступництво ТОВ «НВДЦ «Агротех» щодо окремо визначених майнових прав приватизованого підприємства ? ДП «Богодухівський С/Г УКК», зокрема і прав оренди належних відповідачам земельних ділянок в договорі купівлі-продажу державного підприємства (додатку до нього (перелік нерухомого майна), акті приймання-передачі державного майна від 28 січня 2020 року, додатках до нього (переліки нерухомого рухомого майна, що входить до об`єкта приватизації), інвентаризаційних описах)), не змінює положення закону щодо такого правонаступництва.

На зазначене не впливає і положення п. 1.3 договору купівлі-продажу про те, що земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації, тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на Об`єкт приватизації, оскільки до складу Об`єкта приватизації входять майнові права оренди земельних ділянок приватизованого підприємства, а не самі земельні ділянки.

Однак у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у аналогічній справі № 613/620/21 (провадження № 61-17463св23) про визнання правочинів недійсними(угод про дострокове розірвання договорів оренди землі) зроблено такі висновки:

«стаття 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачає, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Ця норма Закону підлягає застосуванню в поєднанні з нормою частини другої статті 191 ЦК України (підприємство як єдиний майновий комплекс), в якій зазначається, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що орендовані земельні ділянки відповідачів увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу), а тому дійшов правильного висновку про те, що права та інтереси позивача оспорюваними угодами про дострокове розірвання договору оренди землі не порушуються.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховані обставини, встановлені у справі № 922/89/20, у якій задоволено позов ТОВ «НВДЦ «Агротех» про визнання незаконними дій ДП «Богодухівський СГУКК», спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження підприємством права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський СГУКК», - є безпідставними. Судовими рішеннями у справі № 922/89/20 надана оцінка саме діям директора ДП «Богодухівський СГУКК» з точки зору їх відповідності Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Водночас у справі, що переглядається в касаційному порядку, позивач не оспорює процедуру приватизації чи порядку набуття або відчуження державного майна, предметом позову є визнання недійсними правочинів, вчинених фізичними особами - власниками відповідних земельних ділянок, які не були учасниками приватизаційної процедури, а тому відсутні підстави вважати, що зазначеними правочинами порушуються права та інтереси позивача».

Щодо юрисдикції спору

Неможливо не звернути уваги на те, що вказані справи, які за своїм змістом є справами щодо приватизації ДП «Богодухівський СГУКК», вирішуються судами як в порядку цивільного, так і господарського судочинства.

Однак кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог. Подібні правові висновки викладені також і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19), від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21 ((провадження № 14-36цс22) та інших.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, предметом позову в яких є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними та у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Проте статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими визначено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та у пункті 2 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20) за позовом прокурора в інтересах держави визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення і скасування протоколу цього аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, укладеного 9 липня 2015 року Лубенською сільрадою та фізичною особою, зобов`язання фізичну особу повернути Лубенській сільраді спірне приміщення, зроблено такі висновки:

«спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб. Тож при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.

Як убачається з позовної заяви, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації. Спір про те, чи слід було Лубенській сільраді відчужувати спірне майно виключно в межах приватизаційної процедури в розумінні законів № 2163-ХІІ та № 2171-ХІІ, чи у цьому випадку була прийнятна також інша процедура відчуження, є спором щодо приватизації комунального майна.

Спосіб, який обрав позивач для захисту порушених прав, не змінює правової природи спору, який виник щодо порушення умов та процедури приватизації спірного майна. Адже в позовній заяві позивач посилається саме на неможливість продажу приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи загальною площею 322,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його відчуження у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільської ради, затвердженого рішенням Лубенської сільської ради від 27 травня 2011 року №6-8/VI (та, відповідно, Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803), як на підставу поданого позову для обґрунтування змісту стверджуваного позивачем порушення та забезпечення належного відновлення порушеного права».

Отже, спори щодо приватизації державного майна, зокрема і які виникли щодо правомірності відчуження органами управління об`єктом приватизації державного майна (майнових прав) поза межами приватизаційної процедури, в силу прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін та способів захисту, які обрав позивач для захисту порушених прав.

Загальні висновки

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків:

щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, та зробити висновок, що:

«положеннями статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

За загальним правилом такі правочини є оспорюваними, крім правочинів укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»»;

щодо застосування статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», частини другої статті 191 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 613/620/21, та зробити висновок, що:

«відповідно до законодавства України до складу державного або комунального підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, а також інші права, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема і на орендовані земельні ділянки, а правонаступництво у зв`язку з приватизацією державного підприємства як єдиного майнового комплексу обмежується лише правом постійного користування земельною ділянкою, якщо інше не передбачено договором оренди землі або умовами договору між продавцем і покупцем»;

щодо визначення юрисдикційної належності подібних справ щодо приватизації державного майна, які виникли у спорі щодо правомірності відчуження органами управління об`єктом приватизації державного майна (майнових прав) поза межами приватизаційної процедури, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 613/620/21.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати справу № 613/735/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко