Окрема думка від 26.11.2025 по справі 613/735/21

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О., Білоконь О. В., Воробйової І. А., Мазура М. В.

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2025 року

у справі № 613/735/21 (провадження № 14-109цс25)

за позовом Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі - ДП «Богодухівський С/Г УКК») до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи - ТОВ «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех», про визнання недійсними правочинів

за касаційною скаргою ДП «Богодухівський С/Г УКК» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року, та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ДП «Богодухівський С/Г УКК» у травні 2021 року звернулося до суду з позовом, згідно з яким просило:

- визнати недійсними угоди від 24 грудня 2019 року, укладені ДП «Богодухівський С/Г УКК», про дострокове розірвання договорів оренди землі:

- від 24 травня 2012 року з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039;

- від 24 травня 2012 року з ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040;

- від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 1/4 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

- від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 3/4 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

- від 15 липня 2014 року з ОСОБА_4 щодо 1/2 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161;

- від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_9 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071;

- від 15 липня 2014 року з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081;

- від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0087;

- від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0089;

- від 24 травня 2012 року з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110;

- від 29 березня 2017 року з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125;

- визнати недійсними договори оренди землі від 26 грудня 2019 року, укладені між ТОВ «Велес 2020» та:

- ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039;

- ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040;

- ОСОБА_1 щодо 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

- ОСОБА_1 щодо 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

- ОСОБА_4 щодо 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161;

- ОСОБА_9 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071;

- ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081;

- ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0087;

- ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0089;

- ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110;

- ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125.

2. ДП «Богодухівський С/Г УКК»обґрунтовував пред`явлений позов тим, що наказом від 27 березня 2018 року № 477 Фонд державного майна України

(далі - ФДМУ) затвердив перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році, в якому зазначений й ДП «Богодухівський С/Г УКК». Наказом від 24 квітня 2018 року № 895 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області вирішило приватизувати шляхом продажу на аукціоні об`єкт малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК».

3. Позивач зауважив, що інформаційне повідомлення Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні містило відомості про те, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки, загальною площею 494,2163 га, на підставі 117 договорів оренди.

4. ДП «Богодухівський С/Г УКК» послалося на те, що 10 січня 2020 року Регіональне відділення ФДМУ Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех») уклали договір купівлі-продажу ДП «Богодухівський С/Г УКК», а 28 січня 2020 року підписали акти приймання-передачі державного майна відповідно до цього договору.

5. ДП «Богодухівський С/Г УКК» зазначило, що наказом від 25 лютого 2020 року № 00434 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях вирішило припинити юридичну особу - ДП «Богодухівський С/Г УКК», призначило комісію з припинення юридичної особи та голову комісії. Відомості про перебування у стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» Тризна О. М. (звільнений з посади 28 квітня 2020 року) жодних документів, що стосувалися б права підприємства на оренду земельних ділянок, голові комісії з припинення не передав.

6. Позивач стверджував, що під час здійснення реорганізації підприємства йому стало відомо, що директор Тризна О. М. без згоди органу приватизації розірвав всі договори оренди з фізичними особами. Зокрема, 24 грудня 2019 року він (директор) розірвав договори оренди землі, укладені ДП «Богодухівський С/Г УКК» з відповідачами, шляхом укладення відповідних додаткових угод, результатом яких стало добровільне розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок орендодавцям згідно з актами приймання-передачі. Натомість 26 грудня 2019 року власники земельних ділянок - фізичні особи, які є відповідачами у цій справі, уклали з ТОВ «Велес 2020» договори оренди земельних ділянок, які перебували в оренді ДП «Богодухівський С/Г УКК».

7. ДП «Богодухівський С/Г УКК» зауважило, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного та комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII) з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» (24 квітня 2018 року) і до завершення приватизації, як саме підприємство, так і його уповноважені органи управління були позбавлені права без згоди органів приватизації вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством земельних ділянок майнових прав на них, та/або внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству або перебуває в його користуванні. Однак, директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» без згоди органу приватизації уклав угоди про розірвання договорів оренди землі близько зі 100 власниками земельних ділянок, які після прийняття рішення про приватизацію об`єкта перебували у користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», зокрема й з відповідачами у цій справі.

8. Позивач вважав, що дії керівника ДП «Богодухівський С/Г УКК» є протиправними й такими, що порушують законний інтерес переможця аукціону ? покупця, на користь якого на момент укладення оспорюваних угод було прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації. Тому відповідно до припису абзацу чотирнадцятого частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками земельних ділянок угоди про розірвання договорів оренди землі є недійсними.

9. Унаслідок укладення нових договорів оренди землі ТОВ «Велес 2020» отримало право оренди земельних ділянок, що свідчить про порушення прав позивача як орендаря, а також переможця аукціону - покупця об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» як правонаступника всіх майнових прав та обов`язків позивача, зокрема, аналогічного права оренди щодо тих самих земельних ділянок, яке не можна вважати припиненим унаслідок незаконного розірвання договорів оренди землі директором підприємства.

Стислий виклад змісту судового рішення суду першої інстанції

10. Рішенням від 20 грудня 2022 року Богодухівський районний суд Харківської області відмовив у задоволенні позову.

11. Суд мотивував рішення тим, що жоден із досліджених ним документів не містить відомостей про те, що право оренди належних відповідачам земельних ділянок входило до складу єдиного майнового комплексу ДП «Богодухівський С/Г УКК». Посилаючись на порушення приписів частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII, позивач також не зазначив ані конкретної суми, на яку зменшилась вартість майна, ні площі, на яку зменшився розмір земельної ділянки.

12. Отже, позивач не довів, що внаслідок укладення угод про розірвання договорів оренди з відповідачами відбулося зменшення вартості майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» або зменшення розміру земельної ділянки, що належало підприємству або перебувало у його користуванні.

13. Щодо посилань позивача на висновки, зроблені Господарським судом Харківської області в рішенні від 11 січня 2021 року у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК» про визнання дій протиправними, то, на переконання суду, в зазначеній справі надано оцінку саме діям директора ДП «Богодухівський С/Г УКК» з погляду їх відповідності Закону № 2269-VIII.

14. Водночас суть позовних вимог у цій справі зводиться не до оскарження процедури приватизації чи порядку набуття або відчуження державного майна, а до оспорення договорів, укладених щодо орендованих земельних ділянок, які є у власності фізичних осіб, а не держави та не належали до об`єкта приватизації. Тому оспорювані угоди суд повинен оцінювати насамперед з погляду додержання сторонами цих угод вимог цивільного законодавства та порушення прав позивача саме відповідачами у справі.

15. Суд констатував, що у матеріалах справи немає доказів того, що власники земельних ділянок - відповідачі у справі (фізичні особи), укладаючи угоди про розірвання договорів оренди, знали або не могли не знати, що директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» діяв без належних повноважень або що для укладення цих угод були будь-які обмеження, зокрема пов`язані з приватизацією державного підприємства. Позивач не довів і того, що відповідачі - фізичні особи були обізнані про початок та конкретні строки процедури приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

16. Суд відхилив аргументи третьої особи про те, що ТОВ «НВДЦ «Агротех» відповідно до припису Закону України «Про оренду землі»

(далі - Закон № 161-XIV) є правонаступником ДП «Богодухівський С/Г УКК» у договорах оренди із фізичними особами, оскільки договори оренди земельних ділянок з ДП «Богодухівський С/Г УКК» припинені не у зв`язку з реорганізацією юридичної особи - орендаря.

17. Як встановив суд, рішення про припинення ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех» ухвалені після укладення оспорюваних угод. Як станом на дату укладення оспорюваних угод (24 грудня 2019 року), так і на час ухвалення рішення у цій справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом реорганізації.

18. Тож у розумінні частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) юридична особа ДП «Богодухівський С/Г УКК» не є припиненою шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех», а останнє не набуло статусу правонаступника позивача як юридичної особи.

19. Водночас умовами договору від 10 січня 2020 року між продавцем - Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях і покупцем - ТОВ «НВДЦ «Агротех» встановлено інше, а як-от те, що земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації. Питання землекористування після набуття права власності на об`єкт приватизації, як це визначено договором купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, третьою особою з відповідачами не вирішено, доказів цього у справі немає.

20. Отже, оспорені угоди укладені до моменту переходу права власності на об`єкт приватизації, тому майнові права користування земельними ділянками приватної власності не увійшли до складу майнових прав, правонаступником яких є третя особа згідно з договором.

21. З огляду на зазначене, суд виснував, що доводи про правонаступництво третьої особи у правовідносинах щодо оренди земельних ділянок не спростовують невизначення у договорі купівлі-продажу від 10 січня 2020 року правил щодо переходу права оренди земельних ділянок приватної форми власності та не є підставою для задоволення позову. Більше того, цей позов пред`явлено не ТОВ «НВДЦ «Агротех», а ДП «Богодухівський С/Г УКК».

22. Щодо вибраного позивачем способу захисту суд зазначив, що закон не встановлює визнання нікчемного правочину недійсним, оскільки нікчемним він є відповідно до закону. Тож позивач вибрав неналежний (неефективний) спосіб захисту - визнання недійсними правочинів, які сам же вважає недійсними на підставі закону (нікчемними).

23. Також суд зауважив, що в позові позивач не зазначив, які конкретно його права (інтереси) порушили відповідачі - власники земельних ділянок.

24. Підсумовуючи, суд виснував, що немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними згаданих угод про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених орендарем з відповідачами та, як результат, і для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Велес 2020» та фізичними особами - відповідачами.

Стислий виклад змісту судового рішення суду апеляційної інстанції

25. Постановою від 12 грудня 2023 року Харківський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ДП «Богодухівський С/Г УКК», рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року змінив у частині мотивів відмови в задоволенні позову.

26. Апеляційний суд зазначив, що частина четверта статті 12 Закону № 2269-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначала певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації.

27. Відповідно до наказу від 24 квітня 2018 року № 895 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області вирішило здійснити приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» був укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписаний акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та відповідачі уклали у грудні 2019 року.

28. З огляду на це, суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з відповідачами є нікчемним правочином згідно з частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII, адже ці правочини укладені не в період із дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами.

29. У справі немає доказів на підтвердження того, що орендовані земельні ділянки, зокрема відповідачів, увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу).

30. У відповіді Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13 зазначено, що згідно з договором купівлі-продажу від 10 січня 2010 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації.

31. Згідно з актом приймання-передачі державного майна від 28 січня 2020 року перелік нерухомого майна, що входить до складу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» зазначений в додатках 1 та 2, проте в цих додатках немає інформації про земельні ділянки відповідачів.

32. Відповідно до відповіді Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року земельні ділянки приватної форми власності, які орендує державне підприємство, не є власністю підприємства та не обліковуються на його балансі. В матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» на 31 серпня 2019 року немає інвентаризаційних описів із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються ДП «Богодухівський С/Г УКК».

33. З огляду на це апеляційний суд зробив висновок, що позивач не довів факту порушення його прав під час укладення оспорюваних правочинів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

34. Суди встановили, що власниками земельних ділянок, які перебували в оренді у ДП «Богодухівський С/Г УКК», є:

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039 - ОСОБА_5 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040 - ОСОБА_6 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046 - ОСОБА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161 - ОСОБА_4 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071 - ОСОБА_9 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081 - ОСОБА_2 ;

- з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0087 та 6320810100:03:003:0089 - ОСОБА_8 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110 - ОСОБА_7 ;

- з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125 - ОСОБА_3 .

35. ФДМУ 27 березня 2018 року прийняв наказ № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році», відповідно до якого включив ДП «Богодухівський С/Г УКК» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, згідно з додатками, а саме, відповідно до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду.

36. Згідно з цим наказом ФДМУ, додатками до нього, а також інформаційним повідомленням Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації, ДП «Богодухівський С/Г УКК» виставлене на аукціон як єдиний майновий комплекс.

37. В Інформаційному повідомленні Регіонального відділення ФДМУ зазначено, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. Ці земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу.

38. Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області 24 квітня 2018 року видало наказ № 895 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації», яким вирішило здійснити приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом продажу на аукціоні.

39. Наказом від 19 грудня 2019 року № 01192 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області прийняло рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом його викупу ТОВ «НВДЦ «Агротех».

40. ДП «Богодухівський С/Г УКК» та відповідачі 24 грудня 2019 року уклали оспорювані у цій справі угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок та склали акти прийому-передачі (повернення) земельних ділянок.

41. Угоди про розірвання договорів оренди землі та акти прийому-передачі (повернення) земельних ділянок від імені ДП «Богодухівський С/Г УКК» підписав директор Тризна О. М.

42. Позивач надав копії договорів від 26 грудня 2019 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 як орендодавцями та ТОВ «Велес 2020» як орендарем щодо земельних ділянок, що перебували в оренді ДП «Богодухівський С/Г УКК», які були передані державному реєстратору для здійснення державної реєстрації припинення права оренди землі за ДП «Богодухівський С/Г УКК» та виникнення такого права у ТОВ «Велес 2020».

43. Відповідно до листа Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 11 січня 2020 року № 20-05-00124 воно не надавало директору ДП «Богодухівський С/Г УКК» згоди на розірвання договорів оренди землі.

44. Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» 10 січня 2020 року уклали договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК».

45. Згідно з пунктом 1.1 цього договору об`єкт приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» включає у себе всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з матеріалами інвентаризації станом на 31 серпня 2019 року.

46. Нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації, належить Державі Україна. Перелік нерухомого майна, яке передається у власність покупцю, наведено у додатку до договору купівлі-продажу, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 цього договору).

47. Згідно з переліком нерухомого майна об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» (додаток до договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року) у ньому не зазначено земельні ділянки, право оренди яких належало позивачеві на підставі договорів, укладених з орендодавцями-фізичними особами.

48. У пункті 1.3 згаданого договору зазначено, що земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до нього (покупця) права власності на об`єкт приватизації.

49. Покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський С/Г УКК», код ЄДРПОУ 00387298, відповідно до законодавства України (пункт 5.5 цього договору).

50. Згідно з пунктом 5.6 зазначеного договору протягом одного року з моменту підписання акта приймання-передачі державного майна потрібно провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП «Богодухівський С/Г УКК».

51. За результатами інвентаризації складений зведений акт інвентаризації об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК», затверджений Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях 20 вересня 2019 року, відповідно до якого право оренди земельних ділянок приватної форми власності увійшло до складу майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» як єдиного майнового комплексу.

52. У матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» станом на 31 серпня 2019 року немає інвентаризаційних описів із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються.

53. Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» 28 січня 2020 року склали акт приймання-передачі державного майна, згідно з яким продавець (Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях) передає, а покупець (ТОВ «НВДЦ «Агротех») приймає проданий 10 січня 2020 року на електронному аукціоні об`єкт малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

54. Додатками до акта приймання-передачі є Перелік нерухомого майна об`єкта малої приватизації та Перелік рухомого майна, що входить до об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК», в яких немає права оренди земельних ділянок, зокрема тих, власниками яких є відповідачі.

55. Наказом від 25 лютого 2020 року № 00434 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях вирішило припинити юридичну особу - ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом приєднання до покупця - ТОВ «НВДЦ «Агротех». Призначило комісію з припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК». Визначило, що до Комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами ДП «Богодухівський С/Г УКК». Встановило перелік заходів та дій, встановлених чинним законодавством, що пов`язані з припиненням ДП «Богодухівський С/Г УКК».

56. Станом на час розгляду справи судами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом реорганізації.

57. Рішенням від 11 січня 2021 року у справі № 922/89/20 Господарський суд Харківської області задовольнив позов ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК», з участю третіх осіб: Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ТОВ «Велес-2020» про визнання дій протиправними. Визнав незаконними дії ДП «Богодухівський С/Г УКК», спрямовані на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження ДП «Богодухівський С/Г УКК» права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» та зобов`язав ДП «Богодухівський С/Г УКК» утриматися від вчинення таких дій.

58. Постановою від 09 червня 2021 року Східний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.

59. Постановою від 04 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Велес-2020», відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), іншу частину вимог касаційної скарги ТОВ «Велес-2020» залишив без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року - без змін.

60. Згідно з листом Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13-кол-5 відповідно до матеріалів інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК», проведеної станом на 31 серпня 2019 року, результати якої затверджено 20 вересня 2019 року Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, до складу майна підприємства не входили земельні ділянки, орендарем яких було ДП «Богодухівський С/Г УКК».

61. Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації. Враховуючи зазначене та відповідно до чинного законодавства питання правовідносин між покупцем ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками орендованих земельних ділянок не входить до компетенції Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області.

62. Листом від 23 грудня 2020 року № 10-04-11192 Регіональне відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях підтвердило, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

63. ДП «Богодухівський С/Г УКК» 05 січня 2024 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, згідно з якою просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

64. ДП «Богодухівський С/Г УКК» мотивувало касаційну скаргу тим, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 2269-VIII єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

65. Позивач зауважив, що в договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року (пункт 5.5) чітко визначено (на що не звернув увагу місцевий суд), що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський С/Г УКК» відповідно до законодавства України. Тобто не відбулося правонаступництво лише щодо права постійного користування землею. Виключень для права оренди на землю не зазначено. Водночас суд помилково виснував, що до складу єдиного майнового комплексу не ввійшло право оренди (як майнове право) на земельні ділянки, що належать фізичним особам.

66. ДП «Богодухівський С/Г УКК» наголосило на тому, що відповідно до частини першої статті 28 Закону № 2269-VIII особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Тому встановлене правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, однак усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва в повному обсязі.

67. Заявник зазначив, що частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII визначений обмежений порядок та умови розпорядження речовими правами об`єкта приватизації, зокрема щодо відчуження майнових прав на земельні ділянки, які перебувають у його користуванні. Цією нормою встановлена заборона на вчинення визначених законом дій / прийняття рішень без згоди органів приватизації саме державним або комунальним підприємством, товариством, їх уповноваженим органам управління. Аналогічні норми застосував Харківський апеляційний суд під час розгляду справи № 613/171/21.

68. Проте розірвання договорів оренди під час приватизації орендаря без згоди органу приватизації на укладення таких правочинів призвело до зменшення розміру земельних ділянок, що перебували в користуванні підприємства, а отже, здійснені всупереч інтересам останнього та інтересам переможця аукціону.

69. ДП «Богодухівський С/Г УКК» звернуло увагу на те, що судовими рішеннями у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК» про визнання незаконними дій встановлено, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» на порушення частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельної ділянки після прийняття ФДМУ рішення про приватизацію підприємства. Суди помилково не врахували ці обставини.

70. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року справі № 613/734/21 виснував, що правочини, укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця є оспорюваними правочинами. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України; далі - ЗК України).

71. Висновки суду про те, що земельні ділянки приватної власності не ввійшли до складу об`єкта приватизації, жодним чином не стосуються предмета спору, оскільки спірним є саме право користування такими земельними ділянками, що є майновим правом та згідно з законом є складовою єдиного майнового комплексу.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

72. Ухвалою від 08 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 04 серпня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

73. Ухвалою від 03 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

74. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі також - колегія суддів) зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні. Якщо дії, визначені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період із дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

75. Колегія суддів зауважила, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в аналогічний справі № 613/734/21 за позовом ДП «Богодухівський С/Г УКК», на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено:

«Цією нормою визначені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації».

76. У цій справі суд встановив, що наказом Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 ухвалено рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі укладені директором ДП «Богодухівський С/Г УКК» і фізичною особою 03 грудня 2019 року.

77. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі, укладені з фізичною особою, є нікчемним правочином згідно з частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII, адже ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами».

78. Колегія суддів виснувала, що приписами статті 12 Закону № 2269-VIII визначені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

79. Відповідно до загального правила, такі правочини є оспорюваними, крім правочинів, укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII.

80. Оспорювані правочини про розірвання договорів оренди землі укладені у період після прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства до дати підписання договору купівлі-продажу та до переходу права власності до покупця, тому немає підстав для їх кваліфікації як нікчемних згідно із частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII, такі правочини є оспорюваними.

81. Водночас постановою від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, на яку послався позивач, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року.

82. У цій справі суди встановили, що колишній керівник ДП «Богодухівський С/Г УКК» вчинив дії з розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок після прийняття рішення уповноваженим органом про приватизацію державного підприємства і без згоди уповноваженого органу, за отриманням такої згоди він до органу приватизації не звертався, нині зберігається реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за ДП «Богодухівський С/Г УКК».

83. Суди дійшли висновку, що оскільки рішення про приватизацію відповідача прийнято до вчинення дій із розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок, ДП «Богодухівський С/Г УКК» здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками згідно з укладеними раніше договорами оренди земельних ділянок, наявність яких становила істотну інформацію для приватизації, зокрема щодо спірних земельних ділянок, ці договори про розірвання договорів оренди є нікчемними відповідно до статті 12 Закону № 2269-VIII.

84. Приписами статті 12 Закону № 2269-VIII визначені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. Наведена норма сама по собі не містить правил, які б надавали можливість вирішити питання про розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів, як про це у касаційній скарзі просить скаржник. Водночас це правило регламентує поведінку відповідача у процесі приватизації, тому наявні підстави для її застосування до спірних правовідносин.

85. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав, що всі правочини, вчинені у процесі приватизації, тобто з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства та до її завершення, з порушенням обмежень, встановлених у статті 12

Закону № 2269-VIII, потрібно кваліфікувати як нікчемні.

86. Колегія суддів вважала за потрібне відступити від висновків щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, та зробити висновок, що: приписами статті 12 Закону № 2269-VIII визначені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта. За загальним правилом такі правочини є оспорюваними, крім правочинів, укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII.

87. Постановою від 26 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду:

- касаційну скаргу ДП «Богодухівський С/Г УКК» задовольнила частково;

- рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувала.

- закрила провадження у справі.

88. Велика Палата Верховного Суду мотивувала постанову тим, що, здійснюючи касаційний перегляд справи, вона повинна ex officio передовсім вирішити (пересвідчитися), чи має вона компетенцію для розгляду відповідної справи в порядку цивільного судочинства.

89. У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18 за позовом прокурора в інтересах держави визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення і скасування протоколу цього аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, зобов`язання повернути спірне приміщення Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

«Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом, спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб. Тож під час визначення юрисдикції цієї справи потрібно ґрунтувати висновки з огляду на характер та зміст спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач».

90. Позовні вимоги, сформульовані у цій справі, стосуються обставин вчинення директором державного підприємства, що перебувало у процедурі приватизації, правочинів, які, на переконання позивача, не лише суперечать правовому врегулюванню процедури приватизації, але й порушують законний інтерес переможця аукціону - покупця об`єкта малої приватизації.

91. Позивач обґрунтовував наявність у нього права оренди земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів, саме правонаступництвом майнових прав та обов`язків, здійсненим внаслідок процедури приватизації, а також послався на приписи права, які врегульовують згадану процедуру та й власне обмежували правомочності директора щодо вчинення правочинів від імені державного підприємства, що на час їх (правочинів) вчинення перебувало у процедурі приватизації.

92. До того ж, земельні ділянки, які перебували в оренді державного підприємства, використовувалися ним у його господарській діяльності, та й з обґрунтування позовних вимог випливає, що позивач й надалі розраховував на їх використання з такою ж метою, будучи переконаним, що право користування цією землею є складовою частиною приватизованого єдиного майнового комплексу.

93. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що суди повинні визначати предметну юрисдикцію справ з огляду на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, сформульованих вимог, характеру та змісту спірних правовідносин.

94. Аналіз зазначених компонентів дає підстави для висновку про господарський характер цієї справи. Хоча сторонами оспорюваних правочинів є фізичні особи, однак зміст спірних правовідносин унеможливлює дослідження цих правочинів на предмет їх дійсності безвідносно до процедури приватизації, розгляд спорів щодо проведення якої належить до компетенції господарських судів.

95. На переконання Великої Палати Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права і помилково розглянули господарську справу в порядку цивільного судочинства.

ІV. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ

96. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку.

97. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

98. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

99. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

100. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

101. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто визначеними законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин сукупно. До того ж таким критерієм може бути пряме зазначення в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

102. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

103. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ визначені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

104. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими визначено коло спорів, що розглядаються господарськими судами.

105. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

106. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених у статтях 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

107. У справі, що переглядалася, позивач просив визнати недійсними угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок приватної власності, укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та фізичними особами - відповідачами, а також визнати недійсними похідні договори оренди тих самих земельних ділянок, укладені 26 грудня 2019 року між цими фізичними особами та ТОВ «Велес 2020».

108. Предметом позовних вимог є визнання недійсними правочинів, однією стороною яких є фізичні особи - власники земельних ділянок (відповідачі), а іншою - або державне підприємство (угоди про розірвання), або приватне товариство (нові договори оренди).

109. Сторонами спірних правочинів є винятково фізичні особи та юридичні особи приватного права. Жоден з оспорюваних правочинів не укладено безпосередньо між органом приватизації чи державою в особі уповноваженого органу та будь-ким із учасників справи.

110. Мотивування позову ґрунтується на приписах частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Проте, ця норма встановлює обмеження правоздатності саме державного підприємства як об`єкта приватизації та його органів управління, а не фізичних осіб - власників земельних ділянок.Вона не поширює таких обмежень на фізичних осіб - власників земельних ділянок приватної власності та не змінює їх цивільної правоздатності.

111. Фізичні особи - відповідачі уклали угоди про розірвання договорів оренди та нові договори оренди як власники земельних ділянок приватної форми власності. Такі дії врегульовано приписами ЦК України, ЗК України та Закону № 161-XIV, а не спеціальними правилами законодавства про приватизацію державного майна.

112. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18 дійшла висновку, що спори щодо приватизації державного майна, як правило, належать до юрисдикції господарських судів незалежно від суб`єктного складу, якщо вони виникають у зв`язку з відчуженням державного майна чи зміною правомочностей держави на таке майно.

113. Натомість у цій справі спір не стосується відчуження державного майна, зміни чи припинення прав держави на об`єкт приватизації або оскарження результатів приватизації чи договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу. Предметом спору є цивільно-правові договори щодо земельних ділянок приватної власності, укладені між фізичними особами та юридичними особами приватного права.

114. Оскільки у цій справі відповідачами є фізичні особи, а спірні правочини стосуються земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, і регулюються нормами цивільного та земельного законодавства, така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України.

115. Посилання позивача на порушення процедури приватизації та на частину четверту статті 12 Закону № 2269-VIII не змінює характеру спірних правовідносин, оскільки ці обставини можуть бути предметом оцінки під час вирішення цивільного спору про дійсність правочинів, але не перетворюють спір на господарський лише через факт перебування державного підприємства у процедурі приватизації на момент вчинення спірних угод.

116. Обставини цієї справи можуть і мають оцінюватися судом у межах цивільного спору про дійсність правочинів, однак саме собою посилання на приписи законодавства про приватизацію не трансформує спір між фізичними особами та юридичними особами приватного права на спір «щодо приватизації» в контексті пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України.

117. З наведених підстав вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що дослідження дійсності оспорюваних правочинів неможливе безвідносно до процедури приватизації, а отже, спір має господарський характер.

118. Велика Палата Верховного Суду у мотивувальній частині постанови від 26 листопада 2025 року зазначила, що спір має господарський характер, оскільки позовні вимоги стосуються обставин вчинення директором державного підприємства, що перебувало у процедурі приватизації, правочинів, які, на переконання позивача, суперечать правовому врегулюванню процедури приватизації та порушують законний інтерес покупця об`єкта малої приватизації.

119. Не можемо погодитися з таким висновком.

120. По-перше, позивач не оскаржує рішення органу приватизації, не вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 10 січня 2020 року, не просить скасувати результати аукціону чи повернути об`єкт приватизації у державну власність. Предметом позову є винятково визнання недійсними цивільно-правових договорів щодо земельних ділянок приватної власності, однією стороною яких є фізичні особи.

121. По-друге, посилання Великої Палати на постанову від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18 є некоректним, оскільки у тій справі позивач (прокурор в інтересах держави) безпосередньо оспорював результати аукціону, протокол аукціону, договір купівлі-продажу державного майна та вимагав повернення спірного приміщення у державну власність. Такі вимоги дійсно стосувалися зміни правомочностей держави на об`єкт приватизації і належали до юрисдикції господарських судів.

122. Натомість у цій справі державне майно (єдиний майновий комплекс) вже передано покупцеві, договір купівлі-продажу ніким не оспорювався, спір стосується лише цивільно-правових наслідків дій колишнього директора державного підприємства щодо земель приватної власності, які ніколи не перебували у державній власності та не входили до складу об`єкта приватизації як майно, що належить на праві державної власності.

123. По-третє, твердження про те, що «зміст спірних правовідносин унеможливлює дослідження цих правочинів на предмет їх дійсності безвідносно до процедури приватизації», не відповідає обставинам справи. Дійсність угод про розірвання договорів оренди та нових договорів оренди може і має оцінюватися за загальними нормами статей 203, 215 ЦК України, статей 15, 16

Закону № 161-XIV та частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII як спеціальної підстави недійсності, що не змінює цивільно-правового характеру спору.

124. По-четверте, висновок про господарську юрисдикцію лише через те, що земельні ділянки використовувалися державним підприємством у господарській діяльності та позивач розраховував на їх подальше використання, фактично ігнорує суб`єктний склад сторін оспорюваних правочинів. Дев`ять із десяти відповідачів - фізичні особи, а спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності. Наявність фізичної особи як сторони спору і характер правовідносин саме з такою стороною й є визначальним критерієм цивільної юрисдикції, якщо спір не віднесено законом до іншого судочинства.

125. Як зазначають науковці, «характеристика поняття правовідносин можлива на трьох рівнях:

1) на загальнотеоретичному рівні така характеристика може даватися у найбільш абстрактному вигляді як категорія, що існує та підлягає аналізу в межах загальної теорії права взагалі;

2) на цивілістично-теоретичному рівні категорія правовідносин теж характеризується у загальному вигляді, але вже на рівні галузевої теорії права, насамперед на рівні досліджень поняття, ознак та суті категорій цивільного права;

3) на конкретно-цивілістичному рівні має враховуватися цільова спрямованість правового регулювання відповідних суспільних відносин, визначаються обставини, що впливають на їхнє виникнення та реалізацію, а відтак - приймається рішення про застосування (характер реалізації) норми відповідної галузі права» [1].

126. Застосовуючи зазначений підхід до обставин цієї справи, ми дійшли переконання, що предмет спірних правовідносин має оцінюватися з урахуванням конкретних учасників правочинів, їх правового статусу та характеру їхніх прав і обов`язків. Відповідачі - власники земельних ділянок - уклали оспорювані угоди про розірвання договорів оренди як фізичні особи, які здійснювали розпорядження власним майном. Жоден із відповідачів не є учасником приватизаційних відносин. Вони не брали участі в аукціоні з продажу єдиного майнового комплексу ДП «Богодухівський С/Г УКК», не укладали договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, не набували права власності на державне майно.

127. Цільова спрямованість укладення відповідачами угод про розірвання договорів оренди та нових договорів оренди з ТОВ «Велес 2020» також не має жодного зв`язку з процедурою приватизації державного майна. Відповідачі реалізовували своє суб`єктивне цивільне право на розпорядження земельними ділянками, що є у їхній приватній власності, шляхом припинення орендних відносин із одним орендарем та встановлення таких відносин з іншим. Земельні ділянки відповідачів не належали державі, не входили до складу об`єкта приватизації та не обліковувалися на балансі ДП «Богодухівський С/Г УКК» як таке майно, що належало цій особі на праві власності. Відповідно до обставин справи спірні земельні ділянки залишалися у приватній власності відповідачів як до, так і після завершення приватизації державного підприємства.

128. Той факт, що директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» міг порушити обмеження, визначені частиною четвертою статті 12 Закону № 2269-VIII, не перетворює цивільно-правовий договір оренди землі між фізичною особою та державним підприємством на елемент приватизаційних правовідносин. Предметом цього спору є не оскарження рішення органу приватизації, не визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, не повернення державного майна у власність держави. Предметом спору є визнання недійсними договорів, укладених між фізичними особами - власниками земельних ділянок приватної власності, з одного боку, та юридичними особами приватного права - з іншого.

129. Посилання позивача на порушення процедури приватизації становить лише підставу позову, тобто правове обґрунтування вимог про визнання недійсними цивільно-правових договорів, але не змінює характеру самих спірних правовідносин.

130. По-п`яте, кваліфікація спору як господарського лише через те, що один з попередніх орендарів перебував у процедурі приватизації, створює ризик порушення права фізичних осіб - власників земельних ділянок на розгляд їх справи місцевим загальним судом за місцем проживання чи місцезнаходженням земельної ділянки (статті 27-28 ЦПК України), що суперечить принципу доступності правосуддя.

131. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили справу як таку, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для закриття провадження у справі з мотивів порушення правил предметної юрисдикції.

V. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ АВТОРІВ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

132. Велика Палата Верховного Суду мала підстави для розгляду справи по суті, зокрема для формування правового висновку щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону № 2269-VIII до угод про розірвання договорів оренди, укладених державним підприємством без згоди органу приватизації у період після прийняття рішення про приватизацію, але до укладення договору купівлі-продажу, а не для закриття провадження у справі.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Білоконь

І. А. Воробйова

М. В. Мазур

[1] Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Цивільні правовідносини: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2008. С. 6-7.