Ухвала від 08.10.2025 по справі 613/735/21

УХВАЛА

08 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 613/735/21

провадження № 14-109цс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Ступак О. В.,

суддів Банаська О. О., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І. Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат»

на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Сеник О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.

за позовом Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех»,

про визнання недійсними правочинів,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі ? ДП «Богодухівський С/Г УКК») звернулося до суду з позовом до ТОВ «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех»), про визнання недійсними правочинів.

2. Позов мотивований тим, що наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 27 березня 2018 року № 477 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році, до якого увійшло і ДП «Богодухівський С/Г УКК». Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації -ДП «Богодухівський С/Г УКК». Інформаційне повідомлення РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні містило відомості про те, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. 10 січня 2020 року між РВ ФДМУ Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу ДП «Богодухівський С/Г УКК», а 28 січня 2020 року підписано акти приймання-передачі державного майна відповідно до вказаного договору.

3. Наказом РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 вирішено припинити юридичну особу - ДП «Богодухівський С/Г УКК», призначено комісію з припинення юридичної особи та голову комісії, відомості про перебування в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань. Проте директором ДП «Богодухівський С/Г УКК» (звільнено з посади 28 квітня 2020 року) жодних документів, що стосувалися б права підприємства на оренду земельних ділянок, голові комісії з припинення не передано.

4. Під час здійснення реорганізації підприємства позивачу стало відомо про розірвання директором ОСОБА_10 без згоди органу приватизації всіх договорів оренди землі з фізичними особами. Зокрема, 24 грудня 2019 року було розірвано договори оренди землі, укладені ДП «Богодухівський С/Г УКК» з відповідачами, шляхом укладення відповідних додаткових угод, результатом яких стало добровільне розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок орендодавцям згідно з актами приймання-передачі. 26 грудня 2019 року власниками земельних ділянок - фізичними особами, які є відповідачами, укладено з ТОВ «Велес 2020» договори оренди земельних ділянок, які перебували в оренді ДП «Богодухівський С/Г УКК».

5. Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» (далі - Закон 2269-VIII) з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК» (24 квітня 2018 року) і до завершення приватизації, як саме підприємство, так і його уповноважені органи управління були позбавлені права без згоди органів приватизації вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством земельних ділянок майнових прав на них, та/або внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству або перебуває в його користуванні. Однак директором ДП «Богодухівський С/Г УКК» без згоди органу приватизації укладено угоди про розірвання договорів оренди землі близько зі 100 власниками земельних ділянок, які після прийняття рішення про приватизацію об`єкта перебували у користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», у тому числі з відповідачами по цій справі.

6. За таких обставин дії керівника ДП «Богодухівський С/Г УКК» є протиправними й такими, що порушують законний інтерес переможця аукціону ? покупця, на користь якого на момент укладення оспорюваних угод було прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації. Тому в силу прямого припису абзацу 14 частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками земельних ділянок угоди про розірвання договорів оренди землі є недійсними.

7. Наразі оскаржувані угоди про розірвання договорів, а також нові ? укладені з ТОВ «Велес 2020» договори оренди землі надані для проведення державної реєстрації припинення права оренди землі ДП «Богодухівський С/Г УКК» та виникнення такого права у ТОВ «Велес 2020». Унаслідок укладення нових договорів оренди землі ТОВ «Велес 2020» отримало право оренди земельних ділянок, що вказує на порушення прав позивача як орендаря, а також переможця аукціону - покупця об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» як правонаступника всіх майнових прав та обов`язків позивача, у т. ч. аналогічного права оренди щодо тих самих земельних ділянок, яке не можна вважати припиненим унаслідок незаконного розірвання договорів оренди землі директором підприємства.

8. За таких обставин визнання недійсними і наступних договорів оренди землі, укладених ТОВ «Велес 2020» з власниками земельних ділянок, є належним та дієвим способом захисту прав позивача. Вимоги про визнання недійсними наступних укладених з ТОВ «Велес 2020» договорів оренди землі є похідними та залежать від задоволення вимог щодо визнання недійсними угод про розірвання, у зв`язку із чим об`єднані в один позов.

9. ДП «Богодухівський С/Г УКК» просило суд:

визнати недійсними угоди від 24 грудня 2019 року, укладені ДП «Богодухівський С/Г УКК» про дострокове розірвання договорів оренди землі:

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 1/4 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 3/4 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_4 щодо 1/2 частини земельної з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_9 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081;

б/н від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0087;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0089;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110;

б/н від 29 березня 2017 року з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125;

визнати недійсними договори оренди землі від 26 грудня 2019 року, укладені між ТОВ «ВЕЛЕС 2020» та:

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0039;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0040;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

б/н від 13 липня 2013 року з ОСОБА_1 щодо 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0046;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_4 щодо 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:02:005:0161;

б/н від 24 грудня 2013 року з ОСОБА_9 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0071;

б/н від 15 липня 2014 року з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0081;

б/н від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0087;

б/н від 24 грудня 2013 року зі ОСОБА_8 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0089;

б/н від 24 травня 2012 року з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0110;

б/н від 29 березня 2017 року з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0125;

судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

11. Своє рішення суд мотивував тим, що жодний із досліджених судом документів (інформаційне повідомлення РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації, договір купівлі-продажу об`єкта приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року, листи РВ ФДМУ, на які посилається позивач, інвентаризаційні описи) не містить відомостей про те, що право оренди належних відповідачам земельних ділянок входило до складу єдиного майнового комплексу ДП «Богодухівський С/Г УКК». Посилаючись на порушення положень частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII, позивач також не зазначає ані конкретної суми, на яку зменшилась вартість майна, ані площі, на яку зменшився розмір земельної ділянки.

12. Отже, позивач не довів, що внаслідок укладення угод про розірвання договорів оренди з відповідачами відбулося зменшення вартості майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» або зменшення розміру земельної ділянки, що належало підприємству або перебувало в його користуванні.

13. Щодо посилань позивача на висновки, викладені в рішенні Господарського суду Харківської області від 11 січня 2021 року та постанові Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК», треті особи: РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, ТОВ «Велес», ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , про визнання дій протиправними, то у вказаних судових рішеннях надано оцінку саме діям директора ДП «Богодухівський С/Г УКК» погляду їх відповідності Закону 2269-VIII. Однак суть позовних вимог у цій справі зводиться не до оспорювання процедури приватизації чи порядку набуття або відчуження державного майна, а до оскарження договорів, укладених щодо орендованих земельних ділянок, які є власністю фізичних осіб, а не держави та не належали до об`єкта приватизації. У свою чергу, у цій справі предметом позову є визнання недійсними угод, вчинених фізичними особами - власниками відповідних земельних ділянок, які не були учасниками приватизаційної процедури. З огляду на викладене, а також на зміст позовних вимог, у цій справі оспорювані угоди суд повинен оцінювати насамперед з погляду додержання сторонами оспорюваних угод вимог цивільного законодавства та порушення прав позивача саме відповідачами у справі.

14. Суду не надано доказів того, що власники земельних ділянок - відповідачі у справі (фізичні особи), укладаючи угоди про розірвання договорів оренди, знали або не могли не знати, що директор ДП «Богодухівський С/Г УКК» діяв без належних повноважень або що для укладення цих угод існували будь-які обмеження, в тому числі пов`язані з приватизацією державного підприємства. Не надано суду і доказів обізнаності відповідачів - фізичних осіб про початок та конкретні строки процедури приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК».

15. Доводи третьої особи про те, що ТОВ «НВДЦ «Агротех» у силу прямого припису Закону України «Про оренду землі» є правонаступником ДП «Богодухівський С/Г УКК» у договорах оренди із фізичними особами, суд відхиляє, оскільки договори оренди земельних ділянок з ДП «Богодухівський С/Г УКК» припинені не у зв`язку з реорганізацією юридичної особи - орендаря. Як зазначалось, рішення про припинення ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех», наказ РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 прийняті після укладення оспорюваних угод. Як станом на дату укладення оспорюваних угод (24 грудня 2019 року), так і на час ухвалення рішення у цій справі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи - ДП «Богодухівський С/Г УКК» шляхом реорганізації. Отже, у розумінні частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ДП «Богодухівський С/Г УКК» не є припиненою шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ «НВДЦ «Агротех», а останнє не набуло статусу правонаступника позивача як юридичної особи.

16. Разом з тим умовами договору від 10 січня 2020 року між продавцем - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях і покупцем - ТОВ «НВДЦ «Агротех» передбачено інше, а саме те, що земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації. Питання землекористування після набуття права власності на об`єкт приватизації, як це передбачено договором купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, третьою особою з відповідачами не вирішено, доказів цього до матеріалів справи не надано.

17. Отже, оспорювані угоди укладені до моменту переходу права власності на об`єкт приватизації. Таким чином, майнові права користування земельними ділянками приватної форми власності не увійшли до складу майнових прав, правонаступником яких є третя особа в силу договору.

18. З огляду на викладене доводи про правонаступництво третьої особи у правовідносинах щодо оренди земельних ділянок не спростовують відсутності в договорі купівлі-продажу від 10 січня 2020 року положень щодо переходу права оренди земельних ділянок приватної форми власності та не є підставою для задоволення позову, тим більше, що цей позов заявлено не ТОВ «НВДЦ «Агротех», а ДП «Богодухівський С/Г УКК».

19. Щодо обраного позивачем способу захисту, то визнання нікчемного правочину недійсним закон не передбачає, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. З огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року (справа № 148/966/19), позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту - визнання недійсними правочинів, які він сам вважає недійсними в силу закону (нікчемними).

20. Також суд зауважив, що в позові не зазначено, які конкретно права (інтереси) позивача порушені відповідачами - власниками земельних ділянок. Посилання третьої особи на те, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» звернулося до суду за захистом як власних майнових прав, так і майнових прав ТОВ «НВДЦ «Агротех» як майбутнього правонаступника позивача, суд відхиляє з підстав, наведених вище.

21. Суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних угод про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених орендарем з відповідачами та, як наслідок, і для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Велес 2020» та фізичними особами - відповідачами.

22. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Богодухівський С/Г УКК» задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

23. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. У цій справі суд встановив, що наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі укладені між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та відповідачами в грудні 2019 року.

24. Ураховуючи зазначене, суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі, укладені з відповідачами, є нікчемним правочином згідно із частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII, адже ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами.

25. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендовані земельні ділянки, в тому числі відповідачів, увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу). З відповіді РВ ФДМУ по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13 вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10 січня 2010 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації (а. с. 121, 122, т. 3). Згідно з договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації (т. 1, а. с. 38). Відповідно до акта приймання-передачі державного майна від 28 січня 2020 року перелік нерухомого майна, що входить до складу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський С/Г УКК», зазначений у додатках 1 та 2 (т. 1, а. с. 44), проте в зазначених додатках не міститься інформація про земельні ділянки відповідачів. Також із відповіді РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року вбачається, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства. У матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський С/Г УКК» станом на 31 серпня 2019 року відсутні інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендує ДП «Богодухівський С/Г УКК» (т. 2, а. с. 122).

26. Таким чином, позивач не довів порушення його прав при укладенні оспорюваних правочинів, що є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову. Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте неправильно визначив підстави відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ДП «Богодухівський С/Г УКК» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

28. Зазначає, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону 2269-VIII єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки. У договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК» від 10 січня 2020 року (п. 5.5) чітко було визначено (на що не звернув увагу суд першої інстанції), що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський С/Г УКК» відповідно до законодавства України. Тобто не відбулось правонаступництво лише щодо права постійного користування землею. Виключень для права оренди на землю не зазначено. Водночас суд неправильно виснував, що до складу єдиного майнового комплексу не ввійшло право оренди (як майнове право) на земельні ділянки, що належать фізичним особам.

29. Відповідно до частини першої статті 28 Закону 2269-VIII особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Аналіз наведеної норми закону свідчить, що передбачене правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, однак усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII визначений обмежений порядок та умови розпорядження речовими правами об`єкта приватизації, у тому числі щодо відчуження майнових прав на земельні ділянки, які перебувають у його користуванні. Вказаною нормою встановлена заборона на вчинення визначених законом дій / прийняття рішень без згоди органів приватизації саме державним або комунальним підприємством, товариством, їх уповноваженим органам управління. Аналогічні норми також було застосовано Харківським апеляційним судом під час розгляду справи № 613/171/21. Однак розірвання договорів оренди під час приватизації орендаря за відсутності згоди органу приватизації на укладення таких правочинів призвело до зменшення розміру земельних ділянок, що перебували в користуванні підприємства, а отже, здійснені всупереч інтересам останнього та всупереч інтересам переможця аукціону. Розмір землі, що вибула з користування позивача, вказаний в інформаційних довідках з Державного земельного кадастру, що долучені до матеріалів справи.

30. Судовими рішеннями у справі № 922/89/20 за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» до ДП «Богодухівський С/Г УКК» про визнання незаконними дій встановлено, що ДП «Богодухівський С/Г УКК» на порушення частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельної ділянки після прийняття ФДМУ рішення про приватизацію підприємства. Суди помилково не врахували зазначені обставини.

31. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року справі № 613/734/21 зазначив про те, що правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця є оспорюваними правочинами. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною [пункт «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України](далі - ЗК України). Указане свідчить про наявність порушеного права позивача як підставу для звернення до суду з позовом, а також про ефективність обраного способу захисту.

32. Висновки суду про те, що земельні ділянки приватної власності не ввійшли до складу об`єкта приватизації, жодним чином не стосуються предмета спору, оскільки спірним є саме право користування такими земельними ділянками, що є майновим правом та за законом є складовою єдиного майнового комплексу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

33. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі й витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

34. Ухвалами Верховного Суду від 04 серпня 2025 року та від 03 вересня 2025 року справу призначено до розгляду та передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

35. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що у частині четвертій статті 12 Закону 2269-VIII передбачено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

36. Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період із дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

37. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду [частина четверта статті 263 Цивільно-процесуального кодексу України](далі -ЦПК України).

38. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в аналогічний справі № 613/734/21 за позовом ДП «Богодухівський С/Г УКК», на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено: «Вказаною нормою передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. У цій справі суд встановив, що наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК». Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський С/Г УКК»укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна. Водночас угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі укладені директором ДП «Богодухівський С/Г УКК»і ОСОБА_3 03 грудня 2019 року. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі, укладені з ОСОБА_3, є нікчемним правочином згідно з частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII, адже ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами».

39. Отже, положеннями статті 12 Закону 2269-VIII передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

40. За загальним правилом такі правочини є оспорюваними, крім правочинів, укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII.

41. У справі, що переглядається, ДП «Богодухівський С/Г УКК»звернулося до суду з позовом до фізичних осіб (власників земельних ділянок) і ТОВ «Велес 2020» про визнання недійсними договорів про дострокове розірвання договорів оренди землі з ДП «Богодухівський С/Г УКК» як укладених директором підприємства без згоди органу приватизації усупереч частині четвертій статті 12 Закону 2269-VIII, а також наступних договорів оренди землі,укладених власниками земельних ділянок (відповідачами) з ТОВ «Велес 2020», як похідних вимог. Одночасно вказувало, що в силу прямого припису абзацу чотирнадцятого частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII укладені 24 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський С/Г УКК» та власниками земельних ділянок угоди про розірвання договорів оренди землі є нікчемними, з огляду на висновки, викладені судами у господарській справі № 922/89/20 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року), в якій за позовом ТОВ «НВДЦ «Агротех» визнано незаконними дії ДП «Богодухівський С/Г УКК», спрямовані на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження ДП «Богодухівський С/Г УКК» права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський С/Г УКК», вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію ДП «Богодухівський С/Г УКК», та зобов`язано ДП «Богодухівський С/Г УКК» утриматися від вчинення таких дій.

42. На переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оспорювані правочини про розірвання договорів оренди землі укладені у період після прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства до дати підписання договору купівлі-продажу та до переходу права власності до покупця, тому відсутні підстави для їх кваліфікації як нікчемних згідно із частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII, такі правочини є оспорюваними.

43. Разом з тим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, на яку посилається позивач, залишена без змін постанова Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року. У наведеній справі встановлено, що колишній керівник ДП «Богодухівський С/Г УКК» вчинив дії з розірвання укладених ним договорів оренди земельних ділянок після прийняття рішення уповноваженим органом про приватизацію державного підприємства і без згоди уповноваженого органу, за отриманням такої згоди він до органу приватизації не звертався, на сьогодні зберігається реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за ДП «Богодухівський С/Г УКК». Зроблено висновок, що оскільки рішення про приватизацію відповідача було прийнято до вчинення дій із розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок, ДП «Богодухівський С/Г УКК»здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельних ділянок, наявність яких становила істотну інформацію для приватизації, у тому числі щодо спірних земельних ділянок, вказані договори про розірвання договорів оренди є нікчемними відповідно до статті 12 Закону 2269-VIII.

44. Верховний Суд у наведеній справі вказав, що положеннями

статті 12 Закону 2269-VIII передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації. Наведена норма сама по собі не містить положень, які б надавали можливість вирішити питання про розмежування нікчемних і недійсних (оспорюваних) правочинів, як про це у касаційній скарзі просить скаржник. Разом з тим, як вбачається із викладеного, положення цієї норми регламентують поведінку відповідача у процесі приватизації, тому наявні підстави для її застосування до спірних правовідносин.

45. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав, що всі правочини, вчинені у процесі приватизації, тобто з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до її завершення, з порушенням обмежень, встановлених у статті 12 Закону 2269-VIII, слід кваліфікувати як нікчемні.

46. Крім цього, колегія суддів вказує на необхідність формування висновку про те, яке майно та які права входять до складу державного або комунального підприємства як єдиного майнового комплексу та інше.

47. Узагальнюючи, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, та зробити висновок, що: «Положеннями статті 12 Закону 2269-VIII передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації, у тому числі щодо розпорядження майновими правами об`єкта приватизації. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта. За загальним правилом такі правочини є оспорюваними, крім правочинів укладених у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, які є нікчемними згідно з частиною четвертою статті 12 Закону 2269-VIII». Вказує на необхідність формування висновків і в інших питаннях.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

48. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

49. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2025 року, в частині необхідності відступити від висновківщодо застосування частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі № 922/89/20, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до свого провадження відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень вказаної норми з моменту прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства і до її завершення - переходу права власності до покупця.

50. Стосовно аргументів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про наявність правової проблеми застосування частини четвертої статті 12 Закону 2269-VIII у спорах про правочини, вчинені на певних етапах процесу приватизації єдиного майнового комплексу підприємства, що підлягає вирішенню, Велика Палата Верховного Суду констатує, що усунення розбіжностей у застосуванні судами цієї норми є необхідним, оскільки саме від цього залежить вирішення судами питань про ефективний спосіб захисту порушених прав.

51. Отже, наявні підстави, передбачені частиною третьою

статті 403 ЦПК України, для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з метою формування єдиної правозастосовної практики. Встановлення наведених підстав для прийняття справи не потребує оцінки інших підстав, наведених в ухвалі суду.

52. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

53. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

54. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

55. З огляду на наведене, цю справу, яку приймає до розгляду Велика Палата Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

56. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною першою статті 402, частиною четвертою

статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Прийняти до розгляду справу № 613/735/21 за позовом Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес 2020», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех», про визнання недійсними правочинів.

Призначити справу № 613/735/21 до розгляду Великою Палатою

Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 26 листопада 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.

Ухвала у справі № 613/735/21 набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Ступак

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

О. А. Губська С. О. Погрібний

І. В. Дашутін Н. С. Стефанів

Л. Ю. Кишакевич Т. Г. Стрелець

В. В. Король І. В.Ткач

С. І. Кравченко О. С. Ткачук

О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич

М. В. Мазур Н. В. Шевцова