Постанова від 24.09.2025 по справі 753/11370/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 753/11370/24

провадження № 61-1948св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Восьма Київська державнанотаріальнаконтора,

особа, яка подала апеляційну скаргу- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Мамотенко Олег Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Музичко С. Г., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Восьмої Київської державноїнотаріальноїконтори, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори Світлани Кузьменко від 06 червня 2024 року № 587, 588, 589/02-14 про відмову у видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Позов ОСОБА_1 обгрунтувала тим, що з 22 квітня 1994 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

12 березня 2020 року у Восьмій Київській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа № 25/2020. До спадкової справи були долучені документи на підтвердження факту належності майна подружжю на праві спільної сумісної власності.

Оскільки вчинення нотаріальних дій було відповідачем зупинено, позивачка подала до нотаріуса заяву про відновлення вчинення нотаріальних дій, зокрема щодо видачі їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

06 червня 2024 року нотаріусом було прийнято рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки, яке по суті є рішенням про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Обґрунтовуючи рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідач зазначив, що до вирішення судових справ щодо спірного майна позивачці не буде видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

ОСОБА_1 вважає таке рішення нотаріуса необґрунтованим та незаконним, оскільки частка в спільному майні подружжя, що належить позивачці на праві власності, не є предметом спору в цих судових справах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори Кузьменко Світлани від 06 червня 2024 року № 587, 588, 589/02-14 про відмову у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Восьма Київська державна нотаріальна контора, а також особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ковальова Ю. Ю., подали апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року вказані апеляційні скарги задоволено.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори Кузьменко С. від 06 червня 2024 року є правомірним, оскільки нотаріус діяв в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» і був позбавлений можливості вийти за межі вимог норм чинного законодавства, якими користується нотаріус при вчиненні нотаріальних дій при видачі свідоцтв про право на майно.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 лютого 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мамотенко О. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

18 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 22 квітня 1994 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 518. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено актовий запис №16138.

Восьмою Київською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 25/2020. Про прийняття спадщини подали заяви три спадкоємці : ОСОБА_1 (дружина спадкодавця), ОСОБА_6 (синспадкодавця), ОСОБА_2 (донька спадкодавця).

Також нотаріусом вирішувалося питання щодо можливості видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

15 грудня 2023 року державний нотаріус Восьмої Київської державної нотаріальної контори Кузьменко Світлана повідомила ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про зупинення на підставі частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальної дії відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки предметом розгляду у суді є визнання права власності за іншою особою на майно, що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулись до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про відновлення вчинення нотаріальних дій, а саме щодо видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтв на право на спадщину в частині їх видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6

06червня 2024 року державний нотаріус Восьмої Київської державної нотаріальної контори Кузьменко Світлана за результатами розгляду звернення спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_6 щодо часткового відновлення вчинення нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтв про право власності на майно на частку в спільному майні подружжя та свідоцтв про право на спадщину в частині їх видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повідомила про відмову у задоволенні вищезазначених зверненьдо вирішення спору в суді.

Встановлено, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться справа № 753/16696/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності на частину спадкового майна.

У вказаному позові позивачка посилалася, зокрема на те, що відповідно до договору про розподіл спадкового майна від 09 липня 2013 року, укладеного між її батьком ОСОБА_3 та його рідним братом, у власність її батька перейшли майнові права та грошові кошти в сумі 474 614,00 грн, внесені на підставі договору № 62381 про уступку майнових прав від 20 квітня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . В подальшому будинку, збудованому на цій ділянці, відповідно до наказу № 8 від 06 лютого 2015 року Департаменту містобудування та архітектури було присвоєно поштовий номер 18. В щорічній декларації, поданій її батьком ОСОБА_3 в 2015 році, зазначено що у його власності перебуває квартира АДРЕСА_4 . Отже, оскільки майнові права на об'єкт незавершеного будівництва були отримані її батьком ОСОБА_3 у спадщину, то і квартира, отримана внаслідок завершення будівництва і введення будинку в експлуатацію також була особистою приватною власністю її батька ОСОБА_3 , а не спільною власністю подружжя. Отже, як один із трьох спадкоємців першої черги за законом, вона має право на 1/3 зазначеної квартири загальною площею 53,76 кв.м.

Також у позові ОСОБА_2 зазначала, що її батько в АТ «Таскомбанк» орендував індивідуальний сейф, в якому зберігав, зокрема власні грошові кошти, отримані ним від продажу частини майна, прийнятого у спадщину. Відповідно до переліку речей, що наведені в акті про відкриття індивідуального сейфа № 29, складеного 18 вересня 2020 року працівниками АТ «Таскомбанк», в ньому були виявлені кошти в доларах США в сумі 11 759 дол. США та 40 380,00 євро. Вважає, що вказані грошові кошти не є об'єктом спільного сумісного майна подружжя, а тому як спадкоємець першої черги за законом вона має право на третину зазначених коштів.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин у провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходилася цивільна справа № 753/9645/21 щодо визначення обсягу спільних прав та обов`язків подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року

№ 3425-XII(далі - Закон № 3425-XII).

Частинами першою, другою статті 1 Закону № 3425-XIIвстановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 5 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша статті 7 Закону № 3425-XII).

Стаття 34 Закону № 3425-XII містить вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Зокрема, пунктом 4 частини першої вказаної статті встановлено, що нотаріуси видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя.

У відповідності до статті 71 Закону № 3425-XII у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Згідно з статтею 42 Закону № 3425-XII нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону № 3425-XII.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 3425-XIIнотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону № 3425-XIIнотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Закону № 3425-XIIнотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Пунктом 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №438/630/14-ц (провадження №14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

Встановлено, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувають цивільні справи за позовами ОСОБА_2 якзаінтересованої особи, яка оспорює право/факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Отже, з огляду на майнові права інших заінтересованих осіб, у нотаріуса 06 червня 2024 року були підстави для відмови у відновленні вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя та, відповідно, відсутні підстави для видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, якевідповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Мамотенко Олег Петрович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов