Постанова

від 15.01.2008 по справі 10/217-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/217-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 січня 2008 р.                                                                                    № 10/217-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників

ТОВ "Металіст"Величенко А.І. –(директор)

розглянув касаційну скаргуЩасливської сільської ради

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2007

у справі№ 10/217-07 господарського суду Київської області

за позовомЩасливської сільської ради

доТОВ "Металіст"

третя особаБориспільський районний відділ земельних ресурсів

пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2007 (суддя: О.Тищенко) в позові про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.01.2002 відмовлено.  

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2007 № 2а-495/2007р встановлено факт відсутності в діях директора ТОВ "Металіст" складу адміністративного правопорушення наявність якого покладена в обґрунтування тверджень позивача про порушення ТОВ "Металіст" умов п. 2.1 договору оренди земельної ділянки як підстави розірвання договору, тому за приписами ст. 35 ГПК України даний факт, що встановлений рішенням суду, є преюдиційним, тобто таким що не потребує доведення, відтак, позивачем не доведено обставин порушення умов договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2007 (судді: Г.Мостова, Т.Писана, І.Фаловська) апеляційна скарга Щасливської сільської ради залишена без розгляду з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, тобто відсутності у особи, яка підписала апеляційну скаргу права на її підписання.

Позивач в касаційній скарзі просить апеляційну ухвалу та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм Закону України "Про оренду землі", порушення вимог процесуального закону через не з'ясування повно та всебічно всіх фактичних обставин справи.

Скаржник вважає, що відповідачем не виконано умов договору щодо цільового використання землі передбачених п.п. 2.1, 3.2 договору, зокрема, щодо будівництва комплексу утилізації побутових відходів, докази виконання цього обов'язку в матеріалах справи відсутні, господарський суд зазначених обставин не встановив, дійшовши необґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу одній із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України однією з  підстав припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно приписів ст.144 Земельного кодексу України у  разі  виявлення  порушення   земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про  припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду від 25.04.2007 у справі № 2а-495/2007р дії начальника Бориспільського районного відділу земельних ресурсів про накладення на директора ТОВ "Металіст" адміністративного стягнення у зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням визнано неправомірними, постанова про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2005 № 8 скасована.

Постанова Бориспільського міськрайонного суду набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлено судом і мають значення для вирішення спору.

За таких обставин господарським судом зроблено правильний висновок про спростування твердження позивача щодо порушення відповідачем земельного законодавства та умов договору, а відтак, відсутність правових підстав для вилучення спірної земельної ділянки з законного володіння та користування відповідача, розірвання з ним договору оренди.

За змістом ст.ст. 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, остання вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань скаржника надати перевагу його доводам, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.

Перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється касаційною інстанцією в межах вимог касаційної скарги. Скаржником не наведено обґрунтованих доводів невідповідності апеляційної ухвали вимогам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим вимога щодо її скасування є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2007 та рішення господарського суду Київської області від 01.08.2007 у справі № 10/217-07 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін                              

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                 В. Цвігун