Постанова

від 29.11.2010 по справі 14/81-1659

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.11.10                                                                                           Справа  № 14/81-1659

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                Р. Марко

суддів                                           С. Бойко

                                                Т. Бонк

При секретарі                                    Чорній Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- не з»явився

Від відповідача 1-  не з»явився

Від відповідача 2- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу  ТзОВ»Ремвзуття»та Виконкому Тернопільської міської ради  

на ухвалу    господарського суду  Тернопільської   області від 28.10.10   

у справі    № 14/81-1659

за позовом –  Смаль С.В.

до відповідачів –Виконкому Тернопільської міської ради

- ТзОВ»Ремвзуття»

про   визнання недійсним рішення зборів учасників

В С Т А Н О В И В :

 Ухвалою    господарського суду  Тернопільської   області від

28.10.10  у справі    № 14/81-1659, задоволено заяву  Смаль С.В. про

забезпечення позову. Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Тернопільської міської ради здійснювати державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ «Ремвзуття»до вирішення спору по суті.

  Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідачі подали апеляційні скарги, в якій просять ухвалу суду скасувати. Вимоги апеляційної скарги, апелянти обґрунтовують тим, що ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи. Судом та позивачем  не обґрунтовано  необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

  Представник позивача явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений. Представником позивача (В.В. Авдєєнко)подано клопотання від 26.11.10 ( № 12430 від 29.11.10  канцелярії ЛАГС) про відкладення розгляду справи.  Однак, дане клопотання не може бути задоволено, так як згідно ст. 102 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду мають бути розглянуті протягом п’ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

 Враховуючи,  дату ( 15.11.10) постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, апеляційний суд не має  можливостей згідно імперативної норми ст.102 ГПК України, відкласти розгляд справи.

  Обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача Авдєєнко В.В. зазначив, що враховуючи що ухвалу про призначення розгляду справи він отримав лише за декілька днів до розгляду справи, він ( представник) не мав можливості спланувати свій робочий графік на 29.11.10.

  Однак, такі доводи представника позивача не заслуговують на увагу, так як неможливість представника позивача організувати свій робочий графік на 29.11.10 не є підставою для відкладення розгляду справи згідно ст. 77 ГПК України. Слід наголосити, що  ст. 102 ГПК України, передбачає імперативну норму щодо строку для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду. Крім того, слід зазначити, що як вбачається із повернутого поштового повідомлення про вручення ухвали, позивач отримала ухвалу 20.11.10, що свідчить про те, що ухвала отримана позивачем за 9 (девять) днів до судового засідання, що свідчить про достатність часу для врегулювання робочого графіку на 29.11.10 представником позивача.

   Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача-2,  дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Смаль Світлана Володимирівна звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради та ТзОВ «Ремвзуття»про визнання недійсним рішення зборів учасників господарського товариства, яке оформлене протоколом № 8 від 20.03.2009р. в частині затвердження змін до статуту ТзОВ «Ремвзуття»та скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства, проведеної державним реєстратором 27.08.2009р.

   Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.10.2010р. у справі № 14/81-1659 було задоволено заяву позивача Смаль С.В. про забезпечення позову.  Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Тернопільської міської ради здійснювати державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ «Ремвзуття»до вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони-позивача, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

Подаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням  розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно інформаційного листа ВГСУ № 01-8/2776 від 12 грудня 2006р. "Про деякі питання практики забезпечення позову", останній містить абсолютно вірні критерії оцінки доводів заявника про необхідність забезпечити позовної вимоги, наприклад - критерії розумності, обґрунтованості і адекватності таких заходів, збалансованості інтересів сторін спору, наявність зв'язку між позовними вимогами і заходами забезпечення, можливість порушення заходами забезпечення прав та інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції розглядаючи питання доцільності, розумності і адекватності забезпечення позову, не врахував, що вжитті заходи для забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права який можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, підставами для забезпечення позову є обставини, які вказують на ризик утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому (у разі повного або часткового задоволення позовних вимог).

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного господарського суду від 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»(далі - Роз'яснення ВГСУ № 02-5/611) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

У даному випадку позивач, обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи виключно з власних, нічим не підтверджених припущень (міркувань, передбачень, прогнозів), не беручи до уваги, що згідно зі ст. 66 ГПК такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Тобто, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК, подання доказів в підтвердження наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову, є обов'язковим.

Згідно п. З ст. 86 ГПК, ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство. Однак, в оскаржуваній ухвалі відсутня мотивація задоволення вимог про забезпечення позову.

Згідно рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»в ухвалі про забезпечення позову, господарський суд повинен чітко визначити, вчинення яких саме дій забороняється до вирішення судом спору.

Відсутність зазначених доказів та обґрунтування необхідності забезпечення позову є безумовною підставою щодо скасування ухвали господарського суду.

Крім  того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено причинно-наслідкового зв'язку між питаннями господарського характеру, які можуть бути в подальшому розглянуті зборами учасників

товариства, і які пройдуть державну реєстрацію та можливими перешкодами у виконанні судового рішення про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.

 З огляду на досліджені обставини справи та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд

Постановив:

Апеляційні скарги  ТзОВ»Ремвзуття»та Виконкому Тернопільської

міської ради , задоволити.

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.10.10 про забезпечення позову по справі № 14/81-1659, скасувати.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий                                 Р. Марко

Суддя                                      С. Бойко

Суддя                                   Т. Бонк