Постанова від 02.10.2025 по справі 522/7128/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 522/7128/24

провадження № 51-3497 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року:

- задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_8 про передачу майна ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Національне агентство, ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- передано ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) для здійснення управління в порядку та умовах, визначених статтями 1, 9, 19, 21 - 24 Закону України від 10листопада 2015року № 772-VІІІ«Про ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - Закон № 772-VІІІ), пп. 14 п. 4 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2018 року № 613 (далі - Положення), майно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК (кримінальне провадження від 15березня 2024 року № 42024163010000015), а саме об`єкти нерухомого і рухомого майна(детальний перелік якого наведено в ухвалі слідчого судді);

- заборонено відчуження, користування та здійснення реєстраційних дій на нерухоме і рухоме майно.

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , оскаржила його в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалою від 27 листопада 2024 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,на ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20 листопада 2024 року, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 листопада 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що:

- під час розгляду клопотання про передачу майна АРМА слідчий суддя прийняв рішення про застосування обмежень (позбавлень) таких прав власника чи володільця майна, як права на відчуження майна, права на розпорядження майном, права на користування майном, що має відбуватися виключно під час розгляду клопотань у рамках ст. 170 КПК;

- указана вище ухвала слідчого судді від 20 листопада 2024 року оскаржувалася саме в частині накладення обтяження (арешту) у вигляді заборони відчуження, користування та здійснення реєстраційних дій на рухоме і нерухоме майно,

однак суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті провадження, у той час як питання правомірності передачі майна Національному агентству не порушувалося в апеляційній скарзі.

Також захисник указує, що апеляційна скарга була мотивована тим, що слідчий суддя, розглядаючи питання стосовно передачі майна Національному агентству, вніс зміни в ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22 травня 2025 року про арешт майна (справа № 522/7128/24, провадження № 1-кс/522/2755/24), що, на її, думку, є неприпустимим та не узгоджується з положеннями чинного законодавства.

За таких обставин, на думку сторони захисту, оскільки ухвала слідчого судді є такою, що не передбачена чинним законодавством, то в цьому разі підлягали застосуванню правові висновки, викладені у постановах ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) та ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23 травня 2018 року.

Звертає захисник увагу і на практику ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду апеляційних скарг саме на ухвали стосовно відмови в задоволенні клопотань про передачу майна ІНФОРМАЦІЯ_3 (зокрема, ухвала від 13 липня 2023 року у справі № 947/20110/22).

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 не надходило.

Водночас від захисника ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення, в яких остання з підстав, детально наведених у них, посилаючись на відповідні постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 15 березня 2024 року № 42024163010000015, а також на те, що з урахуванням скасованих постанов про зупинення досудового розслідування строк досудового розслідування сплинув 15 липня 2024 року, вважає, що наведені нею обставини мають важливе значення під час касаційного провадження та мають бути взяті до уваги під час розгляду її касаційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник ОСОБА_6 підтрималаподану касаційну скаргу і просила її задовольнити;

- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, щокасаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Таким чином, з огляду на наведені вище положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження, а тому колегія суддів позбавлена можливості перевіряти доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, а також щодоздійснення досудового розслідуванняв цьому кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 гл. 26 КПК.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року передано в управління Національного агентства нерухоме та рухоме майно, належне підозрюваному ОСОБА_7 , на яке раніше було накладено арешт ухвалами слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22 травня 2024 року і ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29 квітня 2024 року.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абз. 1 цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону № 772-VІІІ (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду апеляційної інстанції) ІНФОРМАЦІЯ_9 органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Таким чином, доводи сторони захисту про постановлення слідчим суддею ухвали поза межами КПК є неспроможними, оскільки порядок передачі майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, в управління Національного агентства цілком врегульовано положеннями кримінального процесуального законодавства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,оскаржила його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннямист. 394 цього Кодексу.

Положеннями ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, як полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 9-1) застосування тимчасових обмежень діяльності юридичної особи та/або тимчасових обмежень в отриманні прав та/або переваг або відмову у застосуванні таких обмежень; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 309 КПК передбачено, щопід час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставіп. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Отже, положеннями цієї статті визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Проте оскаржувана захисником ухвала слідчого судді про передачу майна в управління Національного агентства до такого переліку не відноситься.

Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 758/16546/18 (провадження № 51-620 кмо 19), ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні й на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК.

Суддя суду апеляційної інстанції, перевіряючи апеляційну скаргу захисника підозрюваного на відповідність вимогам ч. 4 с. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв?язку із чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, роз?яснивши стороні захисту право підозрюваного або власника майна на звернення з клопотанням про скасування арешту майна або про зміну порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, із чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Що стосується посилань захисника підозрюваного на правову позицію, викладену в постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к, як на додатковий аргумент на підтвердження можливості оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вказане рішення були ухвалено з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від обставин у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, зазначене судове рішення стосується того випадку, коли в апеляційному порядку оскаржувалося судове рішення (ухвала слідчого судді), вирішення якого взагалі не передбачено нормами кримінального процесуального закону.

При цьому колегія суддів зауважує, що посилання захисника на загальні засади кримінального провадження не спростовують обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

Водночас, як зазначено вище, порядок вирішення питання про передачу арештованого майна в управління Національного агентства врегульовано положеннями абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв?язку з поданням апеляційної скарги на судове рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року, зазначивши, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 399 КПК такі ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у відкритті провадження, оскільки не звернув уваги, що в ухвалі слідчого судді від 20 листопада 2024 року прийнято рішення про застосування обмежень прав власника майна, що має відбуватися під час розгляду клопотання в порядку ст. 170 КПК, то колегія суддів вважає їх такими, що в цілому не спростовують законності рішення суду апеляційної інстанції, оскільки в ході його постановлення обґрунтовано було враховано:

- положення ч. 1 ст. 19 Закону № 772-VІІІ (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду апеляційної інстанції), якими визначено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 , на які накладено арешт укримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову, лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 772-VІІІ);

- те, що на вказане майно раніше вже було накладено арешт ухвалами слідчих суддів від 29 квітня та 22 травня 2024 (які не були предметом перегляду суду апеляційної інстанції в межах кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді від 20 листопада 2024 року);

- наведений вище висновок об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 758/16546/18 (провадження № 51-620 кмо 19).

Колегія суддів також зауважує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 772-VІІІ управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги захисника не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, за результатом перевірки доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження колегія суддів не встановила підстав, які би свідчили про можливість задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2024 року, якою у кримінальному провадженнівід 15березня 2024 року № 42024163010000015 передано в ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3