Постанова від 07.10.2025 по справі 212/1869/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6339/25 Справа № 212/1869/25 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг

справа № 212/1869/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кривому РозіДніпропетровської області,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04квітня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 01 липня 2011 року до 09 грудня 2019 роки працювала на підприємстві відповідача ПАТ «Суха Балка» (раніше - ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка») за професією «машиніста підіймальної машини» дільниці № 27 шахтобудівельного управління в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах.

Внаслідок роботи на підприємстві відповідача отримала професійне захворювання, що виникло через тривалу роботу в шкідливих умовах праці, а саме: Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН II (два) ст.

Позивачу 20 лютого 2024 року було встановлено 15% втрати професійної працездатності.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров`я, чим їй була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя.

У зв`язку з наведеним вище позивач вважає, що їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 100 000 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 65 000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що при укладенні трудового договору позивач була повідомлена про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлювала можливість ушкодження здоров`я. Тож позивач свідомо приймала запропоновані їй умови праці і усвідомлювала можливість ушкодження її здоров`я та його наслідки. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.

Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення, викладені в п. 3 Пленуму Верховного Суду України у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог, щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача ПАТ «Суха Балка» (раніше - ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка»), а саме: - з 01 липня 2011 року по 31 жовтня 2014 рік машиністом підіймальної машини дільниці № 27 ТОВ «Криворіжшахтобуд», з повним робочим днем в підземних умовах, 31 жовтня 2014 року була звільнена в ТОВ «Криворіжшахтобуд» по переводу в ПАТ «Євраз Суха Балка» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України; з 01 листопада 2014 року по 09 грудня 2019 рік - машиністом підіймальної машини дільниці № 27 в шахтобудівельному управлінні, з повним робочим днем в підземних умовах.

09 грудня 2019 року позивач була звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Вказане підтверджується копією Трудової книжки позивача, що міститься в матеріалах справи. (а.с.7-22)

Згідно з копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 жовтня 2023 року (форма П-4) (далі Акт), ОСОБА_1 був встановлений діагноз: Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН II (два) ст. (п. 14 Акта).

Стаж роботи позивачки в умовах впливу шкідливих факторів склав 8 років 05 місяців (п. 12 Акта).

Пунктом 17 Акта визначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи в шахтобудівельному управлінні машиністом підіймальної машини з 01 липня 2011 року по 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 виконувала управління різними підіймальними машинами під час спуску і підйому людей, вантажів, матеріалів і різного устаткування по вертикальних, похилих стовбурах. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму.

У п. 18 Акта зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання стали: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,13 рази згідно з «Гігієнічними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я від 14.07.2020 №1596 і складала 2,26 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував на 5,3 дБА, фактичний 85,3 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку і інфразвуку». (а.с. 29-32)

Згідно з Окремою думкою членів комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , ПАТ «Суха Балка», як роботодавець, не винне у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 мотивуючи це тим, що умови праці, у яких працювала робітниця, не створювались керівництвом шахтобудівельного управління ПАТ «Суха Балка», а є наслідком недосконалості технології розробки та збагачування корисних копалин. (а.с.33-34)

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №129914 від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15% по хронічному бронхіту, з 05 лютого 2024 року безстроково. (а.с.35)

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 13 вересня 2023 № 36/824 ОСОБА_1 було встановлено, що захворювання позивачки є професійним. Підґрунтям для встановлення професійної категорії захворювання явилась, зокрема, інформація щодо умов праці позивачки, надана в інформаційній довідці від 18 травня 2023 року за період роботи з 01 липня 2011 року по 09 грудня 2019 рік на ПАТ «Суха Балка» в професії машиніста підіймальної машини дільниці № НОМЕР_1 в підземних умовах шахтобудівельного управління (а.с.23-28, 36).

Також в матеріалах справи містяться копії Виписок із медичної карти амбулаторного та стаціонарного хворого, що свідчить про перебування ОСОБА_1 на лікуванні внаслідок отриманих професійних захворюваннь (а.с.38-41).

Судом встановлено, що через працю позивача у шкідливих умовах на підприємстві відповідача позивачці встановлено хронічні професійні захворювання, що призвели до втрати працездатності у розмірі 15 %, внаслідок чого у позивачки порушено звичний спосіб життя.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратила професійну працездатність внаслідок отриманих професійних захворювань, у зв`язку з роботою на ПрАТ «Суха Балка»в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем пилу та фізичного навантаження, суд першої інстанції, керуючись вимогамист.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди,у зв`язку з отриманими нею на виробництві відповідача професійними захворюваннями,таобов`язку відповідачаПрАТ «Суха Балка»відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивачки на виробництві, яке потягло за собою втрату нею професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з п. 18 Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 жовтня 2023 року, причиною виникнення професійних захворювань позивачки стали: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,13 рази згідно з «Гігієнічними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я від 14.07.2020 №1596 і складала 2,26 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував на 5,3 дБА, фактичний 85,3 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку і інфразвуку». (а.с. 29-32)

Отже, роботодавецьПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивачки, допустив важкість праці та перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивачки, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з виниПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачаПрАТ «Суха Балка»про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 жовтня 2023 року, встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачці шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

При цьому, добровільність виконання позивачкою робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці»й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачаПрАТ «Суха Балка»щодо недоведення позивачкою позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими нею професійними захворюваннями, встановлений судом та підтверджений матеріалами справи. Так, позивачвідчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, була повідомлена про умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачкою робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими нею професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивачка час від часу змушена проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивачки професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Врахувавши вищевикладене,суд першоїінстанції,прийнявши доуваги характері тривалістьфізичних іморальних стражданьпозивачки,істотність вимушенихзмін уїї життєвихстосунках,внаслідок отриманихпрофесійних захворювань,працю вшкідливих умовахпраці протягом8років 05місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 15 % без втановлення інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивачки, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 65 000 грн, що є справедливим у даній ситуації.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 100 000 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

РішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2025 року.

Головуючий:

Судді: