Постанова

від 16.01.2008 по справі 20-5/127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/127

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 січня 2008 р.                                                                                    № 20-5/127  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.,

Михайлюка М.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 20-5/127 Господарського суду міста Севастополя за позовом Виробничо-комерційної фірми "Полі Люкс", м. Сімферополь, до Приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй", м. Севастополь, про стягнення 38 771,58 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Виробничо-комерційної фірми "Полі Люкс" –Токмеджи Р.Р. (дов. № 3 від 22.11.2007 р.);

відповідача –не з'явилися;

встановив:

У травні 2006 року позивач –Виробничо-комерційна фірми "Полі Люкс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" про стягнення 38 771,58 грн.

Вказував, що 10 листопада 2005 року між ним (підрядником) та Приватним підприємством "Фірма "Окси-Юг-Строй" (замовником) укладено договір підряду, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виготовити металевий каркас по вул. Київській, 133 в м. Сімферополь, та здати об'єкт в експлуатацію.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не здійснено оплату за виконані роботи, позивач просив стягнути з відповідача 37 040,40 грн. заборгованості, 202,98 грн. пені, 417 грн. 3 % річних, 1111,20 грн. інфляційних та господарські витрати.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 13 червня 2006 року (суддя Євдокимов І.В.), залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року (колегія суддів у складі Щепанської О.А. –головуючого, Плута В.М., Борисової Ю.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 38 771,58 грн., з яких: 37040,40 грн. основного боргу, 202,98 грн. –пені, 417 грн. 3 % річних, 1111,20 грн. збитків від інфляції, 388 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ту обставину, що відповідач не розрахувався за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи на суму 36 800 грн., що підтверджують акти виконаних робіт та безпідставно відмовив в їх підписанні та оплаті.

У касаційній скарзі ПП "Фірма "Окси-Юг-Строй", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст. 22 ГПК України та ст. 625 ЦК України, –просить скасувати судові рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2005 року між сторонами по справі було укладено договір підряду, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виготовити металевий каркас по вул. Київській, 133 в м. Сімферополь, та здати об'єкт в експлуатацію.

Відповідно до п. 2.2 договору, планова вартість договору становить 48 636 грн.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Як визначено в пункті 1 статті  837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору позивачем виконано будівельно-монтажні роботи на загальну суму 36 800 грн., без урахування матеріалів, що підтверджено виконавчо-кошторисними розрахунками та квитанцією № 168 від 29 грудня 2005 року до прибуткового касового ордера.

Зобов'язання з оплати будівельно-монтажних робіт відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 37 040,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 37 040,40 грн. основного боргу з урахуванням 202,98 грн. пені, 417 грн. 3 % річних та 1111,20 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не досліджено додатку № 1 до договору підряду, з якого вбачається, що вартість виконаних позивачем робіт становить 36 800 грн., а не 37 040,40 грн., як то заявлено в позовних вимогах,      є безпідставними, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з умов п. 2.2 договору, планова вартість договору визначена сметною документацією та становить 48 636 грн.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 20-5/127 залишити без змін.

Судді:Н. Дунаєвська

М. Михайлюк

С. Самусенко