Ухвала від 08.10.2025 по справі 714/935/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 жовтня 2025 року місто Чернівці справа №714/935/25

провадження №22-ц/822/866/25

Чернівецький апеляційнийсуд ускладі суддісудової палатиз розглядуцивільних справ Височанської Н.К.,вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат АвіловаЕліна Павлівна на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької областівід 21 липня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької областівід 21 липня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження земельної ділянки, передачі права користування та розпорядження, та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо ряду нерухомого майна.

Непогоджуючись зухвалою суду, ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокат АвіловаЕ.П.сформувала 07жовтня 2025року об20:22год.в системі«Електронний Суд»апеляційну скаргуна вказануухвалу суду.В апеляційнійскарзі просилапоновити строкна поданняапеляційної скарги,оскільки копіюухвали ОСОБА_1 отримав всистемі «ЕлектроннийСуд» - 23вересня 2025 року.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, якіє конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справита у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та устатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, ратифікованої Україною17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати такожі забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Також у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних праві обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частина першастатті 127 ЦПК Українивстановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) зазначає, що розумні строки в судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги та єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана ухвала постановлена судом 21 липня 2025 року, надіслано судом:21 липня 2025 року,зареєстровано:21 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу:22 липня 2025 року.

Останнім днем подання апеляційної скарги було 05 серпня 2025 року.

Апеляційна скарга подана до суду 07 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на оскарження.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, Герцаївським районним судом Чернівецької області 24 липня 2025 року надіслано ОСОБА_1 копію ухвали від 21 липня 2025 року до відома (а.с.39).

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 надіслано копію ухвали Герцаївського районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2025 року про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї (а.с.43).

Варто зауважити, що 02 вересня 2025 року в системі «Електронний Суд» інший відповідач ОСОБА_3 ,інтереси якогопредставляє адвокат Мечкало І.В. сформувала апеляційну скаргу на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької областівід 21 липня 2025 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відкрито провадження за даною апеляційною скаргою.

Відповідачу ОСОБА_1 дана апеляційна скарга з додатками, в яких містилась і копія оскаржуваної ухвали від 21 липня 2025 року, а також ухвала про відкриття апеляційного провадження надіслані та отримані ним в електронному кабінеті 03вересня 2025року (а.с.74, 77, 79).

15 вересня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Авілова Е.П. сформовано в системі «Електронний Суд» відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якої чітко вбачається про обізнаність ОСОБА_1 про наявність та зміст оскаржуваної ухвали (а.с.111-114).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2025 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 01 жовтня 2025 року (а.с.101).

В судовому засіданні 01 жовтня 2025 року приймала участь безпосередньо представник ОСОБА_1 адвокат Авілова Е.П. через засоби відеоконференції. Судове засідання по справі відкладено на 15 жовтня 2025 року (а.с.205-206).

Таким чином, спрямовуючи апеляційну скаргу до апеляційного суду 07 жовтня 2025 року, аргументи ОСОБА_1 як на поважну причину пропуску строку ту обставину, що він отримав копію оскаржуваної ухвали лише 23 вересня 2025 року є неспроможними та не правдивими, а клопотання про поновлення строку з цих підстав не підлягає до задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав оскаржувану ухвалу не пізніше 03 вересня 2025 року.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.1 ст.126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.127 ЦПК України).

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стороною апелянта пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 21 липня 2025 року.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі ОП КЦС від 14 грудня 2020 року у справі №521/2816/15-ц.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

В силу ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

З урахуванням викладеного, поза будь-яким сумнівом вбачається, що станом не пізніше 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної ухвали від 21 липня 2025 року та був достеменно обізнаний про зміст такої ухвали суду.

При цьому, слід наголосити, що ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Оцінюючи дії сторони апелянта по зверненню до суду першої інстанції з метою отримання копії оскаржуваної ухвали вже після того як ним була отримана вказана ухвала разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 , після того як ним направлений відзив до апеляційного суду, суд приходить до висновку про наміри апелянта штучно створити умови для поновлення строку на апеляційне оскарження, що в розумінні ч.1 ст.44 ЦПК України охоплюється поняттям недобросовісності через наміри поновити строк.

Отже, суд відхиляє цю обставину як поважну причину щодо неподання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її отримання, а саме з 03 вересня 2025 року.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 21 липня 2025 року, а саме отримання копії ухвали тільки 23 вересня 2025 року, є неповажними.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.3 ст.357 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає залишенню без руху з наданням строку 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків, а саме подання заяви із зазначенням інших поважнихобставин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 21 липня 2025 року.

Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат АвіловаЕліна Павлівна на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької областівід 21 липня 2025 року залишити без руху, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Для усунення недоліків надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії ухвали, про що повідомити апелянта.

Роз`яснити, що в разі невиконання зазначених вимог зазначених в ухвалі суду скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.К. Височанська