Рішення

від 17.01.2008 по справі 33/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                17.01.08                                                                                                                   Справа № 33/124

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» (м. Львів)

до відповідача :Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України (м. Львів)

про :стягнення 6 744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 71 коп. (з яких: 2839,55 грн. –основний борг, 3109,80 грн. –пеня; 593,88 грн. –відсотків за користування чужими коштами та 201,48 грн. –3 % річних).

                                                                                         Суддя :                               Цікало А.І.                                                                                                                                                            При секретарі :                Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:не з‘явився

Відповідача:Ярмола А.Ю. –представник (довіреність б/н від 19.11.2007 р.)

Представникам сторін, присутнім в судових засіданнях, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, в судовому засіданні 20.12.2007 р., звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» (м. Львів) подано позов до Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України (м. Львів) про стягнення 6 744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 71 коп. (з яких: 2839,55 грн. –основний борг, 3109,80 грн. –пеня; 593,88 грн. – відсотків за користування чужими коштами та 201,48 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 26.11.2007 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.12.2007 року. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 11.12.2007 р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2007 р. В судовому засіданні 20.11.2007 р. було оголошено перерву до 17.01.2008 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.11.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 11.12.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

11.12.2007 р. до суду за вх. № 27042, від представника позивача поступило пояснення до позовної заяви, в якому він уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 5679,69 грн. ( з яких: 1800,00 грн. –основний борг, 3084,36 грн. –пеня; 592,04 грн. –відсотків за користування чужими коштами та 203,29 грн. –3 % річних).

В судовому засіданні 20.12.2007 р. представник позивача представив суду Акт звірки взаєморозрахунків від 10.12.2007 р., згідно якого сума основного боргу Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест», станом на 10.12.2007 р. становить 1800,00 грн.

В судовому засіданні 20.11.2007 р., представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представник позивача, будучи присутнім в попередніх судових засіданнях, позов підтримав частково, в частині стягнення 5679,69 грн. ( з яких: 1800,00 грн. –основний борг, 3084,36 грн. –пеня; 592,04 грн. –відсотків за користування чужими коштами та 203,29 грн. –3 % річних), просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 08.11.2007 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив,  явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

В судовому засіданні 20.12.2007 р., представник відповідача представ суду заперечення на позов, в якому позовні вимоги визнав частково. Заперечив позов в частині стягнення 1039,55 грн. –основного боргу та 3109,80 грн. –пені.

В судовому засіданні 17.01.2008 р. представник відповідача представив суду платіжне доручення № 344 від 14.11.2007 р., згідно якого відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем в сумі 1039,55 грн.

Представник відповідача позов визнав частково, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,55 грн. –основного боргу та 3109,80 грн. –пені

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24 лютого 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» та Державним підприємством „Львівський дослідний завод” НАН України було укладено договір № 01/05 купівлі-продажу товарів народного вжитку (далі – Договір).

На виконання умов Договору, позивач, згідно накладної № 4/03 від 24.03.2005 р. (копія в матеріалах справи), поставив, а відповідач, згідно довіреності ЯКГ № 960961 від 15.03.2005 р. (копія в матеріалах справи), отримав товар на загальну суму 2839,55 грн.

01.02.2007 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/02-07, про погашення суми заборгованості, яка останнім залишена без розгляду.

10.07.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» повторно звернулось до Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України з претензією № 01/07-07, про сплату суми поставленого товару, яка останнім залишена без розгляду.

Державне підприємство „Львівський дослідний завод” НАН України, станом на день звернення з позовом до суду, не оплатило  вартості отриманого товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за одиницю товару встановлюється Сторонами за домовленістю і фіксується в супровідних документах.

Згідно п. 5.2 Договору, формою розрахунків за поставлений товар –є оплата по факту доставки, або відтермінування платежу на 90 банківських днів.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує збитки, спричинені іншій Стороні, в порядку передбаченому чинним законодавством.

На день розгляду справи позивач (у поясненні) та відповідач (представивши платіжне доручення) підтвердили, що Державним підприємством „Львівський дослідний завод” НАН України частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 1039,55 грн., таким чином сума основного боргу становить 1800,00 грн. Відповідач не представив суду доказів погашення решти суми заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, правомірно нараховано: 592,04 грн. –відсотків за користування чужими коштами та 203,29 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов‘язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона, повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  в межах строків, встановлених для їх виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов‘язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов‘язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб‘єкт господарювання за порушення господарського зобов‘язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов‘язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов‘язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов‘язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На час розгляду справи, відповідач представив докази часткового погашення заборгованості , відзив на позов, в якому частково заперечив позовні вимоги, подав.

Позивач просить, у позовній заяві, стягнути з відповідача пеню в розмірі 3109,80 грн. за період із 01.07.2005 р. по 23.11.2007 р., а у поясненні 3084,36 грн. за період з 23.11.2006 р. по 23.11.2007 р. В той же час із розрахунку, наведеного у позові, вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла в липні 2005 року. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають, так як таке стягнення суперечить нормі ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав частково, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» (м. Львів) до Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України (м. Львів) про стягнення 6 744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 71 коп. (з яких: 2839,55 грн. –основний борг, 3109,80 грн. –пеня; 593,88 грн. –відсотків за користування чужими коштами та 201,48 грн. –3 % річних) підлягає до задоволення в частині стягнення 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 33 коп. (з яких: 1800,00 грн. –основний борг, 592,04 грн. –відсотки за користування чужими коштами та 203,29 грн. –3 % річних).

В частині стягнення 3084,36 грн. –пені, слід відмовити.

В частині стягнення 1039,00 грн. –основного боргу та 25,44 грн. –пені, провадження слід припинити.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становить 6 744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 71 коп., державне мито згідно платіжного доручення № 21 від 23.11.2007 р., позивачем, сплачено в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 22 від 23.11.2007 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Львівський дослідний завод” НАН України (вул. Ткацька, 9, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 03534423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - Інвест» (вул. Г. Мазепи, 13А/84, м. Львів,79068; код ЄДРПОУ 30161986) –2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 33 коп. (з яких: 1800,00 грн. –основний борг, 592,04 грн. –відсотки за користування чужими коштами та 203,29 грн. –3 % річних), 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 3084,36 грн. –пені відмовити.

4.          В частині стягнення 1039,00 грн. –основного боргу та 25,44 грн. –пені провадження припинити.

5.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України. 

          Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 ГПК України.           

Суддя