Рішення

від 22.01.2008 по справі 11/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                22.01.08                                                                                                         Справа № 11/434

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

По справі:          

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівського району Львівської області

до відповідача: Приватної агрофірми „Батько і син”, с.Ганівці, Жидачівського району Львівської області

про стягнення 24220,96грн.

Представники:

від позивача: Женчук-предст. Доручення № 54 від 30 квітня 2007року

від відповідача: не з»явився

     Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський цукровий завод” про стягнення із Приватної агрофірми „Батько і син” 24220,96грн. боргу.

     Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

          Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

     В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

26 липня 2004року в результаті узгодженої домовленості, між сторонами було укладено мирову угоду про повернення відповідачем отриманих в попередні роки авансів та наданих послуг в сумі 8000,00грн з умовою повернення до 01.08.2005року та 9848,63грн. з умовою повернення до 01.10.2006року.

Свої зобов'язання згідно підписаної домовленості відповідачем не виконано внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення в примусовому порядку заборгованої суми в розмірі 17848,63грн.

З метою врегулювання спору позивачем направлено відповідачу лист-вимогу від 14.11.2006року, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із боржника 811,17грн. річних, 2553,43грн. інфляційних та 3007,73грн. пені.

Таким чином, загальна сума позову складає 24221,19грн.

     Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволенню частково з огляду на наступне:

     Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

     Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

     Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного договору не вимагалась.

     Сторонами укладено мирову угоду відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути позивачу кошти в сумі 17848,63грн. Остаточним терміном повернення боргу, згідно домовленості є 01.10.2006р.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим  Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

    Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України)

    Крім суми основної заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання відповідач відшкодовує збитки завдані інфляцією та нарахування на прострочену суму у вигляді трьох відсотків річних.

     Таким чином, позивачем правомірно нараховано 811,17грн. річних та 2553,43грн. інфляційних.

     Щодо пені, нарахованої позивачем на підставі п.5 мирової угоди № 6 від 26.07.2004року то суд відмовляє у її стягненні, оскільки у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України можливе лише за перших 183 дні прострочення оплати боржником.

     У відповідності до п. 2 ст. 258 ЦК України до вимог, що пов'язані із стягненням неустойки, пені, штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

     З огляду на викладене, позивач пропустив строк позивної давності по нарахуванню пені.

     Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив, доказів оплати не представив.

     Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

     Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

 суд,-

 в и р і ш и в :

             Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватної агрофірми „Батько і син”, с.Ганівці, Жидачівського району Львівської області (код  ЄДРПОУ –30772103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівського району Львівської області ( код ЄДРПОУ –31206577) 17848,63грн. основного боргу, 811,17грн. річних, 2553,43грн. інфляційних, 212,13грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя                                                                                             Сало І.А.