Постанова

від 18.06.2012 по справі 11/434

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/434   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  18 червня 2012 року                      № 11/434 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. розглянув адміністративну справу у письмовому провадженні За позовом  Управління Пенсійного фонду України в м.Нововолинську у Волинській області до                   Державного підприємства «Центрально-Західна компанія                       «Вуглеторфреструктуризація» про                 стягнення заборгованості ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську звернулося до суду з позовом до   Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 31.10.2008 р. відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та призначено судовий розгляд на 12.12.2008 р. Ухвалою ОАС м.Києва від 13.04.2010 р. було зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація». 17.04.2012 р. через Відділ документального обігу та контролю від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 02.04.2010 р. № 99 правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»згідно з розподільчими балансами є Державне підприємство «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація», яка від 29.08.2011р. значиться в єдиному державному реєстрі. Ухвалою суду від 20.04.2012 р. було поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду. Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилався на Закони України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  “Про пенсійне забезпечення”, Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зазначає, що заборгованість відповідача виникла по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій працівникам підприємств вугільної промисловості, які ліквідовано, а правонаступником встановлено Державне підприємство “Центрально-Західна компанія“Вуглеторфреструктуризація”. Відповідач проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що він не є правонаступником шахт, які ліквідуються чи були ліквідовані, та не був роботодавцем працівників відповідних шахт, яким виплачувалося пенсійне забезпечення. В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Державне підприємство “Центрально-Західна компанія “Вуглеторфреструктуризація” засноване на державній власності згідно з наказами Міністерства палива та енергетики України від 21.01.2004 року № 32 “Про реорганізацію об'єднання “Українська державна об'єднана дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних і торфодобувних підприємств”, від 03.06.2004 року  № 284 “Про внесення змін та доповнень до наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.01.2004 року № 32”, наказом Міністерства вугільної промисловості України від 02.04.2010 року № 99 “Про припинення діяльності Державного підприємства “Укрвуглеторфреструктуризація” та належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Підприємство створене з метою організації та виконання робіт з ліквідації підприємств вугільної та торф'яної промисловості. Наказом Державного підприємства “Центрально-Західна компанія “Вуглеторфреструктуризація” № 2/2 від 07.04.2010 року створено відокремлений підрозділ підприємства “Західно-Українська виконавча дирекція з ліквідації шахт”, до складу якого введені наступні об'єкти для здійснення фізичної ліквідації: Шахта № 5 “Великомостівська”, Шахта № 8 “Нововолинська”, Шахта № 3 “Нововолинська”, Шахта № 2 “Нововолинська”, Шахта № 1 “Червоноградська”, Шахта № 6 “Нововолинська”, Шахта № 7 “Нововолинська”, Шахта “Бендюзька”. Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. “а”, “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, заборгованість за лютий-червень 2008 року складає 849 588,46 грн. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058-ІV, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди,  особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 вказаного Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Закону № 1058-ІV. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (далі - Інструкція) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Позивач свої позовні вимоги до відповідача мотивує тим, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники (згідно п. 6.3 Інструкції). У процесі розгляду справи судом встановлено, що обставини правонаступництва Державного підприємства “Центрально-Західна компанія “Вуглеторфреструктуризація” шахт, які ліквідуються чи були ліквідовані, вже встановлювалися судовими рішеннями у адміністративній справі. Відповідно до п. 7 Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 рок  № 939 передбачено, що на підставі рішення про ліквідацію гірничого підприємства Міністерства вугільної промисловості України не пізніше ніж за рік до початку її проведення видає відповідний наказ, в якому визначаються заходи з підготовки гірничого підприємства до ліквідації, особи, відповідальні за їх проведення, дата припинення робіт з видобутку (переробки) вугілля та дата початку робіт з ліквідації гірничого підприємства, терміни їх виконання, а також підприємства, на які покладаються функції з проведення відповідно до затвердженого проекту ліквідації гірничого підприємства заходів, спрямованих на подолання соціально-економічних, гідроекологічних та інших негативних наслідків цієї ліквідації, та із здійснення постійного контролю стану гірничого підприємства, що ліквідується або ліквідовано (далі - замовник). Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач по справі є замовником та виконавцем робіт, передбачених Проектами ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств України, що виконуються за рахунок бюджетного фінансування та зі здійснення постійного контролю стану гірничих підприємств, що ліквідуються або ліквідовані. Зазначена обставина спростовує обґрунтування Позивача про правонаступництво Відповідача, а відтак і наявність підстав для стягнення з нього заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам ліквідованих шахт. Пункт 18 Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств № 939 від 27.08.1997 року надає виключний перелік заходів, які повинні бути здійснені замовником з подолання негативних соціально-економічних наслідків ліквідації гірничого підприємства. Матеріалами справи підтверджено, що видатки підприємства Відповідача, як складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків, не включали суми для покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам гірничих підприємств, що ліквідуються або ліквідовані. Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Роботодавцем вважається власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (ст. 19 Закону № 1058-ІV). Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постановами Окружного адміністративного суду м.Києва № 2а-4139/11/2670 від 25.05.2011 р., № 2а-2152/11/2670 від 15.06.2011 р., № 2а-2121/12/2670 від 03.04.2012 р., які набрали законної сили, встановлено, що Державне підприємство “Центрально-Західна компанія “Вуглеторфреструктуризація” не є правонаступником підприємств боржників (шахт), що ліквідуються чи були ліквідовані. Враховуючи те, що відповідач не є страхувальником за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням як роботодавець по відношенню до шахт, що ліквідуються чи були ліквідовані, та не є їх правонаступником, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення з відповідача відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач, всупереч положенням  ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги. Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров