Постанова

від 22.01.2008 по справі 26/366

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/366

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.01.2008                                                                                           № 26/366

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Рогулі О.М. – юрист.

 від відповідача - Гаврилюк М.Д. – адв.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2007

 у справі № 26/366  

 за позовом                               КП "Київпастранс" в особі філії "Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3"

 до                                                   Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ"

 про                                                  стягнення 13042,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.10.2007р. у справі №26/366 позовні вимоги було задоволено частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню  9 570,07 грн. –  матеріальної шкоди та 650 грн. – витрат на проведення експертизи. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2309, 09 грн. – збитків від інфляції та 483, 50 грн. - 3% річних відмовлено.  

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.  

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

25.06.2006р. у м. Києві на Повітрофлотському проспекті, 72 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення автомобіля сміттєвоза „Мерседес - Бенц” (д.н. 13-219 КА), під керуванням водія Присакара Р.Я., що належить відповідачу та тролейбуса „Шкода 14Тр” (р/н 376), що належить позивачу.

Згідно постанови слідчого головного управління МВС України в м. Києві від 20.10.2006р. про закриття кримінальної справи, винним у ДТП був визнаний водій відповідача Присакар Р.Я.

Згідно акту автотоварознавчого дослідження № 52 від 30.06.2006р. розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику тролейбуса „Шкода” 14Тр (р.н 376) при ДТП складає 34 560, 07 грн.

Страховим полісом № ВА/4827704 від 27.10.2005р. відповідач застрахував цивільно - правову відповідальність як власника наземного транспорту у ЗАТ АСК „ІНГО –Україна”.

06.02.2007р. позивач звернувся до ЗАТ АСК „ІНГО–Україна” з заявою про виплату страхового відшкодування згідно страхового полісу № ВА/4827704.

Оскільки страховому відшкодуванню підлягає лише 25 500 грн. матеріально шкоди з вирахуванням 510 грн. франшизи, страховиком позивачу було виплачене 24 990 грн.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодуванню завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 570,07 грн. матеріальної шкоди та інші витрати.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи викладене, колегія вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 9 570, 07 грн. матеріальної шкоди та 650 грн. витрат понесених на проведення експертизи.   

Відповідач наданий позивачем розрахунок матеріальної шкоди не оспорює.

Оскільки між сторонами у справі не існувало грошових зобов'язань, за порушення яких відповідач має сплатити штрафні санкції, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2309, 09 грн. збитків від інфляції та 483, 50 грн. - 3% річних також відповідає вимогам чинного законодавства, а також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 30 грн. вартості довідки з управління статистики.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається тільки на наявність у відповідача договору /полісу/ обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного із ЗАТ АСК „ІНГО-Україна”, за яким позивач отримав відшкодування шкоди не у повному обсязі (у розмірі 24 990 грн.), залишивши поза увагою ту обставину, що відповідач згідно полісу № К023491 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від 27 жовтня 2005 року додатково, крім обов'язкового страхування, здійснив ще і добровільне страхування своєї відповідальності з лімітом відшкодівання по кожному страховому випадку та страховою сумою 126 250,00 без франшизи, що значно перевищує розмір позовних вимог заявлених позивачем.

За таких обставин відповідач вважає, що висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за полісом № К 023491 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від 27 жовтня 2005 року позивачу підлягало відшкодуванню, крім здійсненої виплати у розмірі 24 990 грн., ще 9060 грн. матеріальної шкоди та витрати позивача на здійснення експертизи.

За таких обставин відповідач вважає, що стягнення заподіяної позивачу матеріальної шкоди в результаті ДТП від 25.06.2006р. повинно було здійснюватись не з нього, а за рахунок страхової компанії   «Інго-Україна»   на   підставі   ст.1194   ЦК, а позивач з метою отримання такого відшкодування  мав звертатися саме до ЗАТ АСК „ІНГО –Україна”, яка є належним відповідачем по справі.

Відповідач також просить суд залучити до участі у справі у якості відповідача ЗАТ АСК „ІНГО–Україна”, оскільки, на його думку, вказана страхова компанія зобов'язана здійснити страхову виплату внаслідок страхового випадку на який посилається в позовній заяві позивач.

Такі доводи апеляційної скарги колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав:

Підставою відповідальності відповідача за заподіяння ним майнової шкоди  є ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода завдана майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала, а також ст.1172 ЦК, відповідно до якої юридична особа відшкодовує шкоду завдану її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Згідно ст.1188 ЦК шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Таким чином, норми ЦК України покладають обов'язок відшкодування завданої матеріальної шкоди безпосередньо на особу, винну в її заподіянні, якою є відповідач у справі.

Що стосується права позивача обирати до кого звертатися з позовом про відшкодування завданих йому внаслідок ДТП збитків, то стаття 25 Закону України „Про страхування”, яка передбачає порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, не зобов'язує, а лише надає право позивачу на звернення до страховика з вимогою виплати страхового відшкодування.

Таким чином позивач має право самостійно обирати до кого звертатися з відповідним позовом про відшкодування майнової шкоди (відповідача чи страхової кампанії).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом на звернення до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування №81 від 06.02.2007р. в якій вимагали відшкодувати завдані нам матеріальні збитки, заподіяні працівником відповідача, в розмірі визначеному актом автотоварознавчого дослідження, а саме 34560 грн. 07 коп.

Отримання позивачем лише часткового відшкодування в розмірі 24 990 грн. по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВА/4827704 від 27.10.2005р., та не звернення позивача додатково до страхової компанії  ще й на підставі  полісу добровільного страхування засобів наземного транспорту № К023491 від 27.10.2005р. (про існування якого, як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався лише під час розгляду справи в суді першої інстанції) не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодування  завданої ним позивачу шкоди у повному обсязі.

Крім того, колегія також відзначає, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до страхової компанії з регрес ним позовом у зв'язку з невиконанням нею договірних зобов'язань по полісу добровільного страхування засобів наземного транспорту № К023491 від 27.10.2005р.

Враховуючи те, що обов'язок по відшкодуванню  заподіяної внаслідок ДТП майнової шкоди може бути покладений як на страхову компанію на підставі страхового договору/полісу, так і безпосередньо на відповідача у справі, а право вибору боржника для звернення з відповідним позовом  належить позивачеві, колегія вважає що підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості відповідача ЗАТ АСК „ІНГО–Україна” є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2007р. є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи, а отже підстав для задоволення апеляційної скарги немає.   

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2007р. у справі №26/366 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фірма Альтфатер Київ” – без задоволення.

 2.  Матеріали справи №26/366 повернути Господарському суду   м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 28.01.08 (відправлено)