Рішення

від 22.01.2008 по справі 4/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "22" січня 2008 р.Справа №  4/476

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув матеріали справи № 4/476

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ  

до відповідача: державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", м. Долинська     

про стягнення 985 373, 17 грн.  

ПРЕДСТАВИКИ:

від позивача - Плотніков А.О., довіреність № 228/10 від 29.12.2007 року;

від відповідача - Бегарук О.П., довіреність № 02-18/1179 від 22.06.2007 року;

СУТЬ СПОРУ:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано позов додержавного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", м. Долинська про стягнення 985 373 грн. 17  коп., з яких 812 870 грн. 10 коп.  основного  боргу, пені 65 387 грн. 63 коп.,  88 646 грн. 30 коп. інфляційних втрат  та  18 469 грн. 14 коп. - 3% річних.

Відповідач позов  визнав  повністю. Виникнення та наявність заборгованості  пов'язує  з тим, що   відповідач є  державним підприємством, яке фінансується з Державного бюджету України. Із необхідних коштів для забезпечення  життєдіяльності  комбінату в сумі 33 млн. грн. в 2007 році фактично було виділено лише 13 млн. грн., що спричинило тяжкий фінансовий стан підприємства і неможливість сплати позивачеві кошти за поставлений  природний газ. 02.08.2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято  Розпорядженням  № 451-р   Кабінету Міністрів України  на базі майна комбінату планується  створення   спільного підприємства у формі акціонерного товариства з  державною часткою у статутному фонді не менше як  50% плюс одна акція. На даний час  Фондом   державного майна України разом з іншими зацікавленими органами державної влади проведено роботу  по створенню такого акціонерного товариства. В його установчих документах  передбачено забезпечення виконання зобов'язань Дирекції Криворізького гірничо- збагачувального комбінату  окислених руд.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та  відповідача, господарський суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Між дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", м. Долинська укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії  № 06/06- 1287ТЕ-18-07/532-281206 від 29.12.2006 року.

У відповідності до п. 1.1 даного договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (відповідачу) в 2007 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами щодекадно по 33 % відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 числа поточного місяця, а остаточна оплата здійснюється на підставі  акта приймання- передачі газу до 10 числа, наступного за   місяцем поставки газу.

В п. 5.1 договору сторони погодили ціна за 1000 куб.м. газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 470 грн. 26 коп., ПДВ в  розмірі 20%, цільова надбавка в розмірі  2% до тарифу на газ і вартість транспортування газу територією України - 92 грн. та ПДВ  що  визначається  згідно з діючим  законодавством, тобто  20%, а  разом до сплати за 1000 куб.м  газу 686 грн.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 26.01.2007 року продавець передає покупцю  1500000 куб.м  природного газу та п.11.1  договору викладено в редакції: Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 року і діє в частині поставки газу до 28.02.2007 року, а в частині проведення розрахунків  за  газ- до  їх повного здійснення.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 28.02.2007 року продавець передає покупцю 1100000 куб.м  природного газу та п.11.1  договору викладено в редакції: Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 року і діє в частині поставки газу до 31.03.2007 року, а в частині проведення розрахунків  за  газ- до  їх повного здійснення.

У відповідності до додаткової угоди № 3 від 29.03.2007 року продавець передає покупцю  400 000 куб.м  природного газу та п.11.1  договору викладено в редакції: Даний договір набирає чинності з 01.01.2007 року і діє в частині поставки газу до 30.04.2007 року, а в частині проведення розрахунків  за  газ- до  їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, у відповідності до актів приймання-передачі від 31.01.2007  року, 28.02.2007 року, 31.03.2007 року та від 30.04.2007 року з січня по  квітень 2007 року включно  поставив  природний газ на загальну суму 1 466 463 грн. 24 коп.

Відповідачем розрахунок за отриманий природний газ проведено частково на суму 653 593 грн. 14 коп.

Решту заборгованості в розмірі 812 870 грн. 10 коп. відповідачем на момент звернення з позовом до суду не сплачено.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.  

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Доказів сплати боргу відповідачем суду не подано.

За вказаних обставин господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 653 593 грн. 14 коп. повністю.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В пункті 7.5  договору зазначено неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку сплати боргу за період з 12.06.2007 року  по  12.12.2007 року   в  розмірі 65 387 грн. 63 коп.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Господарський  суд  вважає, що позивачем  правильно  визначено  строк нарахування  неустойки  у  відповідності до п. 7.5 Договору, тобто  протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Такий  розрахунок також узгоджується з положеннями ст. 232 Господарського  кодексу  України, оскільки  перебуває в межах 6-місячного строку, визначеного Договором.  Вирішуючи  питання  про  правову  природу  заявленої  до  стягнення  суми у  вигляді   пені, господарський  суд   враховує  наступне.

За приписом ст. 230 Господарського кодексу України штрафними  санкціями  у  цьому  Кодексу  визнаються   господарські  санкції у  вигляді  грошової   суми (неустойка,  штраф,  пеня), яку  учасник  господарських  відносин  зобов'язаний   сплатити    у  разі  порушення ним  правил  здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського  зобов'язання.  Оскільки   Господарський  кодекс  України  не  містить визначення  поняття неустойки, пені  та  штрафу,  то  при  їх  визначенні  необхідно   керуватись  положеннями  цивільного   кодексу  України.   Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 Проаналізувавши п. 7.2  Договору згідно  до якого  в  разі  неоплати або  несвоєчасної  оплати за спожитий  газ у строки, зазначені  у п.6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з  урахуванням  встановленого індексу інфляції та  трьох  відсотків  річних за  весь  час   прострочення, пеню  в  розмірі  подвійної  облікової  ставки НБУ, що  діяла в   період за  який  сплачується  пеня,  від  суми  простроченого  платежу, за  кожен  день  прострочення  платежу  та  п. 7.5  за  яким  неустойка нараховується  Постачальником протягом  шести місяців, що передують моменту  звернення  з  позовом, господарський суд приходить до  переконання, що  при  укладанні  договору сторони виявили волевиявлення на вжиття  заходів  для  забезпечення   виконання зобов'язання про проведення  своєчасної  оплати і включили в  договір   тотожні  поняття  пеня  та  неустойка, виходячи з  того, що  пеня є  різновидом   неустойки.

Поряд  з  цим, господарський  суд  не  вважає  за  необхідне   при  винесенні рішення скористатись передбаченим ст. 83 Господарського процесуального  кодексу України правом зменшувати  у  виняткових  випадках розмір  неустойки (штрафу, пені),  яка підлягає  стягненню зі  сторони, що  порушила зобов'язання. При цьому господарський суд враховує, що відповідачем не подано до суду  будь-яких доказів  про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені. Крім  того,  відповідач повністю погодився з нарахованим розміром пені.

Господарським судом також враховуються вимоги ст. 614 Цивільного  кодексу України щодо відповідальності за порушення зобов'язання при  наявності  вини (умислу  або необережності). Відсутність  своєї  вини доводить особа, яка  порушила  зобов'язання.  В  матеріалах  справи  відсутні  дані  про  порушення  відповідачем зобов'язання умисно. Відсутність у боржника коштів не є  підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання, однак  враховується  судом як  обставина, що впливає  на ступінь вини.   

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 18 469 грн. 14 коп.  за період з 11.02.2007  року по  12.12.2007 року  та 88 646 грн. 30 коп.  інфляційних втрат за період з   лютого 2007 року  по  жовтень 2007 року  включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3 % річних в сумі 18 469 грн. 14 коп.  за період з 11.02.2007  року по  12.12.2007 року та  88 646 грн. 30 коп.  інфляційних втрат за період з лютого 2007 року по жовтень 2007 року включно підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та підлягають задоволенню повністю.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі.

При  цьому  господарський  суд  вважає за  необхідне  використати  своє  право  та  покласти на  відповідача державне  мито та  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу,  оскільки  спір  виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом  приймається  до уваги, що  спір  виник  через  невиконання  відповідачем  своїх  зобов'язань за договором,  що  привело  до  необхідності  позивачу  звернутися  до  суду за  захистом  свого  законного  права і  він  поніс  додаткові  витрат,  пов'язані  зі  сплатою  державного  мита  та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Такий  висновок суду ґрунтується на п. 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/20 від  17.01.1995  року “Про  деякі  питання практики  вирішення   арбітражними судами  спорів за  позовами  прокурорів” та п. 1 Роз'яснення від 04.03.1998  року № 02-05/78 “Про деякі питання практики застосування  розділу V1 Арбітражного  процесуального  кодексу  України”.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", м. Долинська проммайданчик  КГЗКОРу, р/р 26006428238541, код 04853709, МФО 323293 у Кіровоградській філії Укрсоцбанку заборгованість по оплаті за отриманий природній газ в розмірі  стягнення 985 373 грн. 17  коп., з яких 812 870 грн. 10 коп. основного  боргу, пені 65 387 грн. 63 коп.,  88 646 грн. 30 коп. інфляційних втрат  та  18 469 грн. 14 коп. - 3% річних суму сплаченого державного митра в розмірі 9 854 грн. та витрати на оплату  послуг з інформаційно- технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” вул. Шолуденка, 1, м. Київ, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому  законом порядку.

  Суддя                                        Ю.І. Хилько