Ухвала від 23.10.2025 по справі 752/14118/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

23 жовтня 2025 року місто Київ

Справа № 752/14118/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12911/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року (у складі судді Кордюкової Ж.І.)

у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про вселення неповнолітньої дитини в квартиру та встановлення порядку користування квартирою та за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири

ВСТАНОВИВ

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач 4 травня 2025 року подала засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення. Крім того посить скасувать ухвалу від 23 листопада 2023 року про об`єднання справи, яке відповідно до ст. 353 ЦПК України, не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк, не більше 10-ти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржнику необхідно було подати заяву з зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Роз`яснено, що у випадку не усунення у визначений судом термін недоліків йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

У вказаній ухвалі Київським апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення було ухвалене 14 березня 2025 року, повне рішення складено 19 березня 2025 року. Відповідно до довідки, наявній в матеріалах справи, рішення від 14 березня 2025 року представнику скаржника адвокату Зарицькій Ю.Л. було доставлено до електронного кабінету системи «Електронний суд» 21 березня 2025 року о 19 годині 05 хвилин. Отже, представником ОСОБА_1 повне рішення отримано 22 березня 2025 року.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд визнав неповажним причини пропуску строку, зазначені в клопотанні, а саме те, що відповідач отримала оскаржуване рішення 5 травня 2025 року.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, отримання представником відповідача копії рішення 22 березня 2025 року, 30 днів з цієї дати спливли 21 квітня 2025 року. Однак апеляційна скарга подана 4 червня 2025 року, а скаржником не наведені поважні причини пропуску строку з 22 квітня 2025 року.

Київським апеляційним судом 2 вересня 2025 року було направлено зазначену ухвалу ОСОБА_1 на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ). До Київського апеляційного суду надійшов рекомендований лист з розпискою, відповідно до якого ОСОБА_1 9 вересня 2025 року особисто отримала ухвалу Київського апеляційного суду від 2 вересня 2025 року.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Станом на 23 жовтня 2025 року скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою Київського апеляційного суду від 2 вересня 2025 року, не надано заяву з зазначенням інших причин пропуску строку.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних прав та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Вказані правові висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Згідно з ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк , визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на те, що незважаючи на залишення апеляційної скарги без руху, скаржник не подав у визначений судом строк заяву з зазначенням інших причин поновлення пропущеного строку, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст.358 ЦПК України,

УХВАЛИВ

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий

Судді