Постанова

від 08.01.2008 по справі 17/520

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "08" січня 2008 р.

      Справа №  17/520

Господарський суд Кіровоградської

області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

08.01.2008 року о 18:00 год. при секретарі Патлаченко А.Л. матеріали

адміністративної справи №17/520

за адміністративним позовом:

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.

Кіровоград 

до відповідача: Головної Державної

інспекції України на автомобільному транспорті, м. Київ, в особі  територіального управління Головної державної

інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області,

м.Кіровоград       

про скасування постанови  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - ОСОБА_1., фізична

особа - підприємець, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію;

від відповідача - Шевчук В.В.,

довіреність №41/1-8-189  від 12.01.07р.,

головний спеціаліст.

В судовому засіданні  21.12.2007 р. оголошувалась перерва до 16

год. 30хв. 08.01.2008 р.

Суб'єктом підприємницької

діяльності- фізичною особою          

ОСОБА_1. подано позов до Головної державної інспекції на автомобільному

транспорті про скасування постанови територіального управління Головної

державної інспекції на автомобільному транспорті у Кіровоградській області

№015029 від 21.06.2007 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1700

грн.

Відповідач позов заперечив,

посилаючись на законність і правомірність оскаржуваної постанови (а.с.17-18,

48-49).

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в

матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

25.05.2007 року державні інспектори

відділу державного контролю територіального управління Головної державної

інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області на підставі

завдання на перевірку №013931 від 24.05.2007р. в м. Кіровограді здійснили

перевірку транспортного засобу марки 

ГАЗ-33021 СПГ,  реєстраційний

номер  НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1. та

яким він керував.

За результатами перевірки

25.05.2007 р. посадовими особами 

територіального  управління

Головавтотрансінспекції у Кіровоградській 

області було  складено акт №022618

проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт

під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом

(а.с.8). В даному акті зафіксовано порушення, відповідальність за які

передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт",

а саме: надання послуг з перевезення вантажів на автомобілі ГАЗ-33021 СПГ,  реєстраційний номер  НОМЕР_1 без оформлення документів

передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт",

зокрема відсутня ліцензійна картка.

На підставі вказаного акту

перевірки та інших матеріалів справи про порушення законодавства про

автомобільний транспорт 21.06.2007 р. 

начальником  територіального  управління Головавтотрансінспекції у

Кіровоградській області винесено постанову №015029 про застосування на підставі

абз.3 частини 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до

суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1 фінансових санкцій

в розмірі 1700 грн.  за  допущене порушення, що полягає в  наданні послуг з перевезень вантажів без

оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України "Про

внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до вимог абз. 3 частини

1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення

законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників

застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів

без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього

Закону- штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під "автомобільним

перевізником" розуміють фізичну або юридичну особу, яка здійснює на

комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів

транспортними засобами (стаття 1 Закону України "Про автомобільний

транспорт").

З огляду на викладене позивач є

автомобільним перевізником.

Відповідач стверджує, що позивач,

як автомобільний перевізник, надавав послуги з перевезення  вантажів. Позивач зазначає, що ним  послуги з перевезення вантажу в розумінні

статті 1 Закону України  "Про

автомобільний транспорт" не надавались: він  здійснював перевезення вантажу для юридичної

особи - приватного підприємства фірми "Анатоль" безкоштовно, оскільки

працював  з випробувальним терміном

строком на 3 дні.

Законодавець розрізняє поняття

"вантажні перевезення" та "надання послуг з перевезення

вантажів".

Згідно статті 1 Закону України

"Про автомобільний транспорт", якою надано визначення основних

термінів цього закону, "вантажні перевезення"- це перевезення

вантажів вантажними автомобілями, в той час як "послуга з перевезення

пасажирів  чи  вантажів"   -  це

перевезення пасажирів  чи вантажів

транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до ч.1 ст. 908  Цивільного кодексу України перевезення

вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється 

за договором перевезення.

В силу статті 909 Цивільного

кодексу України за договором   

перевезення   вантажу   одна  

сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою

стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка

має право на одержання вантажу (одержувачеві), 

а відправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної

накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними

кодексами (статутами).

Аналізуючи вищезазначені норми

чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що  застосування 

фінансової санкції, передбаченої абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України

"Про автомобільний транспорт" можливе лише у випадку виявлення

порушень  цього Закону  при наданні 

автомобільним перевізником 

послуг  з перевезення вантажів,

тобто при перевезенні автомобільним перевізником вантажів на підставі договору

перевезення вантажу за плату.

Між тим як вбачається із акта

перевірки №022618 від 25.05.2007 р., який складено  відповідно до п.21 Порядку здійснення

державного контролю на автомобільному транспорті загального користування,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006

р.,  в ході  перевірки були виявлені порушення, зокрема

відсутність у водія ліцензійної картки, відповідальність за які не передбачена

абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний

транспорт", оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажів.

Відсутність  у водія ліцензійної картки не

підтверджує  факту надання автомобільним

перевізником послуг з перевезення вантажів.

При складанні акту перевірки  №022618 від 25.05.2007 р. посадовими

особами  відповідача  не встановлено факту  укладення 

договору перевезення вантажів, не відображено  в акті та не надано суду також будь-яких

доказів, які  підтверджують  здійснення 

перевезення  вантажів за плату.

Навпаки, на запит господарського суду від 24.12.2007р. приватне підприємство

фірма "Анатоль" листом №1 від 03.01.2008р. (вх. №02-14/351 від

08.01.2008р.) повідомила, що станом на 25.05.2007р. суб'єкт підприємницької

діяльності - фізична особа ОСОБА_1. в договірних відносинах з ППФ

"Анатоль" не перебував (а.с.44). Відтак накладна №32038 від

29.05.2007 р., зазначена в акті перевірки №022618 від 29.05.2007 р. не може

свідчити про укладення договору перевезення ППФ "Анатоль" саме з

позивачем. Копія вказаної накладної на вимогу суду не надана ні позивачем, ні

відповідачем. За таких обставин встановити різновид вказаної накладної

(коносамент чи інший документ, встановлений транспортними кодексами) та надати

оцінку їй, як доказу по справі, не вбачається за можливе. Існування такої

накладної, виписаної на автомобільного перевізника- суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, заперечується і позивачем, і ППФ

"Анатоль".

Таким чином, відповідач не довів,

як це вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України,

правомірність застосування  до позивача

фінансових санкцій, передбачених за надання послуг з перевезення пасажирів без

оформлення документів, обов'язкова наявність яких визначена статтею 39 Закону

України "Про автомобільний транспорт".

За таких обставин позовні вимоги

заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160, 162, 163,

частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом

6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства

України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити

повністю.

Скасувати постанову територіального

управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у

Кіровоградській області від 21.06.2007 р. №015029 про застосування фінансових

санкцій в сумі 1700 грн. до приватного підприємця ОСОБА_1, як незаконну.

Постанова суду першої інстанції

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження.

Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду

першої інстанції набирає законної сили 

після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження

буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної

сили.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява

про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному

обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу

адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може

бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено

11.01.2008 р.     

           Суддя

С.В. Таран