Постанова від 29.10.2025 по справі 380/17422/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 380/17422/23

адміністративне провадження № К/990/36082/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (колегія у складі суддів Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В., Затолочного В.С.)

у справі № 380/17422/23

за позовом ОСОБА_1

до Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Львівського комунального підприємства "Львівавтодор",

про визнання протиправною та скасування ухвали.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - ЛМР, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.05.2021 № 755 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.01.2011 № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині доповнення земельними ділянками за адресами вул. Академіка О. Богомольця, вул. М.Коцюбинського.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Дружина позивача ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 .

3. 27.01.2011 Львівською міською радою прийнято ухвалу №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова». Нею затверджено, зокрема, Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування (додаток 2); Межі зон паркування на території м. Львова для паркування транспортних засобів (додаток 3); Договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (додаток 4).

4. Ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 №755 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.01.2011 №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів на території м. Львова» внесено зміни у додаток 2 до ухвали міської ради від 27.01.2011 №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова», зокрема доповнивши пунктами 53-42 (по вул. М. Коцюбинського -11 місць для паркування транспортних засобів) 146-8 (по вул. Академіка О. Богомольця - 12 місць для паркування транспортних засобів), згідно з додатком до цієї ухвали.

5. 24.03.2023 Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради проведено конкурс на право обслуговування земельних ділянок, спеціально визначених для забезпечення платного паркування транспортних засобів у м. Львові. ЛКП «Львівавтодор» оголошено оператором, в тому числі по вулицях у м. Львові: вул. Академіка О. Богомольця, вул. М. Коцюбинського.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. Позивач вважає, що рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення. Несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, відсутність факту реєстрації спірної земельної ділянки, свідчить про незаконність дій відповідача щодо розпорядження нею, у тому числі щодо включення її до переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Львова.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 520/12022/17 від 11.09.2019 та Верховним Судом у постанові від 05.07.2022 у справі №420/5690/20.

Натомість, земельні ділянки від паркування по вул. М. Коцюбинського та вул. Академіка О. Богомольця не сформовані, їх державна реєстрація не проведена, що свідчить про незаконність вказаної ухвали.

Відведення земельних ділянок для паркування із порушенням встановленого порядку безпосередньо порушує інтереси позивача, оскільки обмежує його право як мешканця багатоквартирного будинку на безоплатне паркування, спірним рішенням обмежено його законний інтерес.

7. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що прийняття ухвали не порушує прав позивача. Скасування ухвали не відновить порушеного права, адже відсутність паркувального майданчика не надає позивачеві права на паркування. Спірною ухвалою відповідач визначив місця для паркування на земельній ділянці, що залишається у власності територіальної громади м. Львова і така не передається у власність чи користування третім особам.

При прийнятті оскаржуваної ухвали Львівська міська рада не розпорядилася земельними ділянками як об`єктами цивільних прав, а лише доповнила Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів

Вказівка на облаштування спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів, міститься в паспорті майданчика для паркування - графічному документі на викопіюванні з генерального плану міста у масштабі М 1:500, у якому зазначається площа земельної ділянки, її місцезнаходження, технічне облаштування, кількість місць для паркування, режим роботи, спосіб поставлення транспортних засобів, схема розміщення дорожніх знаків та дорожньої розмітки.

Оскаржувана ухвала не суперечить ні податковому законодавству, ні законодавству у галузі транспорту та безпеки дорожнього руху та узгоджується з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів».

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позов задоволено.

9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, перелік яких затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм ЗК України щодо порядку формування земельної ділянки.

10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.07.2025 задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 20.02.2025 та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

11. На думку колегії суддів, оскаржуваним рішенням відповідач лише доповнив перелік спеціальних ділянок для паркування, визначений ухвалою №120 від 27.01.2011, тобто внесено зміни до рішення, котре врегульовує питання адміністрування сплати різновиду податку - збору за паркування. В ухвалі №120 від 27.01.2011 зазначено загальну площу спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів. Ухвала є правомірною.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. 28.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025.

13. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи її неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 79-1, 83, 122, 123 Земельного кодексу України без урахування висновку щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №1340/5450/18 і від 05.07.2022 у справі №420/5690/20 (про протиправність дій органу місцевого самоврядування при прийнятті рішення з питання включення до переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування, земельних ділянок, які невизначені (несформовані), без проекту відведення та без кадастрового номера).

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 відкрито касаційне провадження.

15. У відзиві ЛКП "Львівавтодор" покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції. Вважає, що наведена позивачем практика Верховного Суду є нерелевантною через нетотожність між їх суб`єктами, об`єктом та юридичним змістом. Предметом спору у справах №520/12022/17 та №420/5690/20 є рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки комунальної власності для організації автостоянки, а не визначення земельної ділянки для забезпечення паркування.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

17. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

19. Згідно з ч.ч. 1-5, 9,10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

20. Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності);

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Частиною 2 ст. 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

22. Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", та який заінтересований в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності, визначеної спеціальним інвестиційним договором як необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, має право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельну ділянку у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, про що він зобов`язаний письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів. До письмового повідомлення додається копія договору про виконання робіт із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія укладеного спеціального інвестиційного договору.

23. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. (абз. 1 ч. 2 ст.123 ЗК України).

24. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абз. 2 ч. 2 ст.123 ЗК України).

25. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

26. У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

27. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

28. Положеннями абз.абз. 1-2 пп. 268-1.1.2 п. 268-1.1 ст.268-1 Податкового кодексу України установлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збор.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, перелік яких затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

29. У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що згідно з листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 18.05.2023 інформації щодо формування земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав за адресами вул. Академіка О. Богомольця, вул. М. Коцюбинського у м. Львові, що згідно з ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 №755 включені у Перелік спеціальних земельних ділянок ,визначених для забезпечення паркування транспортних засобів в управлінні земельних ресурсів відсутня. Львівською міською радою рішень (ухвал) про розроблення та затвердження землевпорядних документацій для формування спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів за адресами: вул. Академіка О. Богомольця, вул. М. Коцюбинського у м. Львові не приймалось. Інформація щодо кадастрових номерів земельних ділянок за вказаними адресами відсутня. Окрім того, згідно з додатком 2 до ухвали Львівської міської ради №120 від 27.01.2011 із змінами, внесеними спірною ухвалою, за №53-42, 146-8 у полі таблиці «адреса земельної ділянки» міститься тільки назва вулиць Академіка О.Богомольця та М. Коцюбинського, однак відсутня інформація про конкретне розташування земельної ділянки (адреси на вулиці) чи будь - яка інша інформація про земельні ділянки.

30. Отже, земельні ділянки для паркування транспортних засобів не формувались, не відводились.

31. З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача в оспорюваній позивачем частині, прийняте щодо невизначених земельних ділянок, розташування яких реально неможливо встановити на місці, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розташування на них майданчиків для паркування транспортних засобів не розроблявся, кадастровий номер, який є єдиним ідентифікатором визначення місця розташування, не присвоєний, межі та цільове призначення не встановлені.

32. При цьому несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, відсутність факту державної реєстрації спірної ділянки, свідчить про незаконність дій відповідача щодо розпорядження нею, у тому числі щодо включення її до переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Львова.

33. Аналогічні висновки були висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022,17 та згодом Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18, на яку у касаційній скарзі покликається позивач, і предметом якої була ухвала Львівської міської ради від 12.07.2018 №3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині доповнення до Переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування" земельними ділянками, визначеними для службового паркування на 3 (три) та 9 (дев`ять) транспортних засобів.

34. Аналогічні висновки були висловлені Верховний Судом також у постанові від 25.01.2023 у справі №522/13231/17, предметом якої були рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VІ «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції»; рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», яким затверджено Додаток 2 «перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки)».

35. За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення відповідача в оспорюваній позивачем частині прийнято зокрема не на підставі, та не у спосіб, що визначені законами України, у зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

37. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

38. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

39. За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1800 грн (платіжна інструкція від 13.11.2024). Водночас згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема за подання до адміністративного позову немайнового характеру фізичної особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становив 2684 грн, а тому 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1073 грн.

40. Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги ставка судового збору - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

41. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

42. Отже, за подання касаційної скарги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1073*2*0,8, що становить 1716,8 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №380/17422/23 скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №380/17422/23 залишити в силі.

Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1716,8 грн (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і її не може бути оскаржено.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя О.П. Стародуб