Постанова

від 13.09.2006 по справі 11/216-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/216-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2006 року                                                                                   Справа № 11/216-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Коршуна А.О., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 12.09.2006р. № 479)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Пшеничний О.В., дов. № 387 від 24.07.2006р.;                          

відповідача –Рукавішніков К.Р., дов. № 016-870 від 28.02.2006р.;                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг          

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2006 року                                    

у справі № 11/216-06                             

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Укрекологія”, м.Кривий Ріг                         

до  закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг                                                

про  стягнення 36 666 грн. 94 коп.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).   

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2006р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/216-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Укрекологія”, м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “НВП “Укрекологія”) до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг про стягнення 36 666 грн. 94 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 9 414 грн. 73 коп. суми боргу, 260 грн. 68 коп. пені, 96 грн. 75 коп. державного мита, 30 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ст.ст.526, 549, 625 ЦК України, фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, оскільки:

          - господарським судом порушено вимоги ст..530 ЦК України, тому що позивачем не було виставлено відповідачеві рахунки на оплату;

          - на день прийняття оскаржуваного рішення по відношенню до відповідача було порушено справу про банкрутство та ухвалою господарського суду від 06.04.2006р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому стягнув з відповідача пеню, господарським судом порушено вимоги ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

          - господарський суд безпідставно посилався на ст..3 цього Закону;

          - отже, господарським судом порушено при прийнятті рішення ст.ст.33, 34, 43 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи.

          Позивач по справі –ТОВ “НВП “Укрекологія” м.Кривий Ріг –відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст..96 ГПК України не скористався, але в судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

26.02.2004р. між ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) та ТОВ “НВП “Укрекологія” (“постачальник” за договором, позивач по справі) було укладено договір № 79 (а.с.11-13, т.1), відповідно до умов якого “постачальник” зобов'язався поставити та передати у власність “покупця” товар, номенклатура, кількість, ціна та умови поставки якого обумовлені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а “покупець” зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.2 договору “покупець” здійснює оплату товару, зазначеного в специфікаціях, згідно рахунку, виставленого “постачальником”, протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару на склад “покупця”; оплата здійснюється в гривнях, по безготівковому розрахунку.

Пунктом 4.7 р.4 договору сторони передбачили, що “постачальник” одночасно з відвантаженням кожної партії товару передає “покупцеві” оригінали: рахунку-фактури, транспортних накладних, податкових накладних, сертифікатів якості.    

Пунктом 5.4 р.5 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” за порушення строків оплати в розмірі 0,4% за кожен день прострочки оплати, але не більше 8% від вартості товару.

Строк дії договору було встановлено до 31.12.2005р. (п.9.1 договору) та продовжено до 31.03.2006р. відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.12.2005р. (а.с.14, т.1).

Протягом березня 2004 року –грудня 2005 року, на виконання умов договору № 79 позивачем було здійснено поставки продукції, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними, довіреностями відповідача, рахунками-фактурами, виписками установ банку про часткову оплату вартості поставленої продукції. Також факт отримання продукції не спростовується  відповідачем будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Оплата вартості поставленої по договору № 79 продукції, як зазначає позивач, відповідачем була здійснена частково, а саме не оплачено:

- частково на суму 242 грн. рахунок № 75 від 25.08.2005р., тоді як товар було отримано відповідачем по накладній  № РН-0000033 від 23.08.2005р., по акту від 23.08.2005р. (а.с.138-140, т.2) на суму 1468 грн. 80 коп. та сплачено частково його вартість 07.12.2005р., 02.11.2005р. (а.с.137, 141, т.2) на суму 1226 грн.;

- повністю на суму 52 грн. 80 коп. рахунок № 84 від 15.09.2005р.; отримано товар по накладній № РН-0000036 від 15.09.2005р. по довіреності № 464203 від 15.09.2005р. (а.с.143-145, т.2);

- частково на суму 5478 грн. 40 коп. рахунок № 98 від 06.10.2005р.; отримано товар по накладній № РН-0000046 від 06.10.2005р. на підставі довіреності № 464331 від 27.09.2005р. (а.с.146-148, т.2) та оплачено його вартість в сумі 500 грн. 14.02.2006р. (а.с.149, т.2);

- повністю на суму 3641 грн. 64 коп. рахунок № 128 від 12.12.2005р., виставлений за товар, отриманий по накладній № РН-0000060 від 12.12.2005р. на підставі довіреності № 039019 від 12.12.2005р. (а.с.150-152, т.2).

Отже, фактично за поставлений товар відповідачем не було оплачено 9414 грн. 84 коп. Докази перерахування 9414 грн. 84 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій скаржником.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За цих обставин господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 9414 грн. 73 коп. (відповідно до змісту позовних вимог згідно з прохальною частиною позову).

Враховуючи, що факт прострочки в оплаті мав місце, відповідачем зроблено заяву господарському суду про застосування строків позовної давності (а.с.15, т.3 –ч.3 ст.267 ЦК України), то господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги в частині стягнення пені в сумі 260 грн. 68 коп. за період з 15.06.2005р. по 05.04.2006р. (враховуючи дату звернення з позовом 15.06.2006р. (а.с.2, т.1)) та з урахуванням вимог ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96 ВР, ч.1 ст.546, ст..548, ч.3 ст.549, ч.2 ст.551, ч.2 ст.258, ч.4 ст.267 ЦК України, а також ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника про неотримання рахунків на оплату не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, рахунки №№ 75, 98 були частково оплачені та на них є посилання відповідача у платіжних документах при проведенні оплат в цільовому призначенні платежу; по-друге, відповідно до п.4.7 р.4 договору з товаром “постачальник” зобов'язаний був передавати “покупцеві” рахунки-фактури, докази того, що відповідач (його представник) вимагали надання рахунків-фактур при відвантаженні товару або в подальшому відсутні, будь-які зауваження в товарно-транспортних накладних про отримання пакету документів згідно з п.4.7 договору відсутні; тобто факт неотримання рахунків-фактур не доведений належними доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Щодо доводів скаржника про порушення справи про банкрутство 06.04.2006р., то ці доводи не приймаються, оскільки пеню нараховано до 06.04.2006р. (по 05.04.2006р.).

Щодо решти доводів скаржника, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст..89 ГПК України господарський суд може виправити в рішенні, не зачіпаючи його суті, описки та помилки в датах нарахування пені (15.05.2005р.), назвах законодавчих актів, прийняв ухвалу, зокрема, і за ініціативою суду.

Враховуючи викладене, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо клопотання позивача про витребування додаткових доказів (клопотання від 13.09.2006р.), то воно задоволенню не підлягає в силу ч.3 ст.101 ГПК України, з урахуванням того, що предметом апеляційного розгляду не є провадження по справі про банкрутство відповідача.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -            

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2006р. по справі № 11/216-06 –залишити без змін.

          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.

          Господарському суду Дніпропетровської області вжити заходів щодо усунення описок відповідно до вимог ст.ст.86, 89 ГПК України.           

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               А.О. Коршун       

                                                                                                    І.М.Науменко