Ухвала від 05.11.2025 по справі 766/4871/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУНС № 766/4871/25 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/819/536/25 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

захисника - адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , та адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2025 року, якою стосовно

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Олександрія, Кіровоградської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 05 грудня 2025 року, включно,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця

м. Олександрія, Кіровоградської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 05 грудня 2025 року, включно.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023230000000055 від 07.02.2023 року, відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.10.2025 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 05.12.2025 року.

Не погодившисьіз вищевказанимрішенням судузахисники ОСОБА_10 та ОСОБА_9 подали нанього апеляційніскарги,які єідентичними зазмістом,у якихпросять оскаржувануухвалу судускасувати та застосувати до обвинувачених інший запобіжний захід, не пов`язаний з тримання під вартою або зменшити розміру застави до 200000 грн.

Апеляційні скарги вмотивовані доводами про незаконність оскаржуваної ухвали.

Зокрема, апелянти зазначають про те, що обвинувачені незважаючи на кваліфікацію їх дій за ст. 191 КК України, яка відповідно до примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, не займали будь-яких посад в органах влади, місцевого самоврядування та не використовував свої повноваження під час вчинення інкримінованих діянь.

Крім того, апелянти звертають увагу на недоведеність завдання кримінальним правопорушенням збитків на суму понад 20 мільйонів гривень.

Також, апелянти вказують на недоведеність існування ризиків на існування яких посилається прокурор та суд.

Крім того, захисники зазначають про необґрунтоване застосуванням до обвинувачених найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням надмірного та непропорційного розміру застави, який перевищує її розмір, визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Також, апелянти зазначають про позитивні дані щодо обвинувачених, в тому числі наявність у них міцних соціальних зв`язків.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисників на підтримання доводів апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційних скарг, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на що, суд зобов`язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинувачених під час судового розгляду. Обґрунтованість пред`явлених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підозр визначено на стадії досудового розслідування.

На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинувачених винними, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у сукупності.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, врахував те, що вони обвинувачуються у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв`язки.

Доводи апеляційної скарги захисників про недоведеність продовження існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Запобіжний захід застосовується (продовжується) з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченої та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване для встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Так, існування ризику переховування обвинувачених від суду обумовлене, в тому числі тяжкістю інкримінованого їм кримінальних правопорушень. На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинувачених, свідчить про існування ризику їх переховування від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачені не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками можуть здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, фактично врахував не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих злочинів та їх суспільну небезпечність, а і сукупність даних про особу обвинувачених, передбачених ст. 178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розмір застави при її застосуванні визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177КПК України.

Обґрунтованих підстав для зменшення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу на даній стадії судового провадження, в апеляційних скаргах не наведено, посилання на зміну обставин, які були враховані слідчим суддею при визначенні розмірі застави на стадії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянти не наводять.

Питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості обвинувачених, питання доведеності обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, в т.ч. і розміру заподіяної злочином шкоди вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст.368 КПК України не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст.422-1КПК України .

Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу не має процесуальних підстав надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні, встановлювати фактичні обставини кримінального провадження, а також робити висновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи, розміру заподіяної шкоди тощо.

Інші обставини, на які посилаються захисник в апеляційних скаргах, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.

Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та задоволення апеляційних скарг захисників.

Керуючись ст.ст.404, 405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.191,ч.2ст.15 ч.5ст.191,ч.3ст.28-ч.1ст.366КК України,продовжено строктримання підвартою до05грудня 2025року,включно - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15