Ухвала від 04.12.2025 по справі 766/4871/25

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/3522/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

04.12.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисників (в режимі відеоконференції): ОСОБА_9

ОСОБА_10

представника потерпілого: ОСОБА_11

під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненнікримінальнихправопорушень(злочинів),передбаченихч.5ст.191,ч.2ст.15 ч.5ст.191,ч.3ст.28ч.1ст.366ККУкраїни -

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч.5ст.191,ч.3ст.28 ч.1ст.366КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 07.10.2025 строком до 05.12.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 07.10.2025 строком до 05.12.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який було змінено у зв`язку із внесенням відповідно визначеної слідчим суддею суми, строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням застави було продовжено який востаннє було продовжено ухвалою суду від 07.10.2025 строком до 07.12.2025.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Так прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді «застави», прокурор зазначила про існування таких ризиків як переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків.

ІІ. Доводи сторони захисту

Стороною захисту було подано клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на домашній арешт, а щодо останнього і зменшення розміру застави. На обґрунтування заявлених вимог зазначили, що застосований запобіжний захід є надто суворим та не відповідає ступеню суспільної небезпеки обвинувачених та призводить до невиправданого обмеження їх прав та свобод. Вважають, що не взято до уваги та не надано належної оцінки розміру завданої матеріальної шкоди, внаслідок чого розмір застави є невиправдано завищеним. Просили врахувати, що не зважаючи на інкримінування обвинуваченим вчинення корупційних правопорушень, тоді як жоден з них не займав жодних посад в органах влади або місцевого самоврядування та не використовував свої повноваження під час вчинення інкримінованих діянь. Мова йде фактично про неналежне виконання обвинуваченим своїх цивільно-правових обов`язків.

Крім того вважають безпідставним твердження про те, що розмір завданих збитків становив більше 20 мільйонів гривень, що не відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Посилання на невідповідність поставлених товарів технічним умовам та специфікаціям є надуманим та безпідставним.

Обвинувачені не займали жодних посад в органах влади, а тому позбавлені можливості впливати на свідків, спотворити чи знищити документи. Про розслідування даного кримінального провадження обвинувачені знали ще з 2023 року, проте не створювали жодних перешкод з метою уникнення відповідальності. Всі документи у даному кримінальному долучено до справи, а тому вважати, що вони можуть бути знищені та спотворені підстав немає. Обвинувачені мають міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризуються, мають постійне місце роботи та проживання.

Наведені обставини вказують на те, що перебування обвинувачених поза межами слідчого ізолятора жодним чином не зашкодить судовому розгляду.

Розмір застави, визначений обвинуваченим є непомірно високим, враховуючи що злочин носить економічний характер і не пов`язаний з насильством. Наведене призводить до невиправдано тривалого перебування обвинувачених в умовах ізоляції, і відповідно має ознаки відбування покарання за відсутності вироку суду. Враховуючи положення норм КПК України саме суд наділений повноваженнями визначити чи здатний конкретний розмір застави забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Захисник ОСОБА_10 під час судового розгляду заперечив щодо клопотання прокурора, наголосивши на тому що стороною обвинувачення заявлені завищені ризики, які є передумовою для подальшого тримання обвинувачених під вартою розмір застави є завищеним, тоді як жодних доказів необхідності подальшого тримання під вартою суду не надано. Сторона обвинувачення жодним чином не мотивує чому домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Зауважив, що безпідставно тривале перебування обвинувачених під вартою перешкоджає йому мати можливість отримувати дохід, а відповідно і відсутня жодна можливість сплатити заставу, визначену судом.

Захисник ОСОБА_9 зауважив, що розгляд справи зводиться до вирішення питання щодо продовження строків тримання під вартою, замість розгляду кримінального провадження по суті. Вважає, що розмір шкоди визначено не вірно, оскільки майже половина суми, заявленої стороною обвинувачення не була набута з причин, що не залежали від волі обвинувачених. Просив врахувати обсяг документів, наданих як такі що характеризують обвинувачених з позитивної сторони.

Обвинувачені ОСОБА_7 підтримав позицію захисника, просив врахувати його вік, який серед іншого не дозволить йому вживати дієвих заходів для уникнення участі в судових засіданнях.

Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що з перших судових засідань наполягав на тому, що має намір доводити свою невинуватість, а тому тримання його під вартою є надуманим та безпідставним. До повідомлення про підозру він постійно з`являвся до слідчого і не уникав виконання процесуальних обов`язків.

Обвинувачена ОСОБА_6 заперечила проти клопотання прокурора, зазначивши, що свідків у даному кримінальному провадженні не знає, а паспорт, який дає право виїзду за кордон в її розпорядженні відсутній, що у своїй сукупності свідчить про відсутність реальної можливості уникати судового розгляду.

Представник потерпілоїособи клопотання сторони обвинувачення підтримала з підстав заявлених в ньому.

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 обвинувачуються серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000). Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, яким за твердженням органу досудового розслідування завдано матеріальної шкоди на загальну суму більше 20 мільйонів гривень. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила КК України виключають. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у разіобрання відносно них запобіжного заходу,не пов`язаного з ізоляцією,матимуть можливість переховуватисьвід суду.

2) незаконно впливатинасвідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

При вирішенні питання щодо ОСОБА_8 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховується вік обвинуваченого, який не перешкоджає подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства.

При вирішенні питання щодо ОСОБА_7 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Оцінюючи зауваження сторони захисту, обвинувачені жодних посад, пов`язаних з владними повноваженнями не займали, що ставить під сумнів інкримінування вчинення саме корупційних правопорушень, суд звертає увагу на положення примітки до ст. 45 КК України, відповідно до якої корупційними кримінальнимиправопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 191,262,308,312,313,320,357,410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 210,354,364,364-1, 365-2, 368 369-2цього Кодексу, що у свою чергу не передбачає як обов`язкову умову зайняття посади пов`язаної з владними повноваженнями. Та обставина, що обвинуваченим інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень із використанням повноважень, як директорів відповідних товариств є достатньою передумовою для твердження про вчинення саме корупційного правопорушення.

Та обставина, що на переконання сторони захисту розмір інкримінованої матеріальної шкоди визначений не вірно, висновків суду не спростовує, оскільки заподіяння реальної шкоди у розмірі навіть 11860735,90 гривень є особливо великим і застосований розмір застави в розмірі 4542000 гривень та 302800 гривень відповідно є таким, що узгоджується із заявленою сумою, враховуючи правила, визначені абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України (у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава можебути призначена у розмірі,який перевищує вісімдесятчи тристарозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібвідповідно). Наведене у своїй сукупності нівелює і твердження в розрізі розміру заявленого розміру матеріальної шкоди нівелює твердження про непомірний тягар застосованого розміру застави щодо кожного з обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що стороною обвинувачення заявлено лишедва ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а тому суд надає оцінку останнім лише в межах, заявленого стороною обвинувачення клопотання, не оцінюючи заявлений саме стороною захисту ризик знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Саме під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 6 ст. 132 КПК України), тоді як під вирішення питання щодо доцільності подальшого застосування раніше застосованого запобіжного заходу суд лише перевіряє чи не зменшились раніше заявлені ризики.

Окрім наведеного вище слід зауважити, що інкриміновані обвинуваченим дії фактично були пов`язані з використанням умов воєнного стану, що суттєво підвищує рівень суспільної небезпечності діяння, що на переконання суду унеможливлює пом`якшення раніше застосованого запобіжного заходу або зменшення розміру застави, метою яких є посилений контроль за діями обвинувачених.

Обставини, на які посилаються як обвинувачені, так і захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або зменшення розміру застави. Також слід зауважити, що підставою для зміни запобіжного заходу є зменшення в першу чергу ризиків, встановлених в стадії досудового розслідування, чого на даній стадії судового розгляду встановлено не було, з чим неодноразово висловивсвою згодуі судапеляційної інстанції.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

При вирішенні клопотання щодо ОСОБА_6 суд також зважає на таке.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків щодо останньої.

Відсутні підстави і для зменшення раніше визначеного розміру застави щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , враховуючи відсутність жодних підстав вважати, що заявлені ризики зменшились або втратили свою актуальність.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів і не перестали існувати, а тому застосування до останніх більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора пропродовження строкудії запобіжнихзаходів щодообвинувачених задовольнити.

У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовити.

2. Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «01»лютого2026року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

3. Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «01»лютого2026року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

4. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 місяці до «04»лютого2026року включно, а саме:

- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, тобто з міста Олександрії Кіровоградської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні;

- за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п?яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: ОСОБА_15

Судді:

ОСОБА_16