Рішення

від 17.01.2008 по справі 12/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.01.2008                                                                                              Справа  № 12/298

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород

до товариства з обмеженою відповідальністю „Епоха –Буд - Сервіс”, м. Ужгород

про стягнення суми 284,20 грн. –основного боргу та 6,01 грн. - пені.

                                                                                    Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Мочар І.І. (представник за довіреністю від 10.01.2007 року)

Від відповідача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Епоха –Буд - Сервіс”, м. Ужгород про стягнення суми 284,20 грн. –основного боргу та 6,01 грн. - пені.

          Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 284,20 грн.  –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 862 від 14.12.2006 року  послуги телефонного зв'язку за період з 01.12.2006 року по 31.05.2007 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

         - розрахунком дебіторської  заборгованості в період з 01.12.2006 року по 31.05.2007 року;

          -  рахунками за період з 01.12.2006 року по 31.05.2007 року;

         - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача (попередження № 13/214 від 13.02.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання послуг телефонного зв'язку (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг телефонного зв'язку є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.8 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 6,01 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 –84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Позов задоволити  повністю.

   2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Епоха –Буд - Сервіс” (м. Ужгород, вул. Залізнична, 11; код 05394506) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 284,20  (двісті вісімдесят чотири грн. 20 коп.) –основного боргу; 6,01 (шість грн. 01 коп.) –пені та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.