Ухвала від 14.11.2025 по справі 705/289/25

УХВАЛА

14 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 705/289/25

провадження № 61-14224ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року в провадження Ірпінського міського суду Київської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення.

Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 19 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

24 червня 2025 року не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд постановою від 29 жовтня 2025 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року залишив без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвала суд першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху.

09 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у зазначеній вище справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Вимоги до позовної заяви визначені статтями 175-177 ЦПК України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, що діяв на час залишення позову без руху), частини першої статті 136 ЦПК України враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Суд установив, що Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 29 травня 2025 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 з підстав того, що позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Посилання позивача на положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору, тому ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

04 червня 2025 року на виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, до якого долучив: копію довідки про навчання за рахунок коштів державного бюджету № д/1/29-10; копію довідки про доходи за січень-червень 2024 року; довідку про стан рахунку позивача у АТ «Універсал банк»; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2024 рік.

Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 10 червня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повторно залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 вказавши, що відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, як й довідка, видана Уманською ДПС Головного управління ДПС у Черкаській області не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не характеризують у повній мірі його майновий стан та відсутність у нього інших доходів. Надані заявником відомості не можуть свідчити про те, що заявник не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, компенсації, тощо). Позивач був відрахований з Державного податкового університету 19 червня 2024 року, а отже його посилання на те, що він навчався та не мав змоги працювати суд не взяв до уваги.

17 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про неусунення недоліків, у якій просив постановити 24 червня 2025 року ухвалу про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 10 червня 2025 року.

Отже, ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2025 року встановлені судом недоліки не усунув, будь-яких заяв щодо виконання означеної ухвали не надав, а навпаки, клопотав про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 10 червня 2025 року, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши таку заяву, дійшов правильного висновку про наявність визначених частиною третьою статті 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету про визнання протиправними та скасування наказу про відрахування студента, зобов`язання його поновлення - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров