Постанова

від 09.01.2008 по справі 11/73-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/73-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 січня 2008 р.                                                                                    № 11/73-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків"

на постанову відХарківського апеляційного господарського суду22.08.2007р.

у справі                                   №11/73-07

Господарського судуХарківської області

за позовомПрокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків"

прозвільнення та повернення земельної ділянки

 за участю представників

- позивача:

Гайдаренко Л.О. (довіреність №08-11/4203/2-07 від 10.12.07)

- відповідача:

Дегтяра І.А. (директор, протокол №1/10 від 09.10.2007р.)

- прокурора:не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. (суддя Черленяк М.І.), залишеним без змін оскарженою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Слюсаревої Л.В., суддів Івакіної В.О., Фоміної В.О.) позов задоволено. Постановлено зобов'язати  Товариство з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, зайняту кіоском по пр-ту Правди, 10 у м. Харкові, привести вказану ділянку у придатний для використання стан та повернути її Харківській міській раді; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат.

          В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправомірність порушення провадження у справі через перевищення прокурором своїх повноважень при поданні позову, а також на порушення господарськими судами попередніх інстанцій правил предметної підсудності, вважаючи, що дана справа підвідомча адміністративним судам.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Прокурор не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перевіркою, проведеною прокуратурою м. Харкова, виявлено самовільне зайняття відповідачем, без набуття права власності чи права користування та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, земельної ділянки площею 0, 0030 га по пр-ту Правди, 10 у м. Харкові, на якій розміщено торгівельний кіоск. Обстеженням на місцевості відділом самоврядового контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин встановлено використання відповідачем вказаної земельної ділянки без документів на право користування земельною ділянкою. За результатами перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки №1635/06 від 07.09.2006р. Повторним обстеженням на місцевості відділом самоврядового контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин встановлено продовження користування відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, про що був складений акт №299/07 від 13.02.2007р. У зв'язку з виявленим порушенням Харківським районним відділом земельних ресурсів було притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності постановами №389 від 31.10.2006р. та №4 від 11.01.2007р.

          У зв'язку з виявленим порушенням Харківським районним відділом земельних ресурсів було притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності постановами №389 від 31.10.2006р. та №4 від 11.01.2007р.

Також, як вбачається із судових рішень, спірну земельну ділянку рішенням ХХХ сесії Харківської міськради IV скликання від 20.12.2004р. №224/04 надано відповідачу в оренду терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми з метою здійснення підприємницької діяльності.

          Невжиття відповідачем заходів щодо оформлення земельної ділянки, а також продовження користування цією ділянкою послужило причиною звернення прокуратури в інтересах власника земельної ділянки –Харківської міської ради, до господарського суду із позовом про звільнення земельної ділянки, зобов'язання відповідача привести її у придатний для подальшого використання стан та повернути її позивачеві.

          Місцевий господарський суд, задовольняючи позов  виходив з того, що спірна земельна ділянка є державною власністю і перебуває у віданні позивача; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону; відповідачем заходи щодо оформлення земельної ділянки не проведені, а земельна ділянка не звільнена; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126, ст. 212 Земельного кодексу України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в оскарженій постанові, що відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки до виникнення у нього права на її оренду; актом №1635/06 від 07.09.2006р. встановлено, що земельну ділянку площею 0, 0018 га, яка рішенням ХХХ сесії Харківської міськради IV скликання від 20.12.2004р. №224/04 надана відповідачеві в оренду терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми з метою здійснення підприємницької діяльності, відповідач, в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, використовує для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску без правовстановлювальних документів; зазначена обставина також підтверджена актом №299/07 від 13.02.2007р.; підтвердженням самовільного заняття відповідачем земельної ділянки є постанови №389 від 31.10.2006р. та №4 від 11.01.2007р.; договір оренди спірної земельної ділянки, який згідно з п. 4.1 рішення Харківської міської ради від 20.12.2004р. №224/04 відповідач був зобов'язаний укласти в трьохмісячний строк, останній не оформив і в установленому законом порядку не зареєстрував, тому права на оренду спірної земельної ділянки у нього не виникло; предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, тобто між сторонами є спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства; прокурором у позовній заяві правильно зазначений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а відтак апеляційний господарський суд дійшов до висновків про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції  виходячи з наступного.

Відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право  власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

          Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку без наявних правових підстав, визначених положеннями ст. ст.116, 125, 126 Земельного кодексу України, а відтак суди дійшли правильного висновку, що спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою і, в силу приписів ст.212 Земельного кодексу України,  підлягає поверненню власнику землі, у даному випадку –Харківській міській раді.

Доводи касаційної скарги про те, що позов поданий прокурором з перевищенням своїх повноважень є необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органи місцевого самоврядування). В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України  треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави.

Відповідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про власність" суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України –на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада АР Крим –на землі в межах її території; обласні, районні, міські, селищні, сільські ради –на землі в межах їх територій (крім земель загальнодержавної власності).

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До  розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Таким чином, прокурор цілком обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Харківської  міської ради як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, оскільки предмет спору зачіпає інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №2-18/5652-2004 від 09.08.2005р.

Доводи касаційної скарги щодо непідвідомчості даної справи господарським судам України у зв'язку із її підвідомчістю судами адміністративної юрисдикції не ґрунтуються на приписах ст.ст.1, 12 ГПК України, та ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки предметом спору в цій справі є право користування земельною ділянкою. Тобто між сторонами існує спір про право, що у свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2007р. у справі № 8/65 Господарського суду Миколаївської області.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи, з врахуванням приписів ч.1 ст.2, ст.13 Закону України "Про плату за землю", відповідно до яких використання землі є платним а плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати що визначається залежно від грошової оцінки земель, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідач протягом тривалого терміну –з моменту прийняття рішення ХХХ сесії Харківської міськради IV скликання від 20.12.2004р. №224/04, яким йому надана в оренду земельна ділянка терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми з метою здійснення підприємницької діяльності, не використав наданого права на оренду земельної ділянки, що виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, в порушення вимог вищевказаного чинного законодавства приступив до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, протягом тривалого часу безоплатно використовував земельну ділянку.

          Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій. Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

          За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2007р. було зупинено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. до закінчення перегляду в порядку касації. Враховуючи що перегляд вказаного судового рішення в порядку касації Вищим господарським судом України закінчено, виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. у справі №11/73-07 Господарського суду Харківської області –без змін.

Виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. у даній справі поновити.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало