Ухвала

від 23.01.2008 по справі 37/173-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/173-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

23 січня 2008 р.                                                                                   № 37/173-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді      Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі),Стратієнко Л.В.

перевіривши матеріали касаційної скаргиАкціонерного товариства закритого типу “Ринок “Кутузівський”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.11.07

у справі№ 37/173-06

господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Аракс”

доАкціонерного товариства закритого типу “Ринок “Кутузівський”

третя особаЦиркунівська сільська рада Харківського району Харківської області

прозобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику  відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.1113 ГПК України  з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.07, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.07, зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі ст. 60, п.4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що подана без доказів сплати державного мита та інформаційно-технічних послуг.

Заперечуючи проти цих судових актів, скаржник вказує на те, що суд повинен був сам визначити розмін належного до сплати державного мита. Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що  відповідно до п. 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення  з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні  їх пункти та статті.

Дані вимоги не були виконані скаржником при звернені до господарського суду касаційної інстанції, оскільки в касаційній скарзі не вказується суті порушень судами попередніх інстанцій норм права.

Ті доводи, на які посилається скаржник були детально розглянуті в постанові Вищого господарського суду України від 02.11.06 та з цього приводу зазначено, що оскільки вимоги зустрічного позову носять немайновий характер, то відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із позовних заяв немайнового характеру справляється держмито у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), він повинен був сплатити 85 грн. (17*5=85 грн.) А розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є фіксованим та не може визначатися судом в залежності від суми позову. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.02, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для всіх позивачів складає 118,0 грн. Незважаючи на визначеність сум, належних до сплати, позивачем за зустрічним позовом не було сплачено держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що ним не заперечується і в касаційній скарзі. Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник не навів обґрунтування невірного застосування судами ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги, зводиться посилання на ті ж правові норми, на які послався місцевий суд, виносячи спірну ухвалу, без описання суті невірного їх застосування.

Вищий господарський суд України також звертає увагу на недобросовісність скаржника, який оскаржує аналогічні за змістом судові акти з аналогічних мотивів, що свідчить про його бажання затягнути судовий розгляд справи. За таких обставин у відповідності з ст.ст. 83, 90 Господарського процесуального кодексу України суд не позбавлений права застосувати до сторони, яка недобросовісно користується своїми процесуальними правами, відповідні заходи впливу.

Отже, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що в касаційній скарзі не зазначено суті порушень, допущених судами при прийнятті оскаржуваних судових актів, а відтак, касаційна скарга не відповідає вимогам п. 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, і підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 111, пунктом 6 частини 1 статті 1113, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Ринок “Кутузівський” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.07 у справі №37/173-06 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

Л. Стратієнко