Постанова від 25.11.2025 по справі 910/3378/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3378/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Сагайдак А.В.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Аденіум"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г.)

від 05.08.2025 (повний текст складений 04.09.2025)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Аденіум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Агротоніка"

про стягнення 3 548 357,41 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи та короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НТ Аденіум" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Агротоніка" (далі - Відповідач) 3 548 357,41 грн, з яких 3 500 000 грн безпідставно набутих коштів, 24 542 грн втрат від інфляції та 23 815,41 грн 3% річних.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3378/24, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. 09 червня 2025 Відповідач через відділення Укрпошта звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3378/24, в якій просив стягнути з Позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 36 000 грн (заява датована 05.06.2025 та зареєстрована в апеляційному суді 12.06.2025).

4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3378/24 задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача суму судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 18 000,00 грн. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 23 вересня 2025 Скаржник, із застосуванням підсистеми "Електронний суд", подав касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025, в якій просить:

- поновити процесуальний строк та прийняти касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі №910/3378/24;

- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі №910/3378/24 повністю;

- ухвалити нове судове рішення, яким залишити без розгляду заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення суду від 05.06.2025;

- всі судові витрати покласти на Відповідача.

6. Оскільки касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, передбаченого приписами статті 288 ГПК України, клопотання Скаржника про його поновлення було залишено без розгляду.

7. У тексі касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував частину восьму статті 129 ГПК України та статті 118 ГПК України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у судових рішеннях:

- від 06.04.2023 у справі №910/3456/22, від 11.01.2024 у справі №925/430/22, від 12.05.2025 у справі №917/1049/24 - щодо пропущення строку на подання клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги та необхідності залишення її без розгляду;

- від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 - де зазначається, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- від 17.12.2021 у справі №925/1502/20, від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 - стосовно того, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- від 03.04.2024 у справі №910/12005/22 - де суд надавав оцінку доводам стосовно зловживання представниками іншої сторони процесуальними правами щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу;

- №905/1795/18, №922/2685/19, №922/3436/20, №910/7586/19, №910/16803/19 - де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

8. Крім того, у тексті касаційної скарги Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушуючи принцип рівності, помилково не застосував до Відповідача передбачені частиною третьою статтею 16 Цивільного кодексу України наслідки зловживання, а саме внесення недостовірної інформації про роботи, які не надавались представником Відповідача у справі №910/3378/24, що на думку Скаржника, вказує на незаконність ухваленої додаткової постанови та є підставами для її скасування.

9. Окрім наведеного, Скаржник вважає, що заявлені витрати і витрати, які стягнуті в оскаржуваному рішенні є неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

10. 29 жовтня 2025 Відповідач, у межах встановленого Верховним Судом строку, через відділення Укрпошти, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів і вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

12. Об`єктом касаційного оскарження є додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у частині стягнення зі Скаржника витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

13. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, перед Верховним Судом постало питання застосування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови частини восьмої статті 129 ГПК України та частини першої статті 221 ГПК України.

14. У цьому контексті Суд звертає увагу на таке.

15. Щодо доводів про пропущення строку на подання заяви про стягнення витрат (посилання на постанови у справах №910/3456/22, №925/430/22, №917/1049/24). У наведених постановах Верховний Суд констатував залишення заяви без розгляду за відсутності будь-якої заяви про витрати до закінчення дебатів. У цій справі Відповідач заявив вимогу про відшкодування витрат та подав докази їх понесення ще у відзиві на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 38, 77-84). Таким чином, заява була зроблена до закінчення судових дебатів, а докази подані вчасно. З огляду на це, посилання Скаржника на вищезазначені постанови є нерелевантними. Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини восьмої статті 129 ГПК України.

16. У постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, на яку також посилається Скаржник в касаційній скарзі, суд дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

17. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

18. Натомість у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), суд дійшов таких висновків.

19. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

20. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

21. Враховуючи вищенаведене, Суд вважає за необхідне при розгляді цієї справи застосувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

22. Щодо доводів Скаржника про порушення порядку заявлення та підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції (обов`язок подати орієнтовний розрахунок у першій заяві по суті, заявити про витрати до закінчення судових дебатів та надати докази протягом 5 днів після ухвалення рішення з посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 925/1502/20, № 905/493/22, № 911/1340/22), то Суд вважає за необхідне зазначити таке.

23. Наведені Скаржником висновки стосуються подання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. В апеляційній інстанції Відповідач виконав усі передбачені чинним законодавством вимоги, заявив розмір витрат у відзиві на апеляційну скаргу (до дебатів) та подав докази разом із відзивом. Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно не застосував зазначені вище висновки як підставу для відмови. Отже, вимоги щодо подання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виконано у відповідності до усталеного підходу Верховного Суду.

24. Що стосується посилання на постанову Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/12005/22. Скаржник стверджує, що Верховний Суд у цій постанові надав оцінку доводам щодо зловживання представниками іншої сторони процесуальними правами саме у контексті стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, що, на його думку, свідчить про незаконність аналогічних вимог у нашій справі.

25. Між тим постанова Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №910/12005/22 не містить прямої чи опосередкованої оцінки зловживань щодо стягнення витрат на правничу допомогу - справа стосується визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу, а не розподілу витрат. Навпаки, в справі №910/12005/22 Верховний Суд, наголосивши на принципі змагальності, неспівмірність розміру судових витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, ціною позову та впливом вирішення справи на репутацію сторони, з урахуванням заперечень іншої сторони, враховуючи надмірний тягар для цієї особи, яка є пенсіонером, зменшив розмір заявлених Кооперативом вимог про відшкодування судових витрат.

26. Суд також критично ставиться до посилання Скаржника на постанови Верховного Суду №905/1795/18, №922/2685/19, №922/3436/20, №910/7586/19, №910/16803/19, в контексті того, що Північний апеляційний господарський суд, оцінивши надані документи, враховуючи заперечення іншої сторони, зменшив розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

27. Суд наголошує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

28. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов обґрунтованого висновку, що витрати Відповідача, пов`язані з ухваленням додаткового рішення та його оскарженням, підлягають розподілу між сторонами, водночас визнав їх розмір завищеним та зменшив їх розмір.

29. Зважаючи на викладене вище, а також те, що покладення на Скаржника судових витрат у заявленому Відповідачем розмірі не доведений в повному обсязі Відповідачем, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин, складності справи, характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, наявності відповідних заперечень Скаржника щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності, дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат за надану Відповідачу в суді апеляційної інстанції правничу допомогу до 18 000,00 грн.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 виснувала, що у разі оскарження додаткового рішення, яким, зокрема, вирішено питання про судові витрати, результат такого оскарження залежить від результату вирішення судом спору по суті пред`явленого позову. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

31. Окрім наведеного, у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункти 179, 180) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

32. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»).

33. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

34. Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Близький за змістом висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

35. Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

36. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

37. Згідно з частиною шостою статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

38. Скаржник скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав їм відповідну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.

39. Щодо посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції фактично не дослідив зібрані у справі докази, вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто фактично посилання на положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, в контексті пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд звертає увагу на таке.

40. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням Скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

41. Таким чином, Суд вважає недостатніми доводи Скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження зазначеної Скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

42. З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною додатковою постановою та необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.

43. Верховний Суд, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі №910/3378/24.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

45. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо встановить, що судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану додаткову постанову за наслідками повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Підстав для її зміни чи скасування з підстав, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не встановив.

Розподіл судових витрат

47. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судові витрати, понесені Скаржником у суді касаційної інстанції, покладаються на нього

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ Аденіум» залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі 910/3378/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

О. Кролевець