Рішення

від 18.12.2007 по справі 31/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                18.12.07                                                                                                         Справа № 31/97

Господарський суд Львівської області в складі судді Артимовича В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом: Приватної агрофірми «Прикарпаття», с. Монастирець Самбірського району Львівської області

До відповідача: Приватне підприємство агрофірми «Озиминська», с. Велика Озимина Самбірського району Львівської області

Про: стягнення 19893,25 гривень

За зустрічним позовом: Приватного підприємства агрофірми «Озиминська», с. Велика Озимина Самбірського району Львівської області

До відповідача за зустрічним позовом: Приватної агрофірми «Прикарпаття», с. Монастирець Самбірського району Львівської області

Про: визнання недійсним договору оренди

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Медвідь В.О. - представник;

від відповідача за первісним позовом: Кос І.Б. –представник.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття до провадження позовної заяви Приватної агрофірми «Прикарпаття», с. Монастирець Самбірського району Львівської області, надалі - позивач, до Приватного підприємства агрофірма «Озиминська», с. Велика Озимина Самбірського району Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 19893,25 гривень за договором оренди транспортного засобу від 25.07.2004р., надалі –договір оренди. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та відповідачем 25.07.2004 р. був укладений договір оренди транспортного засобу –комбайну КСК-100, згідно якого відповідач зобов'язався в рахунок орендних платежів сплачувати 1500 кг. Як стверджує позивач, відповідач користувався комбайном із 25.07.2004 р. по 30.12.2006 р., а заборгованість по орендній платі погасив лише частково згідно з накладною № 176 від 09.07.2004 р. Ухвалою від 02.08.2007 року порушено провадження у даній справі.

У відзиві на позовну заяву, поданому суду 04.09.2007 р., відповідач заперечив позовні вимоги наступними доводами: договір оренди укладений сторонами цього спору терміном на один місяць; комбайн використовувався відповідачем у 2004 році протягом 14 календарних днів з метою заготівлі кормів; із 25.09.2004 р. між позивачем та відповідачем виникли відносини зберігання; 05.12.2006 р. відповідачем було придбано комбайн КСК-100 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 61/12-06 в рахунок погашення податкового боргу позивача, при цьому відчуження комбайну проведено ДПІ у Самбірському районі за посередництвом Західно-української регіональної агропромислової біржі шляхом проведення аукціонних торгів. У поясненні, теж поданому суду 04.09.2007 р., відповідач стверджує, що комбайн є сезонним транспортним засобом, призначеним для скошування зелених трав на силос, у 2005 і 2006 роках відповідачем не використовувався –відтак не відбулось продовження користування, що є підставою для відмови у позові.

Позивачем подано 11.09.2007 р. заяву про уточнення позовних вимог від 11.09.2007 р., в якій він, керуючись ст. 623 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути із відповідача збитки у розмірі 66300 грн., що складають ринкову вартість зерносуміші вика-овес з розрахунку 1500 кг. зерна за кожен місяць за період із вересня 2004 р. по листопад 2006 р. Крім того, позивачем до заяви про уточнення позовних вимог додано письмові пояснення, в яких позивач вказує на використанні відповідачем комбайну в 2005-2006 р.р., в обґрунтування чого надав акт комісії позивача від 03.09.2005 р. та письмові поясненнями водія Фідика О.Г. У письмовому поясненні від 01.10.2007 р. позивач мотивує зміну позовних вимог тим, що виконання зобов'язання відповідачем шляхом передачі зерна втратило для нього інтерес, що згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України є підставою для відшкодування збитків.

У запереченні на заяву про уточнення позовних вимог відповідач заперечив використання комбайна у 2005 р. та у 2006 р. письмовими поясненнями Фідика О.Г. від 11.09.2007р., актом опису активів, складеного позивачем 31.08.2006 р. і затвердженого начальником ДПІ у Самбірському районі, довідками управління статистики у Самбірському районі та управління агропромислового розвитку Самбірської РДА.

12.10.2007 р. відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір оренди транспортного засобу, укладеного 25.08.2007 р. між сторонами цього спору. Зустрічні позовні вимоги відповідач мотивує тим, що спірний договір оренди укладений ним внаслідок обману позивача та є таким, що суперечить інтересам держави, оскільки при наявності податкової застави укладений позивачем всупереч вимогам пп. 8.6.1 п. 8.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» без письмового узгодження із ДПІ.

Позивач у відзиві від 22.10.2007 р. на зустрічну позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з тих підстав, що відповідач знав про наявність податкової застави під час укладення спірного договору оренди, а також позивач вважає оспорюваний договір оренди таким, що не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача за первісним позовом.

В поясненні від 22.10.2007 р. за № 280/2 відповідач вказує на тому, що сторони при підписанні договору оренди не досягли згоди з усіх істотних умов, встановлених ст. 284 Господарського кодексу України, а тому відповідач вважає договір оренди таким, що є неукладеним.

У письмовому поясненні від 09.11.2007 р. відповідач вказує на проведенні ним часткової оплати згідно п. 4 спірного договору лише один раз 28.10.2004 р. на підставі накладної № 291 у вигляді 1580 кг. вівса за 16 місяців, що складають строк дії спірного договору із 25.08.2004 р. по 30.12.2005 р.

Письмове пояснення позивача від 22.11.2007 р. містить доводи, аналогічні доводам, наведеним у вказаних вище заявах, поясненнях та відзиві на зустрічний позов. Також 30.11.2007 р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути із відповідача за первісним позовом заборгованість по орендній платі за договором оренди транспортного засобу від 25.07.2004 р. у розмірі 39000 кг. зерносуміші вико-овес.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду в даній справі. Також судом неодноразово оголошувались перерви в судових засіданнях.

Сторонами у даній справі було подано узгоджене клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

В судове засідання 18.12.2007 р. сторони направили своїх уповноважених представників. Представник позивача первісні позовні вимоги підтримав, а зустрічні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та письмових поясненнях у даній справі. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання прибув, заперечивши первісні позовні вимоги та підтримавши зустрічні позовні вимоги з мотивів, викладених у зазначених вище документах. В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, яка була додана до позовної заяви, судом відмовлено, оскільки позивачем всупереч ст.ст. 33, 34, 66 ГПК України за допомогою належних і допустимих доказів не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

За згодою сторін згідно ст. 85 ГПК України судом 18.12.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 24.12.2007 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Представниками позивача та відповідача 25.08.2007 р. був підписаний договір оренди транспортних засобів, предметом оренди згідно якого був комбайн КСК-100.

Сторони спору в даній справі є суб'єктами господарювання, а тому правовідносини між ними щодо оренди транспортного засобу –комбайну КСК-100 регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і нормами Господарського кодексу України, які є спеціальними.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно норми ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. У разі ж якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає доводи відповідача за первісним позовом про відсутність у спірному договорі оренди всупереч ст. 284 Господарського кодексу України таких істотних умов, як вартості майна з урахуванням її індексації, орендної плати з урахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна, підставними. У зв'язку з цим судом встановлено, що договір оренди транспортного засобу, підписаний представниками позивача і відповідача 25.08.2004 р., є неукладеним (таким, що не відбувся).

В той же час відсутність у спірному договорі встановлених законом істотних умов та факт його неукладеності свідчать про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним, оскільки він є таким, що не відбувся. Зважаючи на це в зустрічному позові слід відмовити.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи викладене та проаналізувавши наявні у справі докази, зокрема накладну № 291 від 28.10.2004 р., лист відповідача, наданий у відповідь на лист позивача № 988297, письмові пояснення позивача та відповідача, суд доходить висновку, що між сторонами у справі було укладено усний договір оренди транспортного засобу –комбайна КСК-100 терміном із 25.08.2004 р. по 30.12.2005 р. з місячною орендною платою 1580 кг. зерна вівса. Слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата встановлюється у грошовій формі, проте залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про невикористання комбайну у 2005р., в обґрунтування чого останнім подано довідки Управління статистики у Самбірському районі та Управління АПК Самбірської райдержадміністрації Львівської області, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, зокрема актом позивача від 03.09.2005 р., та суперечать нормі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, згідно якої орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Факт використання ж комбайну в 2004 р. не заперечується і самим відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З метою виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 23.04.2007 р. з вимогою погасити заборгованість. Проте, відповідач в порушення вимог норми ст. 530 Цивільного кодексу України орендну плату в повному розмірі шляхом передачі позивачеві зерна вівса не сплатив. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по орендній платі за період із 25.09.2004 р. по 30.12.2005 р. в розмірі 24057 кг. зерна вівса з врахуванням того, що відповідачем орендна плата сплачена частково згідно накладної № 291 від 28.10.2004 р.

Зважаючи на вищевикладене первісний позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати, понесені сторонами, покласти на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, стягненню з позивача за первісним позовом на користь державного бюджету підлягає помилково несплачене ним державне мито в сумі 28,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов Приватної агрофірми «Прикарпаття», с. Монастирець Самбірського району Львівської області, задовольнити частково.

2.          Стягнути із Приватного підприємства агрофірми «Озиминська» (81470, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Озимина, вул. Дублянська, 24; код ЄДРПОУ 30757614, п/р 2600000097900 у ЛФ АТ «Укрінбанк», МФО 325826) на користь Приватної агрофірми «Прикарпаття»(81485, Львівська область, Самбірський район, с. Монастирець; код ЄДРПОУ 30765489; інші відомості в матеріалах справи відсутні) заборгованість по орендній платі в розмірі 24057 кг. зерна вівса шляхом зобов'язання відповідача передати позивачеві 24057 кг. зерна вівса згідно акту передачі-прийому після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути із Приватного підприємства агрофірми «Озиминська» (81470, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Озимина, вул. Дублянська, 24; код ЄДРПОУ 30757614, п/р 2600000097900 у ЛФ АТ «Укрінбанк», МФО 325826) на користь Приватної агрофірми «Прикарпаття»(81485, Львівська область, Самбірський район, с. Монастирець; код ЄДРПОУ 30765489; інші відомості в матеріалах справи відсутні) державне мито в сумі 411,06 гривень та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 73,16 гривень.

4.          Сплачене державне мито в сумі 223,94 гривні та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 44,84 гривень покласти на Приватну агрофірму «Прикарпаття», с. Монастирець Самбірського району Львівської області.

5.          Стягнути із Приватної агрофірми «Прикарпаття»(81485, Львівська область, Самбірський район, с. Монастирець; код ЄДРПОУ 30765489; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) несплачене державне мито в сумі 28,00 гривень.

6.          В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства агрофірми «Озиминська», с. Велика Озимина Самбірського району Львівської області, відмовити.

7.          Сплачене державне мито в сумі 85,00 гривень покласти на Приватне підприємство агрофірми «Озиминська», с. Велика Озимина Самбірського району Львівської області.

       8.           Накази видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя