Постанова від 25.11.2025 по справі 638/15060/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 638/15060/18

провадження № 51-9394 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2024 року та Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

звільненого на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою від 25 березня 2024 року:

- звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, на підставі ст. 49 КК;

- об`єднане кримінальне провадження № 42018000000001671 стосовно ОСОБА_8 закрив у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 - без змін.

За змістом ухвали, досудовим розслідуванням установлено таке.

ОСОБА_8 у період з 19 квітня 2006 року до 19 березня 2010 року обіймав посаду Харківського міського голови, був службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у період жовтня - грудня 2008 року:

- діючи умисно, в інтересах СТ «ЖБК «Авантаж» в особі ОСОБА_9 , повторно використав службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, виконав усі дії, направлені на усунення перешкод СТ, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, що могло спричинити тяжкі наслідки, але він не був закінчений з незалежних від його волі причин.

Унаслідок цих протиправних дій, вчинених групою осіб, повторно, шляхом обману, СТ «ЖБК «Авантаж» могло отримати право на 4 земельні ділянки, загальною площею 1,4874 га, що спричинило би територіальній громаді м. Харкова збитків на суму 9 581 402 грн, що є особливо великим розміром (ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року); ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК);

- діючи умисно, в інтересах ОК «ЖБК «Житлобуд - 1» в особі ОСОБА_10 , повторно використав службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

В результаті протиправних дій, вчинених повторно, шляхом обману, які виразилися в усуненні перешкод ОК «ЖБК «Житлобуд - 1», останнє отримало право на 23 земельні ділянки, загальною площею 60,1341 га, що спричинило територіальній громаді м. Харкова збитків на суму 165 105 007 грн, що є особливо великим розміром (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:

- суд першої інстанції:

- неправильно відніс кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК, до категорії тяжких, а не особливо тяжких злочинів;

- застосував норму ч. 4 ст. 190 КК (в редакції Закону від 23 серпня 2023 року) з кваліфікуючими ознаками, які ОСОБА_8 не інкримінувалися, та безпідставно послався на застосування норм закону про кримінальну відповідальність, які поліпшують становище особи та мають зворотну дію в часі;

- зробив висновки про те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні протиправних діянь у період з жовтня до грудня 2008 року, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, викладеним в обвинувальному акті;

- не визначив момент початку строку притягнення до кримінальної відповідальності та його закінчення за кожним епізодом кримінальних правопорушень;

- не зважив на те, що датою закінчення останнього епізоду заволодіння правами на майно шляхом обману в особливо великих розмірах є 16 серпня 2010 року, і саме з цієї дати має застосовуватися 15-річний строк давності;

- зробив неправильний висновок про те, що перебіг строку давності не переривався і ОСОБА_8 з грудня 2008 року не вчинив жодного злочину;

- суд апеляційної інстанції:

- формально здійснив розгляд апеляційної скарги прокурора, не виправив допущені судом першої інстанції помилки й не навів в ухвалі належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків;

- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Крім того, прокурор подала до суду клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на наявність виключної правової проблеми.

Від захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, вони просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та клопотанні прокурора, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_8 - залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Водночас просила передати провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання та касаційної скарги прокурора, просили залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_8 .

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття об`єднаного кримінального провадження.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.

Тобто закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Прокурор у поданій касаційній скарзі вказує на безпідставне звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК, неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів уважає ці доводи прокурора слушними з огляду на таке.

Згідно зі ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, десять років у разі вчинення тяжкого злочину (п. 4 ч. 1) та п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину (п. 5 ч. 1).

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років (ч. 2 ст. 49 КК).

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч.3 ст. 49 КК).

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звернулася до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності суд повинен закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою від 25 березня 2024 року звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, об`єднане кримінальне провадження № 42018000000001671 стосовно нього на підставі ст. 49 КК закрив у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що:

- протиправні діяння, кримінальна відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, вчинені в період з жовтня до грудня 2008 року, та відносяться до тяжких злочинів;

- ОСОБА_8 раніше не судимий, від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилявся, після грудня 2008 року повторних кримінальних правопорушень не вчиняв.

Проте такі висновки не ґрунтуються на вимогах кримінального, кримінального процесуального законів, матеріалах кримінального провадження та є передчасними.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК (в редакції Закону від 07 травня 2008 року, яка діяла на час злочину) - шахрайства в особливо великих розмірах, що відноситься до особливо тяжкого злочину.

Зміни, внесені Законом України № 3233-ІХ від 13 липня 2023 року до ст. 190 КК, не призвели до скасування чи пом`якшення кримінальної відповідальності за вчинення шахрайства в особливо великих розмірах.

Для цього злочину стаття 49 КК передбачає 15-річний строк давності, чого суд першої інстанції не врахував.

Крім того, суд першої інстанції:

- в ухвалі не повністю виклав зміст обвинувачення;

- не визначив моменти початку строку притягнення до кримінальної відповідальності та його закінчення за кожним епізодом кримінальних правопорушень, що безпосередньо впливає на з`ясування питання про переривання перебігу строку давності;

- не врахував того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів за попередньою змовою групою осіб, які діяли спільно на досягнення запланованого результату - заволодіння правами на земельні ділянки;

- залишив поза увагою те, що злочин, передбачений ст. 190 КК, є злочином із матеріальним складом, і вважається закінченим з моменту отримання можливості розпрядитися чужим майном. А в даному кримінальному провадженні документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт.

З огляду на викладене Суд уважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали стосовно ОСОБА_8 допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому ця ухвала на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

Оскільки під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не зважив на доводи апеляційної скарги прокурора та не виправив порушення, допущені судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Доводи прокурора про необхідність передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до ч. 5 ст. 4341 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

В ході розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 прокурор подала клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку з виключною, на його думку, правовою проблемою, пов`язаною з обчисленням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності пособника.

На обґрунтування заявленого клопотання прокурор покликається на різні позиції, викладені в наукових висновках.

У той же час у своєму клопотанні прокурор зазначає про відсутність судової практики касаційної інстанції з цього питання і не наводить жодного прикладу різного правозастосування приписів ст. 49 КК у контексті співучасника, що спростовує доводи прокурора про наявність виключної правової проблеми.

За цих обставин колегія суддів уважає, що прокурор не навів у клопотанні достатніх і обґрунтованих підстав для передачі цього кримінального

провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

у задоволенні клопотання прокурора про передачу кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2024 року та Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3