Постанова

від 14.12.2010 по справі 5020-11/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 14 грудня 2010 року   Справа № 5020-11/194

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

          представник позивача, Почтаренко Дмитро Сергійович, довіреність №  б/н   від 29.10.10,  Закрите акціонерне товариство "Торговий центр "Співдружність";

представник відповідача, Фоменко Лілія Володимирівна, довіреність №  142   від 09.10.09,  Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк";

представник відповідача, не з'явився,     ,  Відділення №1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в м. Севастополі;

третя особа, не з'явився,  Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Олефіренко Лариса Миколаївна;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" та  закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність"  на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від  19.11.2010 року  у справі № 5020-11/194

за позовом           Закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність" (пл. Повсталих, буд. 4, офіс 300,Севастополь,99008)

до           Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (вул. 40 років Радянської України, 39Д,Запоріжжя,Запорізька область,69037)

Відділення №1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в м. Севастополі (вул. Косарева, 21, кв. 85,Севастополь,99001) (пр. Гер. Сталінграду, 63,Севастополь,99059)

3-тя особа  Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Олефіренко Лариса Миколаївна  (пр. Жовтневої Революції, 56/4,Севастополь,99038)

про визнання відсутності права на звернення стягнення шляхом набуття права власності у позасудовому порядку на нерухоме майно, відповідно до повідомлення №4089 від 16.09.2010

                                                            ВСТАНОВИВ:

    Рішенням  господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 19.11.2010 року  у справі № 5020-11/194  позов задоволено.  Визнано відсутність права Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк”в особі Відділення №1 Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк” в м. Севастополі  на звернення стягнення шляхом набуття права власності у позасудовому порядку на нерухоме майно, а саме, комплекс будівель ресторану, за адресою: Україна, м. Севастополь, вул. Сапунгорська, 34, що належить закритому акціонерному товариству “Торговий центр “Співдружність” згідно свідоцтва про право власності на комплекс будівель ресторану від 09.12.2006, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради №339 від 12.11.2002 та виступає предметом договору іпотеки КРЗ №0141/41/07 від 12.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Олефіренко Л.М. за реєстровим №348, що є невід'ємною частиною кредитного договору КР №0141/41/07 від 12.02.2007, укладених між Публічним акціонерним товариством Акціонерним комерційним банком “Індустріалбанк” в особі Відділення №1 Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк” в м. Севастополі  та закритим акціонерним товариством “Торговий центр “Співдружність”. Визнано недійсним договір іпотеки КРЗ 0141/41/07 від 12.02.2007 року. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з державного реєстру іпотек, реєстратором яких є Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, записи про обтяження  вищепереліченого нерухомого майна. Скасовані заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 11.10.2010 року.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду  першої інстанції, у позові відмовити, посилаючись, що договір  іпотеки від 12.02.2007 року не передбачає видачі  заставної за своєю сутністю і тому  для нього не є  істотною умова про „посилання на видачу заставної або її відсутність”. Крім того, вимога про визнання  відсутності права є такою, що суперечить передбаченим законодавством способам захисту. Заявник апеляційної скарги також наполягає на застосуванні  позовної давності.

Закрите акціонерне товариство "Торговий центр "Співдружність" також  подало апеляційну скаргу, просило рішення суду  першої інстанції змінити, вийти за межі позовних вимог, витребувати у відповідачів нерухоме майно, в інший частині рішення суду залишити без змін, посилаючись, що суд першої інстанції безпідставно не скористався своїм правом виходити за межі заявлених позовних вимог.  

Заперечуючи проти апеляційної скарги закрите акціонерне товариство "Торговий центр "Співдружність" просило рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 03 грудня 2010 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товаристваа Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"  прийнята до провадження суду та призначена до розгляду  на 14.12.2010  року  у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К.,  судді Заплава Л.Н., Котлярова О.Л.

Розпорядженням заступника голови  Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року суддю Котлярову О.Л. було замінено на суддю  Антонову І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 08 грудня 2010 року апеляційна скарга закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність"прийнята до провадження суду та призначена до розгляду  на 14.12.2010  року  у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К.,  судді Заплава Л.Н., Антонова І.В.

Розпорядженням заступника голови  Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року суддю Антонову І.В. було замінено на суддю Ткаченко М.І.

У  судове засідання 14 грудня  2010 року  представник третьої особи  не з'явився, про час та місце  розгляду  справи  повідомлений  належним  чином.  

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України   від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки  явка  учасників  процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують  спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У жовтні 2010 року закрите акціонерне товариство „Торговий центр „Співдружність"  звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк" в особі Відділення №1 Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк" в м. Севастополі  про визнання права власності на нерухоме майно.

11 жовтня 2010 року позивач  подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив   визнати відсутність права на звернення стягнення шляхом набуття права власності у позасудовому порядку на нерухоме майно відповідно до повідомлення № 4089 від 16.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо виконання умов кредитного договору (в іноземній валюті) №КР/0141/41/07. Крім того, правовою підставою  для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в порядку звернення  стягнення на предмет іпотеки може бути договір про задоволення  вимог іпотекодержателя або відповідне  застереження в іпотечному договорі, але такого договору або застереження не має.

Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 11.10.2010 року  порушено провадження по справі №5020-11/194 та вжиті заходи до забезпечення позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просив у ньому відмовити, посилаючись на ту обставину, що, укладаючи спірну угоду, позивач був ознайомлений з усіма положеннями основного зобов'язання та договору, що його забезпечував. Також, Банк зазначив, що положення договору іпотеки КРЗ 0141/41/07 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідають приписам статі 37 Закону України “Про іпотеку”та містять усі необхідні умови-застереження  (а.с. 62-67, том 1).

У процесі розгляду справи назва відповідача була змінена з Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк" в особі Відділення №1 Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк" на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк" в особі Відділення №1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк" в м. Севастополі    (а.с. 109, 110).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.11.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Олефіренко Ларису Миколаївну (а.с. 128-129, том 1).

Оскаржене рішення мотивоване тим, що  іпотечний договір  не передбачає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, не містить умови застереження у розумінні статті 37 Закону України “Про іпотеку” тоді як окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої  інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого  рішення.

Предметом спору в даній справі виступає вимога про визнання відсутності права відповідача на звернення стягнення шляхом набуття права власності у позасудовому порядку на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель ресторану за адресою: Україна, м. Севастополь, вул. Сапунгорська 34, що належить позивачу  згідно свідоцтва про право власності на комплекс будівель ресторану від 09.12.2006 та виступає предметом  договору іпотеки КРЗ №0141/41/07 від 12.02.2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2007 року, між Акціонерним комерційним банком “Індустріалбанк” в особі заступника начальника Відділення №1 Акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк”в м. Севастополі Шарової Лариси Анатоліївни, що діє на підставі положення про Відділення та довіреності від 16.05.2006 №2488 та закритим акціонерним товариством “Торговий центр “Співдружність”(Позичальник) було укладено кредитний договір (в іноземній валюті №КР/0141/41/07), відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 1 000 000 доларів США у порядку, передбаченому пунктом 3.1 цього договору з їх подальшою конвертацією в гривню на міжбанківському валютному ринку, для здійснення розрахунків з постачальниками товарів, матеріалів, послуг, придбання земельної ділянки, будівельних матеріалів, а також фінансування поточної діяльності, з 12.02.2007 року  по 11.02.2010 року включно зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 13% річних.

Відповідно до пункту 1.5 додаткової угоди №1 від 11.02.2010 позивач взяв на себе обов'язок забезпечити повернення одержаного кредиту на позичковий рахунок відповідача  строком не пізніше 01.10.2010 року, згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитування:

не пізніше 28.02.2010 - 10 000,00 грн.,

не пізніше 31.03.2010 - 10 000,00 грн.,

не пізніше 30.04.2010 -10 000,00 грн.,

не пізніше 30.06.2010 - 10 000,00 грн.,

не пізніше 31.07.2010 - 10 000,00 грн.,

не пізніше 31.08.2010 - 3288000.00 грн.

не пізніше 01.10.2010 - 3288000,00 грн.

В порядку забезпечення зобов'язання за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки КРЗ 0141/41/07 від 12.02.2007 року.

Як вбачається з пункту 1.2 цього договору, предметом іпотеки виступає комплекс будівель ресторану, що розташований у м. Севастополь, вул. Сапунгорська, 34, який надає Іпотекодавець, тобто закрите акціонерне товариство  “Торговий центр  “Співдружність”, Іпотекодержателю, тобто Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк"  у забезпечення вимог за кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.1 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення на стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереження, вказаним в цьому Договорі) про задоволення вимог Іпотекодержателя, в судовому та/або позасудовому або іншому, передбаченому чинним законодавством України, порядку та його реалізацію у наступних випадках:

-          якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме, при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків,

та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу);та/або при несплаті  або часткові сплаті в строк сум комісій;

-          у разі припинення (розірвання) кредитного договору, відмови від кредитного договору чи відмови   Іпотекодержателя   (Кредитора)   від   надання   кредиту, якщо в результаті зазначеного залишилось не виконаним зобов'язання Іпотекодавця за кредитним договором;

-          якщо  будь-яка з  гарантій  або  завірень,  наданих Іпотекодавцем у відсутності з цим договором та/або кредитним договором, виявиться (стане) недійсною;

-          якщо   надані   Іпотекодавцем   документи   (довідки,   описи,   витяги,   тощо) виявляться недостовірними після того, як вони були надані;

-          невиконання Іпотекодавцем будь - якого із зобов'язань за кредитним договором;

-          встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містять в цьому договорі та/або в кредитному договорі.

Пунктом  4.5 іпотечного договору передбачено, що у разі звернення стягнення Іпотекодержателем на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки останній має зазначити це у відповідній письмовій вимозі про усунення порушення, передбаченій статтею 35 Закону України “Про іпотеку”. У цьому разі передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно із статтею 37 Закону України “Про іпотеку” шляхом реєстрації Іпотекодержателем права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, на своє ім'я. Право реєстрації права власності на своє ім'я виникає у Іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцяти денного строку, передбаченого статтею 34 Закону України “Про іпотеку” для виконання Іпотекодавцем порушеного зобов'язання.

Право власності на предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя через тридцять днів з моменту надіслання Іпотекодержателеміпотекодавцю письмового повідомлення про порушення зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором, передбаченого статтею 35 Закону України “Про іпотеку”.

Листом вих. № 530 від 03.09.2010 року відповідач повідомив позивача про виникнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 337 806,34 грн. та за відсотками - 47 379,72 грн.

Надалі, 23.09.2010, позивачем було отримано від Банку повідомлення від 16.09.2010 №4089 про звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до положень статті 37 Закону України “Про іпотеку”, згідно якого, відповідач повідомив про свій намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку пунктів 4.1, 4.4 іпотечного договору, вказавши при цьому день стягнення: 31-й день після отримання повідомлення про порушення зобов'язання, тобто 15.10.2010.

Статтею 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом та законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 329 Цивільного кодексу України, встановлено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку”іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Стаття 36 Закону України „Про іпотеку” передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності зі статтею 37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки може бути: договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, тобто,  документу, який у розумінні частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та абзаці 2 частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, передбачав би такі істотні умови, як предмет, ціну та строк правочину.

Судом першої інстанції було досліджено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладався, а положення розділу 4 Іпотечного договору, що передбачає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, не містить умови застереження у розумінні статті 37 Закону України “Про іпотеку” з проекцією на положення статті 180 Господарського кодексу України та абзац 2 частини першої статті 638 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав відсутність права відповідача  на звернення стягнення шляхом набуття права власності у позасудовому порядку на нерухоме майно, а саме, комплекс будівель ресторану, за адресою: Україна, м. Севастополь, вул. Сапунгорська, 34, що належить позивачу згідно свідоцтва про право власності на комплекс будівель ресторану від 09.12.2006 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінки повідомленню  відповідача  від 02.08.2010 року не заслуговують на увагу, оскільки підставою для звернення стягнення  на предмет іпотеки як позивач так і відповідач вважають повідомлення № 4089 від 16.09.2010 року, адже, виходячи саме з зазначеної  дати Банк визначив  день стягнення –15.10.2010 року.

Крім того, представник відповідача у засіданні суду апеляційної інстанції визнав, що повідомлення  від 16.09.2010 року не відповідає  вимогам Закону України „Про іпотеку”.

Отже, наявність чи відсутність  повідомлення  від 02.08.2010 року не свідчить на користь  правової позиції відповідача.

Доводи апеляційної скарги  Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" , що  вимога про визнання  відсутності права є такою, що суперечить передбаченим законодавством способам захисту також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Судом першої інстанції було встановлено, що спір між сторонами відноситься до спорів  про право власності, яке підлягає захисту як і інші цивільні права або інтерес.

Відповідно до статті 83  Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право  виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, застосування  судом першої інстанції  вищенаведеної норми не суперечить  вимогам  закону і матеріалам справи.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання  правочинів недійсними" правочин  може  бути  визнаний  недійсним  лише з підстав, визначених законом,  та із  застосуванням  наслідків  недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому доводи Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" про  застосування  позовної давності також не знайшли свого підтвердження, оскільки,  відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Крім того, кредитний договір  №КР/0141/41/07 від 12.02.2007 року та договір іпотеки КРЗ 0141/41/07 від 12.02.2007 року є діючими, тому сторони  не позбавлені  права  оспорювати зміст  правочину.

Доводи закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність" про невикористання судом першої інстанції права виходити за межі позовних вимог відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України  також є неспроможними, оскільки вищенаведена стаття тільки надає суду право, а не  містить обов'язок виходити за межі позову.  

Одночасно стаття 101 Господарського процесуального кодексу України   не передбачає обов'язок чи право суду апеляційної інстанції вийти за межі  позовних вимог, тому апеляційна скарга  закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність" також не підлягає задоволенню.

З врахуванням  вищенаведеного  оскаржене рішення  відповідає  вимогам  закону і матеріалам справи, а доводи  апеляційних скарг  висновків  суду  першої інстанції  не спростовують.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                        ПОСТАНОВИВ:          

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Торговий центр "Співдружність"  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від  19.11.2010 року  у справі № 5020-11/194 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                М.І. Ткаченко