Постанова від 08.12.2025 по справі 172/294/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 172/294/24

провадження № 61-7053св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колінько Наталії Олександрівни на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 9,2520 га, кадастровий номер 1220781100:01:002:0027, яка розташована на території Богданівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, цільове призначена - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказував на те, що йому випадково стало відомо, що ОСОБА_3 залишила заповіт, яким заповіла йому вказану земельну ділянку. Наприкінці 2023 року він звернувся до Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак 09 лютого 2024 року державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він пропустив строк на прийняття спадщини.

Зазначав, що строк прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки йому не було відомо про складений померлою заповіт на його ім`я, а також про смерть ОСОБА_3 , так як він не є родичем померлої і на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а він мешкає у Васильківському районі Дніпропетровської області.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизначити йому додатковий строк два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів, що він пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, які б були об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колінько Н. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що строк прийняття спадщини пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, оскільки йому не було відомо про складений померлою заповіт на його ім`я та також про смерть ОСОБА_4 , так як він не є її родичем і на момент своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів, які б свідчили про інше, матеріали справи не містять.

Після заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 нотаріус не здійснив повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, зокрема, шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 10 січня 2109 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 04 березня 2020 року у справі № 133/1880/18 (провадження № 61-12000св19), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18 (провадження № 61-5609св19), від 01 липня 2021 року у справі № 917/549/20, від 09 червня 2022 року у справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21), від 14 червня 2022 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394св23), від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 19 лютого 2025 року у справі № 196/479/23 (провадження № 61-12064св24), від 30 квітня 2025 року у справі № 496/3330/22 (провадження № 61-10105св24) та у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02 червня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у смт. Царичанка Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй земельну ділянку площею 9,2520 га, кадастровий номер 1220781100:01:002:0027, яка розташована на території Богданівської сільської ради Синельниківського (Васильківського) району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І. В. 28 лютого 2018 року та зареєстрований у реєстрі за № 636.

20 травня 2021 року до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області звернувся із заявою про прийняття спадщини син померлої ОСОБА_2 , який надалі, а саме: 17 квітня 2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 8,1320 га, кадастровий номер 1220781100:01:009:0016, розташованої на території Богданівської сільської ради Синельниківського (Васильківського) району Дніпропетровської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Царичаснької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Н. Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заяви ОСОБА_1 долучив (як вбачається із копії спадкової справи) копію паспорта громадянина Україна та картку платника податків на його ім`я, а також копію заповіту, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордінко І. В. 28 лютого 2018 року та копію витягу від 28 лютого 2018 року про реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі, де зазначено дату та час реєстрації: 28 лютого 2018 року, 11:21.

Постановою державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Фрізен Н. Ю. від 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане у заповіті майно після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Колінько Н. О. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилався на необізнаність про наявність заповіту, складеного померлою на його ім`я, та незнання про смерть спадкодавця, так як остання не є його родичем та проживала в іншому районі Дніпропетровської області, ніж він.

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, до якої долучив копію заповіту, посвідченого державним нотаріусом 28 лютого 2018 року.

Також суди встановили, що земельною ділянкою площею 9,252 га, кадастровий номер 1220781100:01:002:0027, з 2018 року користується Фермерське господарство «Агрофірма «Віктор»» на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26 лютого 2018 року, головою вказаного Фермерського господарства є батько позивача - ОСОБА_5 .

Отже, Верховний Суд виходить з того, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обґрунтованого і справедливого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач не довів, що він був не обізнаний про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на його ім`я, так як у ОСОБА_1 була наявна копія заповіту.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник.

Доводи касаційної скарги про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи суди аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колінько Наталії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк