Постанова від 09.12.2025 по справі 916/949/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/949/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від ТОВ «Зерновий термінал Кілія» Клачок Б.О.,

від ТОВ «Виробник України» Гусельщикова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2025, ухвалене суддею Пінтеліною Т.Г., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 27.08.2025

у справі № 916/949/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник України»

про: стягнення 5 572 041,68 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник України»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія»

про визнання недійсним пункту додаткової угоди до договору

ВСТАНОВИВ

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» (далі ТОВ «Зерновий термінал Кілія») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник України» (далі ТОВ «Виробник України»), в якому просило суд стягнути з останнього 5 572 041,68 грн, з яких: 5 277 156,14 грн основного боргу, 198 904,82 грн пені, 22 100,53 грн 3% річних та 73 880,19 грн інфляційних витрат.

Позов мотивований неналежним виконанням ТОВ «Виробник України» прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 27.02.2023 договором послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 (далі договір), з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 до нього (далі додаткова угода № 1), в частині поновної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг, зокрема, зі зберігання шроту соняшникового за період з 01.09.2023 по 25.11.2023.

ТОВ «Виробник України» звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Зерновий термінал Кілія», в якому просило суд визнати недійсним підпункт 3 пункту 1.1. частини 3 додаткової угоди № 1 до договору в частині встановлення послуг складу більше 10 днів вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США за тонну за добу.

Зустрічний позов мотивований тим, що у ТОВ «Виробник України» є два екземпляри договору та два оригінали додаткової угоди № 1 до нього. При цьому, додаткові угоди протирічать одна одній відносно вартості послуг складу. В першій додатковій угоді, яка підписана 04.10.2023, вартість послуг складу не визначена. В той час як інша, яка надана ТОВ «Зерновий термінал Кілія» в якості підстави для стягнення заборгованості за первісним позовом, підписана ТОВ «Виробник України» набагато пізніше та під впливом обману з боку ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

За твердженням позивача за зустрічним позовом, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» навмисно ввело в оману ТОВ «Виробник України» та шляхом замовчування, недобросовісності, зловживаючи довірою іншої сторони, в односторонньому порядку включило умову вартості послуг складу у додаткову угоду № 1, та під виглядом відсутності оригіналів документів (договорів, додатків, додаткової угоди) направило додаткову угоду вже з новою умовою вартості послуг складу, яка на відміну від іншого примірника, не передбачала сплату послуг зберігання.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ «Виробник України» зазначало, зокрема, що згідно з пунктом 2.4. договору зберігання вантажу до 1200 тон здійснюється безоплатно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 у справі № 916/949/25 у задоволенні первісного позову ТОВ «Зерновий термінал Кілія» про стягнення з ТОВ «Виробник України» 5 572 041,68 грн відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Виробник України» задоволено повністю. Визнано недійсним п/п. 3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною договору, в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на складі ТОВ «Зерновий термінал Кілія» залишилось 395,52 тон шроту, в той час як відповідно до п. 2.4. договору, збереження такого розміру вантажу є безоплатним. Також суд зазначив, що умова додаткової угоди № 1 (в частині встановлення послуг складу), на яку посилається ТОВ «Зерновий термінал Кілія», зазначена у редакції додаткової угоди, яка була фізично підписана у листопаді 2024 року, тобто вже після закінчення строку дії договору. Крім того, додатковою угодою № 1 до договору сторони визначили вартість послуг Портового оператора, додаткових послуг, обов`язкових платежів. Разом з тим, умови договору щодо безоплатного зберігання шроту у кількості до 1200 тон. є чинними, та не суперечать умовам, що викладені у додатковій угоді.

Задовольняючи зустрічний позов, суд дійшов наступних висновків:

- підписуючи у жовтні 2024 року додаткову угоду № 1 до договору, керівник ТОВ «Виробник України» вважав, що підписує цю угоду у редакції, яка була підписана сторонами раніше, та є в наявності у ТОВ «Виробник України» (без включення умови про вартість послуг складу);

- дослідивши електронне листування сторін, суд не встановив, що сторони узгоджували внесення змін до додаткової угоди (щодо включення умови про вартість послуг складу). У даному випадку сторонами лише ставилось питання повторного підписання угоди, у зв`язку з відсутністю її примірника у ТОВ «Зерновий термінал Кілія»;

- ТОВ «Зерновий термінал Кілія», зловживаючи довірою іншої сторони, самостійно внесло зміни до додаткової угоди № 1 та включило вартість послуг складу, не повідомляючи ТОВ «Виробник України» про такі зміни. В свою чергу, включення такої істотної умови до договору не відповідало волі ТОВ «Виробник України».

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- отримання ТОВ «Виробник України» Акту наданих послуг зі зберігання від 25.11.2024, відповідно до п. 5.2. договору, свідчить про узгодження ним факту отримання зазначеної послуги;

- у матеріалах справи відсутні доказів того, що накопичення вантажу ТОВ «Виробник України» на складі ТОВ «Зерновий термінал Кілія» здійснювалося на підставі відповідних заявок та для завантаження на судно. Також відсутні докази погодження сторонами строку зберігання. Вантаж просто лежить на складі з 01.09.2023;

- укладений між сторонами договір, враховуючи п. 10.2., є чинним і станом на сьогоднішній день;

- вартість та перелік оплатних послуг визначена у пункті 5.1, а не у пункті 2.4 договору, на що не звернув увагу суд першої інстанції;

- на виконання умов пункту 5.1 договору сторонами і було підписано додаткову угоду № 1 до договору, з визначенням вартості послуг складу, а також із зазначенням, що її умови застосовуються до зобов`язань, які виникли з 01.09.2023;

- схоронність вантажу, який належить ТОВ «Виробник України», було забезпечено належним чином, про що свідчить відсутність претензій з боку останнього;

- тривалий час (сім місяців) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» зберігало вантаж ТОВ «Виробник України» безкоштовно, в той час як саме ТОВ «Виробник України» повівся недобросовісно та з 28.10.2023 по теперішній час не вчинило жодних дій, направлених на звільнення складу ТОВ «Зерновий термінал Кілія» від свого майна;

- у зв`язку з викладеним вище, в результаті переговорів між сторонами договору і було прийнято рішення направити ТОВ «Виробник України» новий варіант додаткової угоди № 1, з урахуванням умов про послугу зі складського зберігання вантажів, оскільки попередня додаткова угода, направлена 28.07.2023, так і не була підписана ТОВ «Виробник України» та надіслана на адресу ТОВ «Зерновий термінал Кілія»;

- вищезазначені обставини підтверджуються доказами, що наявні у матеріалах справи, проте повністю проігноровані судом першої інстанції, а саме: заявою свідка ОСОБА_1 від 23.05.2025 та копією електронного листа від 28.07.2023 з вкладенням;

- два примірники першої підписаної додаткової угоди (без зазначення вартості послуг зберігання вантажу) є лише у ТОВ «Виробник України», оскільки вони були підписані директором ТОВ «Зерновий термінал Кілія» та обидва направлені для підписання іншій стороні, проте другий примірник так і не був повернутий скаржнику;

- умова про визначення вартості послуги складу була погоджена та включена до умов додаткової угоди виключно з тих підстав, що ТОВ «Виробник України» тривалий час безоплатно розміщував у складах ТОВ «Зерновий термінал Кілія» свої вантажі, чим позбавляв відповідача за зустрічним позовом використовувати їх для оплатного розміщення та зберігання вантажів інших клієнтів;

- ТОВ «Виробник України» просить визнати недійсними суттєві умови договору, а саме його ціну та предмет, що є неприпустимим порушенням норм матеріального права, неефективним способом захисту порушеного права, відповідно, самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- на електронну адресу ТОВ «Виробник України» декілька разів надсилалися додаткові угоди без будь-якого приховання їх умов та змісту, а відсутність зауважень та застережень на підписаних примірниках документів та у електронному листуванні свідчить про наявність волі ТОВ «Виробник України» на згоду та прийняття запропонованих умов;

- ТОВ «Виробник України» не було доведено факту введення в оману.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Ярош А.І.

29.09.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Зерновий термінал Кілія» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 103930,35 грн (за належними реквізитами).

15.10.2025 від ТОВ «Зерновий термінал Кілія» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 14.10.2025 № 4593 на суму 103930,35 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 за апеляційною скаргою ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на рішення Господарського суду Одеської області 18.08.2025 у справі № 916/949/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «Виробник України» строк до 07.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 25.11.2025 о 14:45 год.

10.11.2025 від ТОВ «Виробник України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Виробник України» заперечувало проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Зерновий термінал Кілія», зазначаючи, зокрема, що не погоджувало істотні умови додаткової угоди №1, що підписана у листопаді 2024 року, яку надіслало ТОВ «Зерновий термінал Кілія» та яка фактично є єдиною підставою для стягнення грошових коштів за зберігання. Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підписуючи у жовтні 2024 року додаткову угоду №1, керівник ТОВ «Виробник України» вважав, що підписує додаткову угоду у редакції, яка була підписана сторонами раніше та є в наявності у ТОВ «Виробник України». Також суд дійшов вірного висновку про те, що сторони не узгоджували внесення змін до додаткової угоди, а лише ставилось питання повторного підписання угоди, у зв`язку з відсутністю її примірника у ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 25.11.2025 з`явилися представники учасників справи, надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 25.11.2025 колегія суддів оголосила перерву, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 учасників справи № 916/949/25 повідомлено про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 відбудеться 09.12.2025 о 13:45 год.

В судове засідання 09.12.2025 з`явилися представники учасників справи.

Представник ТОВ «Зерновий термінал Кілія» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області 18.08.2025 у справі № 916/949/25, ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного.

Представник ТОВ «Виробник України» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 27.02.2023 між ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (Портовий оператор) та ТОВ «Виробник України» (Замовник) укладено договір послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого Портовий оператор зобов`язується надати Замовнику комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів при перевалці сільськогосподарської продукції в порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ (далі - «Порт»), з використанням складських приміщень, зернопереробного комплексу, вагової, транспортних засобів та іншого технологічного обладнання (далі - «Термінал»), а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів (в залежності від варіанту вантажних операцій) включає:

- приймання та відправлення вантажів: навантаження, вивантаження, зачистка вантажного транспорту після вивантаження вантажу, зважування, переміщення вантажу по території Порту та інше;

- здійснення технологічного накопичення та зберігання вантажу на Терміналі, супутні складські операції;

- документування технологічних процесів вантажних операцій;

- оформлення експортної сертифікації, доручень на навантаження судна, супровідної транспортної документації.

Відповідно до п. 1.3. договору під зберіганням вантажу мається на увазі розміщення вантажу і забезпечення його схоронності на складах Портового оператора (далі - «Склади») за адресою: 68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Портова 4 (територія порто-пункту Кілія порта Усть-Дунайськ) або м. Кілія, пров. Іванова 3.

Пунктом 1.5. договору визначено, що найменування вантажів, що пред`являються до обробки, варіанти вантажних операцій, вартість послуг обумовлюються в додатках, які підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.4 договору Портовий оператор може забезпечити Замовнику складські площі для одночасного зберігання вантажу до 1200 (тисяча двісті) тон. вантажу, виключно для його подальшого відвантаження на судно на безоплатний строк зберігання, що погоджується Портовим оператором за заявкою Замовника.

Відповідно до 3.1.7. договору Портовий оператор зобов`язаний забезпечити захист та збереження вантажу від намокання та забруднення сторонніми речовинами, в тому числі послідом птахів або гризунів під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, а також нести відповідальність та зберігання вантажу в критому складі, збереження його кількості та якості.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо будь-яка зі сторін не направила на електронну пошту іншої сторони, зазначену в даному договорі, за 30 календарних днів до дати закінчення дії даного договору листа щодо його розірвання, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

27.02.2023 між сторонами укладено додаток № 1 до договору, в якому узгодили найменування вантажу (шрот), вартість послуг перевантаження (автомобіль-судно), а також обов`язкові додаткові послуги (послуги буферного ліхтеру та з організації заїзду авто в порт).

З матеріалів цієї справи вбачається, що на виконання умов договору в березні та червні 2023 року ТОВ «Виробник України» завозило на територію ТОВ «Зерновий термінал Кілія» шрот соняшниковий, про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні (а.с.30-131 т.1).

ТОВ «Зерновий термінал Кілія» надавало ТОВ «Виробник України» послуги з транспортного оброблення вантажів при перевалці шроту, про що свідчать відповідні Акти надання послу (а.с.133-145 т.1).

За твердженням ТОВ «Зерновий термінал Кілія», ТОВ «Виробник України» сплатило вартість вказаних послуг.

Водночас, учасниками цієї справи визнається, що станом на момент звернення ТОВ «Зерновий термінал Кілія» до суду, на складі останнього залишилось 395,52 тон шроту ТОВ «Виробник України».

В матеріалах цієї справи містяться 2 (дві) копії додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 до договору:

- одна була надана суду ТОВ «Зерновий термінал Кілія» до позову (а.с.28-29 т.1);

- друга була надана ТОВ «Виробник України» до зустрічного позову (а.с.186 т.2).

Так, згідно наданої ТОВ «Зерновий термінал Кілія» копії додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 (а.с.28-29 т.1), а саме згідно її підпункту 3 пункту 1.1. частини 3 (Складські послуги) послуги склада більше 10 діб становить 0,5 дол.США/т за добу.

Пункт 4 цієї копії додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 передбачає, що згідно зі ст. 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди застосовуються до зобов`язань, які виникли між ними до її набрання чинності, а саме з 01.09.2023.

В свою чергу, надана ТОВ «Виробник України» копія додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 (а.с.186 т.2) взагалі не містить визначення та вартості такої послуги як складське зберігання.

Обидві копії додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 до договору містять підписи директорів ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (Московського А.) та ТОВ «Виробник України» (Губанова М.А.).

При цьому, в наданій ТОВ «Зерновий термінал Кілія» копії додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 (а.с.28-29 т.1) ініціали директора ТОВ «Виробник України» зазначені як «М.М.», а в копії, наданій ТОВ «Виробник України» - «М.А.». Водночас, справжність підпису директора ТОВ «Виробник України» Губанова М.А. як на одній копії (а.с.28-29 т.1), так і на іншій (а.с.186 т.2), учасниками цієї справи не заперечується, під сумнів не ставиться.

Матеріали цієї справи містять копії електронного листування між сторонами, зокрема:

- листом від 06.10.2023 (11:43) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» повідомило: «Добрий день. Направляємо вам договір на підписання. Просимо, найближчим часом доставити нам наш екземпляр підписаного оригіналу договора» (а.с.189 т.2);

- листом від 11.10.2024 (11:18) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» повідомило: «Добрий день! В черговий раз просимо повернути нам підписані оригінали договору та додаткових угод до нього» (а.с.191 т.1);

- листом від 26.11.2024 (09:44) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» направило ТОВ «Виробник України» договір та додаткову угоду до нього (а.с.192 т.2);

- листом від 26.11.2024 (12:01) ТОВ «Виробник України» написало: «Добрий день! Ваш екземпляр договору підписаний і по отриманню із головного офісу направимо вам напишіть куди. Прошу розглянути акт звірки і якщо ви згодні то додамо акт звірки на підпис або підпишемо в медок» (а.с.4 т.2, а.с.194 т.1).

- листом від 26.11.2024 (13:38) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» відповіло: «м. Кілія, відділення Нової Пошти № 1, ЄДРПОУ 43098924», Московський Андрій Олексійович» (а.с.199 т.1, а.с.4 т.2).

- листом від 11.12.2024 (18:09) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» зазначило: «у відповідь на отриману від Вас редакцію акту звірки, повідомляємо про встановлену невідповідність зазначених в ньому відомостей взаєморозрахунків. У зв`язку з цим, направляємо на Вашу адресу рахунок та акт наданих послуг, для Вашої оплати за отримані від ТОВ «Зерновий термінал Кілія» послуги зі зберігання шроту за період з 01.09.2023 по 25.11.2024. Разом з цим, направляємо на Вашу адресу виправлений акт звірки. Крім цього, для узгодження дати відвантаження вантажу, наполегливо просимо спочатку підписати усі бухгалтерські документи, оригінали яких необхідно надіслати новою поштою на адресу ТОВ «ЗТК» та надати до ТОВ «ЗТК» письмову заявку на повернення вантажу. Враховуючи обставини, що призвели до формування зазначеної заборгованості щодо наданих послуг зберігання Вашого вантажу, вважаємо доцільним нагадати що після останнього відвантаження судової партії, заборгованість за зберігання усієї судової партії (це близько 2000 тон) за період більше 6 місяців вам не рахували, пішли на зустріч та пробачили, у той же час Ми неодноразово попереджали, що зберігання залишків вантажу не може зберігатися у наших складах безкоштовно, тому як це позбавляє нас складських потужностей та спричиняє матеріальні збитки. У зв`язку з викладеним, наполегливо просимо погасити заборгованість за зберігання залишків Вашого вантажу, надати підписані бухгалтерські документи та надати письмову заявку для узгодження дати повернення вантажу (а.с.3 т.2).

- листом від 09.01.2025 (16:04) ТОВ «Зерновий термінал Кілія» вимагало від ТОВ «Виробник України» протягом 5-ти діб з моменту отримання претензії № 03-01/25 сплатити заборгованість за зберігання шроту соняшникового у розмірі 5277156,14 грн (а.с.2 т.2, а.с. 196 т.1).

В подальшому, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» виписало ТОВ «Виробник України» рахунок на оплату № 216 від 25.11.2024 (послуга з зберігання шрота за період: 01 вересня 2023 по 25 листопада 2024 року) на суму 4 397 630,12 грн (а.с.178 т.1).

Також ТОВ «Зерновий термінал Кілія» складено та підписано зі свого боку Акт надання послуг № 107 від 25.11.2024 (послуга з зберігання шрота за період: 01 вересня 2023 по 25 листопада 2024 року) на суму 4 397 630,12 грн (а.с.179 т.1).

09.01.2025 ТОВ «Зерновий термінал Кілія» направило на адресу ТОВ «Виробник України» претензію № 03-01/25 про сплату заборгованості за зберігання шроту соняшникового у сумі 5277156,14 грн з ПДВ (а.с.180-182 т.1).

Додатками до претензії є: оригінал Акту надання послуг № 107 від 25.11.2024, оригінал рахунку № 216 від 25.11.2024, копія договору, копія додаткової угоди № 1 від 04.10.2023, копія листа вимоги № 405-04/23 від 18.04.2023, реєстр вантажу, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2023 25.11.2024.

В матеріалах цієї справи містяться докази направлення вказаної претензії з додатками на адресу ТОВ «Виробник України» (опис вкладення, поштова накладна, фіскальний чек а.с.1 т.2). Датою направлення кореспонденції є 09.01.2025.

Предметом первісного позову є вимога ТОВ «Зерновий термінал Кілія» стягнути з ТОВ «Виробник України» заборгованість з підстав неналежного виконання ТОВ «Виробник України» прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 до нього (а.с.28-29 т.1), в частині повної та своєчасної сплати вартості послуг зберігання 395,52 тон вантажу (шроту соняшникового) за період з 01.09.2023 по 25.11.2023.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ «Виробник України» визнати недійсним підпункт 3 пункту 1.1. частини 3 додаткової угоди № 1 до договору в частині встановлення послуг складу більше 10 днів вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США за тонну за добу, з підстав вчинення цього правочину під впливом обману.

Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що на складі ТОВ «Зерновий термінал Кілія» залишилось 395,52 тон шроту, в той час як відповідно до п. 2.4. договору, збереження такого розміру вантажу є безоплатним.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, зокрема, доведеності ТОВ «Виробник України» того, що підписуючи у жовтні 2024 року додаткову угоду № 1 до договору, керівник ТОВ «Виробник України» вважав, що підписує цю угоду у редакції, яка була підписана сторонами раніше, та є в наявності у ТОВ «Виробник України» (без включення умови про вартість послуг складу). Дослідивши електронне листування сторін, суд не встановив, що сторони узгоджували внесення змін до додаткової угоди (щодо включення умови про вартість послуг складу), адже у даному випадку, за висновком суду, сторонами лише ставилось питання повторного підписання угоди, у зв`язку з відсутністю її примірника у ТОВ «Зерновий термінал Кілія». В свою чергу, ТОВ «Зерновий термінал Кілія», зловживаючи довірою іншої сторони, самостійно внесло зміни до додаткової угоди № 1 та включило вартість послуг складу, не повідомляючи про такі зміни ТОВ «Виробник України». Включення такої істотної умови до договору не відповідало волі ТОВ «Виробник України».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

З огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, насамперед колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку зустрічним позовним вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав для визнання недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України у разі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14, постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 911/1382/18.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19 щодо правочину, вчиненого під впливом обману, сформульовано висновки про те, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправильна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. При цьому, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: 1) наявність умислу в діях відповідача, 2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, 3) наявність обману.

Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.

Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дає змогу оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу в недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Аналогічні висновки викладену у постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 917/457/22, від 21.08.2024 у справі № 910/10905/21.

Як вже зазначалось раніше, в матеріалах цієї справи містяться дві копії додаткової угоди № 1 до договору, які протирічать одна одній відносно вартості послуг складу.

Так, в першій додатковій угоді, яка підписана 04.10.2023, вартість послуг складу взагалі не визначена.

В той же час інша додаткова угода № 1 до договору, яка надана ТОВ «Зерновий термінал Кілія» в якості підстави для стягнення заборгованості за зберігання вантажу, хоч і містить той самий номер та таку ж дату укладення (№1/04.10.2023), проте підписана ТОВ «Виробник України» набагато пізніше, у листопаді 2024 року, що не заперечується учасниками цієї справи.

Умови ж цієї угоди містять вартість послуг складу: 0,5 доларів США за тонну за добу.

Колегія суддів наголошує, що матеріали цієї справи не містять жодних належних, допустимих та (або) вірогідних доказів того, що ТОВ «Виробник України» в період існування між сторонами договірних правовідносин, узгоджувало (погоджувалось) з такими умовами щодо визначення вартості складського зберігання вантажу (0,5 доларів США за тонну за добу).

Матеріли цієї справи не містять будь-яких пропозицій однієї із сторін договору іншій внести зміни до існуючих умов додаткової угоди № 1 до договору та включити послуги складського зберігання вантажу.

Водночас, дослідивши листування сторін, у тому числі електронне, пов`язане з підписанням оспорюваної угоди, колегія суддів зазначає, що сторонами ставилось питання саме повторного підписання угоди, і це було пов`язано виключно з відсутністю відповідного примірника у ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Зерновий термінал Кілія», направляючи на підписання ТОВ «Виробник України» у жовтні 2024 року додаткову угоду № 1 до договору, самостійно внесло відповідні зміни та включило вартість послуг складського зберігання вантажу, не повідомляючи ТОВ «Виробник України» про такі зміни, що вочевидь не відповідає добросовісній поведінці.

В свою чергу, не спростованим є той факт, що підписуючи у листопаді 2024 року додаткову угоду № 1 до договору, керівник ТОВ «Виробник України» вважав, що підписує цю угоду у редакції, яка була підписана сторонами раніше (в жовтні 2023 року), та є в наявності у ТОВ «Виробник України» (без включення умови про вартість послуг складу).

Посилання ж ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на лист від 18.04.2023 № 405-04/23 колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, адже як вбачається з матеріалів цієї справи, вказаний лист був направлений ТОВ «Виробник України» лише 09.01.2025 (як додаток до претензії № 03-01/25 про сплату заборгованості за зберігання).

Фактично, що також вбачається з електронного листування між сторонами, претензії до ТОВ «Виробник України» з приводу заборгованості за послуги зберігання, виникли у ТОВ «Зерновий термінал Кілія» одразу та лише після того, як директор ТОВ «Виробник України» підписав додаткову угоду № 1 до договору із визначенням вартості послуг складського зберігання вантажу.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, керуючись стандартом більшої переконливості (за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний), колегія суддів доходить висновку про те, що докази, надані ТОВ «Виробник України» (щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору під впливом обману), є більш вірогідними, ніж докази, надані ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на спростування цих обставин.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що на території ТОВ «Зерновий термінал Кілія» протягом тривалого часу перебуває вантаж ТОВ «Виробник України» (395,52 тон шроту), який, за твердженням самого ж ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (що слідує з його листів, адресованих ТОВ «Виробник України», у тому числі листі від 06.11.2023 № 1523-11/23, а.с.190 т.2), зберігається на безоплатній основі.

Натомість, під виглядом повторного підписання угоди (яка не передбачала вартості послуг зі зберігання), у з зв`язку з відсутністю відповідного примірника у ТОВ «Зерновий термінал Кілія», останнє направило ТОВ «Виробник України» на підписання угоду із зміненими умовами (із визначенням вартості складського зберігання вантажу), не повідомляючи про такі істотні зміни іншу сторону договору.

При цьому, саме на цих «змінених умовах» фактично і ґрунтується первісний позов ТОВ «Зерновий термінал Кілія» про стягнення з ТОВ «Виробник України» заборгованості за послуги зберігання вантажу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що ТОВ «Виробник України», як особою, яка діяла під впливом обману, доведено наявність умислу в діях ТОВ «Зерновий термінал Кілія», істотність значення обставин, щодо яких ТОВ «Виробник України» введено в оману, як і сам факт обману з боку ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

Щодо доводів скаржника про те, що ТОВ «Виробник України» просить визнати недійсними суттєві умови договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари (послуги), крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тлумачення вказаної норми свідчить, що під змістом правочину (договору) розуміється сукупність умов. Тобто у ст. 217 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності окремих частин правочину. Окремою частиною правочину в контексті зазначеної норми є окрема частина змісту правочину (договору), тобто його умова. При цьому, недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Водночас слід враховувати, що при задоволенні позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними.

Колегія суддів зазначає, що недійсність підпункту 3 пункту 1.1. частини 3 додаткової угоди № 1 до договору (в частині встановлення послуг складу більше 10 днів вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США за тонну за добу) не має наслідком недійсності інших умов цієї додаткової угоди як і договору в цілому.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «Виробник України» та визнання недійсним п/п. 3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною договору, в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу.

Щодо первісного позову.

Як вже зазначалось, предметом первісного позову є вимога ТОВ «Зерновий термінал Кілія» стягнути з ТОВ «Виробник України» заборгованість за послуги зберігання 395,52 тон вантажу за період з 01.09.2023 по 25.11.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором та включає в себе, зокрема елементи договору зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 2.4 договору Портовий оператор може забезпечити Замовнику складські площі для одночасного зберігання вантажу до 1200 (тисяча двісті) тон. вантажу, виключно для його подальшого відвантаження на судно на безоплатний строк зберігання, що погоджується Портовим оператором за заявкою Замовника.

Отже відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що збереження такого розміру вантажу (395,52 тон шроту) відповідно до п. 2.4. договору є безоплатним.

При цьому, те, що зберігання спірного вантажу на складі ТОВ «Зерновий термінал Кілія» було безоплатним неодноразово визнавалось і підтверджувалося ТОВ «Зерновий термінал Кілія» у його листах, адресованих ТОВ «Виробник України» (до підписання ним оспорюваної додаткової угоди № 1 до договору у листопаді 2024).

Фактично, як вже зазначалось, первісний позов ґрунтувався виключно на неналежному виконанні ТОВ «Виробник України» умов п/п. 3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1 до договору (в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу), які визнано судом недійсними.

Разом з тим, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову ТОВ «Зерновий термінал Кілія» та стягнення з ТОВ «Виробник України» на його користь заборгованість за послуги зберігання 395,52 тон вантажу за період з 01.09.2023 по 25.11.2023.

Суд першої інстанції, хоча й припустився помилки з приводу закінчення строку дії договору, однак у підсумку дійшов належного та обґрунтованого висновку про відсутність доведеності ТОВ «Зерновий термінал Кілія» обставин, які б підтверджували наявність підстав для задоволення первісного позову.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 у справі № 916/949/25 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 10.12.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

А.І. Ярош