Постанова від 04.12.2025 по справі 297/3331/24

Справа № 297/3331/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Орябко Михайло Васильович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2025 року, повний текст якого складено 06 березня 2025 року, ухвалене суддею Гецко Ю.Ю., в справі за позовом Берегівського міського голови Бабяк Золтана Адальбертовича до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів

встановив:

У серпні 2025 року Берегівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів.

Позов мотивує тим, що у власності Берегівської міської територіальної громади перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014, площею 0,0500 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014 була орендована відповідачем згідно договору про оренду землі від 18 березня 2008 року строком на 5 років. Після спливу строку дії договору новий договір оренди стосовно вказаної земельної ділянки було укладено 16 червня 2015 року. Однак, у 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди від 16 червня 2015 року недійсним. Позов був задоволений, а договір визнаний недійсним з моменту укладення, згідно рішення Берегівського районного суду Закарпатської області у справі №297/1431/19 від 30 січня 2020 року, що набрало законної сили 13 квітня 2021 року.

Водночас, на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості належний громадянину ОСОБА_1 . З довідки наданої директором Комунального підприємства «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» вбачається, що право приватної власності зареєстроване на підставі Свідоцтва про право власності від 20 січня 2009 року.

Відтак, ОСОБА_1 здійснює користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:052:0014 без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати за користування.

На лист Берегівської міської ради від 20 червня 2023 року №03-07/383 про необхідність з`явитись на засідання постійної комісії для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Берегівської територіальної громади, відповідач жодним чином не відреагував.

З урахуванням вищезазначеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Берегівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 41 809,49 гривень та 2 422,40 гривень сплаченого судового збору.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2025 року, повний текст якого складено 06 березня 2025 року, позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Берегівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 41 809,49 гривень та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Орябко М.В., подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідач наголошував в суді першої інстанції на відсутності детального розрахунку у розрізі за кожен місяць суми, яка підлягає відшкодуванню як безпідставно збережені кошти, що по своїй суті унеможливлює його обрахунок, а надано тільки протокол постійної комісії, який прийнято з порушенням вимог законодавства України, що не може розцінюватися як належний та допустимий доказ.

Відповідач в суді першої інстанції заявив клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем розмір безпідставно збережених коштів розраховано за період з 01.07.2020 по 30.06.2023, а позов подано 05.08.2024, тобто з пропуском строку. Проте, суд першої інстанції проігнорував заявлене відповідачем клопотання та не надав оцінку даним доказам.

Клопотань чи заяв від сторін спору до початку судового засідання не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач Берегівська міська рада повідомлений шляхом надіслання в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» судової повістки, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 30.05.2025 (а.с.155).

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом надіслання йому судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повістка повернулася з відміткою «За закінченням терміну зберігання» від 16.06.2025.

Згідно довідки про доставку електронного документу від 30.05.2025 представник відповідача - адвокат Орябко М.В. повідомлений шляхом отримання повістки в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», а тому слід вважати, що ОСОБА_1 також повідомлений про дату час та місце судового засідання, оскільки адвокат повинен інформувати свого клієнта про стан розгляду справи.

У зв`язку з тим, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що у власності Берегівської міської територіальної громади перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014, площею 0,0500 га, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою АДРЕСА_1 . Це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 18.03.2008 укладеного між Берегівською міською радою та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Мирончуком О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2-1044, такий договір укладено на 5 років та оренда плата земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою АДРЕСА_1 , становить 3 121,79 гривень в місяць.

16.06.2015 укладено договір оренди земельної ділянки між Берегівською міською радою та ОСОБА_1 вищезгадану земельну ділянку було надано ОСОБА_1 в оренду строком на 5 років та орендна плата на місяць становить 7 354,53 грн.

З довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» №171 від 20.06.2023 вбачається, що станом на 01.01.2013 комплекс, кафе та станція обслуговування автотранспорту по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності ОСОБА_1 в цілому на підставі Свідоцтва про право власності від 20.01.2009 серія НОМЕР_1 .

Згідно витягу №725/0/207-20 від 03.03.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 263 118,90 гривень.

Станом на 22.06.2023 витягом №НВ-2100294452023 встановлено грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014 в сумі 334 439,54 грн.

Згідно акту №34 щодо визначення розміру збитків за використання земель комунальної форми власності Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України від 07.01.2023 за період з 01.07.2020 по 30.06.2023 розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110200000:01:052:0014, площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою АДРЕСА_1 , становить суму 41 809,49 гривень.

Розмір безпідставно збережених коштів 41 809,49 гривень затверджено в протоколі №16 постійної комісії для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України від 07.07.2023 та затверджено рішенням Виконавчого комітету Берегівської міської ради №166 від 26.07.2023.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що адвокат у суді першої інстанції наголошував на неповному розрахунку коштів, які міська рада просить стягнути з відповідача, а наявний в матеріалах справи розрахунок ґрунтується на протоколі №16 постійної комісії від 07.07.2023, який прийнятий з порушенням законодавства України.

Суд першої інстанції не врахував доводів відповідача та таким чином проявив упереджене ставлення до відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з даними доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Берегівською міською радою надано в суді першої інстанції підтверджуючі документи права власності на спірну земельну ділянку, зокрема це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11-14), а також ця обставина встановлена в укладених між позивачем та відповідачем договорах оренди (а.с.16-19, 24-28) та в рамках справи №297/1431/19.

ОСОБА_1 орендував земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:01:052:0014 у період з 2008 року по фактично 2020 рік, допоки рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області у справі №297/1431/19 від 30.01.2020 було визнано недійсним з моменту укладення догові оренди земельної ділянки від 16.06.2015 укладений між Берегівською міською радою та ОСОБА_1 .

Згідно довідки КП «Берегівське БТІ Берегівської міської ради» за №171 від 20.06.2023 станом на 01.01.2023 комплекс, кафе та станція обслуговування автотранспорту по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності ОСОБА_1 в цілому на підставі Свідоцтва про право власності від 20.01.2009 серія НОМЕР_1 .

Тобто, у відповідача на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яким останній користується, однак без оформленого з міською радою договору оренди, а тому правовідносини, які склалися між сторонами спору за своєю суттю є кондиційними, оскільки ОСОБА_1 без належної правової підстави безпідставно зберіг кошти, які позивач міг отримати в разі укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить на праві власності територіальній громаді Берегівської міської ради.

Рішенням 6 сесії VIII скликання Берегівської міської ради №539 від 28.04.2021 затвердежно Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України та утворено відповідну комісію для розрахунку безпідставно збережених коштів.

Протоколом №16 від 07.07.2023 постійної комісії для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Берегівської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України встановлено розмір безпідставно збережених коштів, які слід стягнути з ОСОБА_1 та такі становлять суму за період з 01.07.2020 по 30.06.2023 в розмірі 41 809,49 гривень.

Актом №34 від 07.07.2023 комісією встановлено розмір збитків, цільове призначення земельної ділянки, площу, нормативну грошову оцінку, період використання, тощо.

22.11.2023 ОСОБА_1 надіслано пропозицію за №03-07/728 про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів (а.с.51-53). У матеріалах справи відсутні відомості щодо належного реагування відповідача на цю пропозицію.

Згідно довідки про встановлення факту неправомірного використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади позивачем здійснено наступний розрахунок суми безпідставно збережених коштів: за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 виходячи з нормативної грошової оцінки в розмірі 263 118,90 гривень нараховано суму 6 577,97 гривень; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи з нормативної грошової оцінки в розмірі 263 118,90 гривень нараховано суму 13 155,95 гривень; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з нормативної грошової оцінки в розмірі 274 291,33 гривень нараховано суму 13 714,57 гривень; за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 виходячи з нормативної грошової оцінки в розмірі 334 439,54 гривень нараховано суму 8 361,00 гривень. Разом 41 809,49 гривень.

Відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді власного контррозрахунку, який спростовує розрахунок наданий позивачем. Розрахунок наданий міською радою здійснений з урахуванням змін у визначення нормативної грошової оцінки, яке впливає на визначення ціни безпідставно збережених коштів. Не надання позивачем помісячного розрахунку не означає помилковість наявного в матеріалах справи розрахунку.

Відповідач не конкретизує в чому саме полягає незаконність прийнятого протоколу №16 від 07.07.2023. Такий протокол у визначеному законодавством порядку не оскаржувався, як і рішення Берегівської міської ради, якими визначено та затверджено розмір безпідставно збережених коштів відповідачем.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині свого підтвердження не знайшли.

Щодо строку позовної давності.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання строків позовної давності, хоча відповідне клопотання було заявлено та суд задовольнив позовні вимоги міської ради без надання оцінки строкам.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Оскільки, апеляційним судом встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог, то слід надати оцінку доводам відповідача, які стосуються строку позовної давності.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Берегівська міська рада звернулася з позовом 05.08.2024 через підсистему «Електронний суд». Про порушення її прав позивач дізнався 30.01.2020 з моменту, коли рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області у справі №297/1431/19 визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 16.06.2015, а тому саме з 30.01.2020 необхідно обчислювати строк, оскільки до моменту ухвалення судом першої інстанції рішення у справі №297/1431/19 позивач мав правомірні очікування щодо належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань оренди, навіть враховуючи обставини встановлені в рамках цього ж рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024, а втратив чинність 14.05.2025 на підставі Закону №4434-ІХ.

Тобто, строк загальної позовної давності з 30.03.2020 було продовжено у зв`язку з введенням коронавірусного карантину та дана норма діяла до 27.06.2023, коли постановою Кабміну від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантинні обмеження було знято.

З 30.01.2024 до моменту звернення до суду з позовом 05.08.2024 перебіг строку загальної позовної давності було зупинено на строк до 14.05.2025, коли така норма втратила чинність 14.05.2025 на підставі Закону №4434-ІХ.

Таким чином, строк загальної позовної давності Берегівською міською радою пропущено не було у зв`язку з вищенаведеним. Берегівський районний суд Закарпатської області на вказане увагу не звернув та не надав оцінку строку загальної позовної давності, однак це не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки суд правильно надав оцінку доводам сторін та прийшов до вірних висновків по суті спору.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Орябко Михайло Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: