Постанова від 11.12.2025 по справі 750/6682/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 750/6682/23

провадження № 61-13277св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шарапової О. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради (далі - КП «АТП-2528») про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому просив:

- зобов`язати відповідача негайно, у залі суду, підготувати і укласти з ним Типовий договір;

- визнати порушення відповідачем права на захист персональних даних позивача, передбачене Законом України «Про захист персональних даних» та зобов`язати відповідача негайно знищити дані особового рахунку позивача;

- зобов`язати відповідача утриматися від ведення нечесної агресивної підприємницької практики, протягом двох місяців з моменту ухвалення рішення змінити маршрут руху сміттєвозу відповідача в об`їзд його помешкання поза ділянок вулиці і провулку Григоренка, примикаючих до будівлі позивача;

- зобов`язати відповідача щомісяця сплачувати позивачу відшкодування завданих збитків з усуненням недоліків наданої послуги своїми силами чи із залученням третьої особи. Розмір сплати призначити відповідно розрахунку відповідача вартості необхідних робіт - у розмірі тарифу надання послуг з поводження з побутовими відходами в обсязі 4,785 куб. м;

- визнати, що відповідач обманом привласнив кошти позивача у розмірі 143, 73 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 287,46 грн коштів, а також штраф, відповідно до п. 28 одностороннього договору відповідача у сумі з розрахунку

0,01 відсотка від 93 коп. середньодобової вартості споживання послуги

(143,73 грн/153 діб) за кожен день періоду з 12 червня 2021року до моменту отримання штрафу;

- визнати порушеним право позивача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальну послугу з поводження з побутовими відходами згідно із законодавством і умовами укладених договорів внаслідок дій і бездіяльності працівників відповідача, які призвели до утворення обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- визнати право позивача на грошове відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків наданої послуги своїми силами чи із залученням третьої особи у розмірі, відповідному розрахунку відповідача вартості необхідних робіт тарифу надання послуг з поводження з побутовими відходами в обсязі 4,785 куб. м, рахуючи з 22 червня 2021 року до дня ухвалення рішення;

- визнати право позивача на грошове відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, у сумі 754 680 грн.

У червні 2023 року КП «АТП-2528» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «АТП-2528» 537,12 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами.

Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 14 листопада 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до КП «АТП-2528» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовив.

Зустрічну позовну заяву КП «АТП-2528» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «АТП-2528» 537,12 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «АТП-2528» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом КП «АТП-2528» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 15 вересня 2025 року під головуванням суді Супруна О. П. заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 14 листопада 2023 року повернув заявнику.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 14 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «АТП-2528» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом КП «АТП-2528» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.

Апеляційний суд вважав, що у цій справі заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада

2023 року за нововиявленими обставинами, яким, зокрема, були вирішені не лише позовні вимоги про захист прав споживача, а і інші позовні вимоги, а тому апеляційний суд вважав, що заявник не звільняється від сплати судового збору відповідно до положень частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2025 року про повернення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд також виснував, що відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року в частині сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги в сумі 484,48 грн, у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунуті не були, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень статей 185, 357 ЦПК України, вважав, що апеляційну скаргу слід повернути.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2023 року,

від 27 червня 2025 року, від 15 вересня 2025 року та ухвали Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року, від 22 жовтня 2025 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати.

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2023 року, від 27 червня 2025 року, від 15 вересня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «АТП-2528» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом КП «АТП-2528» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовив.

Відкрив касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «АТП-2528» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом КП «АТП-2528» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року.

Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що висновки апеляційного суду неправильні, а він, як споживач послуг, в силу вимог закону звільнений також і від сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Вказує, що апеляційний суд, всупереч клопотання заявника застосувати за аналогією закону до спірних правовідносин пункт 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», яка звільняє заявника від сплати судового збору за оскарження незаконних дій суду позбавив його права на судовий захист.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Деснянського районного суду м. Чернігова.

05 грудня 2025 року цивільна справа № 750/6682/23 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, визначений судом, а саме не надав суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із судовим рішенням апеляційного суду, виходячи з такого.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору під час звернення із апеляційною скаргою ОСОБА_1 покликався та просив апеляційний суд застосувати за аналогією закону до спірних правовідносин пункт 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», який звільняє заявника від сплати судового збору за оскарження незаконних дій суду.

Аналогічний за змістом арґумент містила також і касаційна скарга.

Відповідно до вимог пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Тобто означеною правовою нормою врегульований порядок звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Відповідно до фактичних обставин цієї справи за первісним позовом позивачем є ОСОБА_1 - фізична особа, а відповідачем КП «АТП-2528» - юридична особа приватного права, за зустрічним позовом позивачем є КП «АТП-2528» - юридична особа приватного права, а відповідачем ОСОБА_1 - фізична особа.

Фактично спір між сторонами виник з приводу надання комунальних послуг надавачем яких є КП «АТП-2528», а споживачем ОСОБА_1 .

З огляду на наведене колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору з підстав застосування до спірних правовідносин пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті цього Закону звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також не має обов`язку сплати судового збору в інших судових інстанціях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі

№ 160/15864/20, провадження № 11-177апп21, зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Таким чином, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.

У цій справі заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2023 року за нововиявленими обставинами, яким, зокрема, були вирішені позовні вимоги про захист прав споживача, вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 754 680 грн, а також зустрічний позов про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Серед заявлених вимог позову ОСОБА_1 була вимога про визнання порушення відповідачем права на захист персональних даних позивача, передбачене Законом України «Про захист персональних даних» та зобов`язання відповідача негайно знищити дані особового рахунку позивача, які не стосуються порушення його прав, як споживача, отже він не може бути звільнені від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові

від 08 квітня 2024 року у справі № 740/7350/22.

Отже правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги не пов`язані з порушенням прав ОСОБА_1 як споживача.

Також колегія суддів зауважує, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення також стосуються і вирішених ним вимог зустрічної позовної заяви КП «АТП-2528» щодо стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження

№ 61-13667сво21)).

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що оскільки предметом судового перегляду є не лише вимоги, пов`язані із захистом прав споживача, а й майнова вимога про відшкодування моральної шкоди, а тому заявник не звільняється від сплати судового збору, однак в силу припису частини другої статті 410 ЦПК України, відповідно до якої не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а в цьому випадку такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства колегія суддів відхиляє аналогічний за змістом арґумент касаційної скарги.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров