Рішення

від 09.12.2010 по справі 14/210пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/210пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.12.10 р.                                                                                    Справа № 14/210пд                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”,

                    ЄДРПОУ 33185989, м.Макіївка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний

                           комбінат”, ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг

про визнання недійсним договору поставки №2088/38/09 від 30.12.2008р.

Суддя  Левшина Г.В.                                        

Представники:

від позивача: Ткачова О.М.-юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, про визнання недійсним договору поставки №2088/38/09 від 30.12.2008р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорюваний правочин був укладений сторонами під впливом помилки щодо природи правочину, а також прав та обов'язків сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 26.11.2010р. №346/85, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 30.12.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №2088/38/09.

За змістом розділу 1 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. відповідач зобов'язався передати у власність позивача залізнорудну сировину виробництва ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, а позивач прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості.

Як вказувалось вище, у розділі 1 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. сторонами було передбачено, що відповідач зобов'язався передати у власність позивача залізнорудну сировину виробництва ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Згідно п.2.1 договору детальна інформація про кількість та якість товару міститься у специфікаціях, оформлених належним чином та підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід'ємною частиною договору.

При цьому, орієнтовний обсяг постачання товару за даним договором становить 900000,00 тон (+/-10%).

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було підписано специфікації №№1-90 до договору №2088/38/09 від 30.12.2008р., згідно з якими визначено найменування товару, технічні умови, клькість товару.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №2088/38/09 від 30.12.2008р.

Зокрема, згідно з п.4.1 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. ціна на товар встановлюється в національній валюті України та визначається у специфікаціях. За висновками суду, у специфікаціях №№1-90 до договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. сторонами було визначено ціну товару.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.12.6 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2009р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. позивач посилається на припущення помилки під час підписання цього договору та неможливість виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо приймання товару за кількістю та якістю.

За змістом ст.ст.229-233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За висновками суду, твердження позивача щодо припущення помилки під час укладання оспорюваного правочину спростовуються наступним.

У відповідності до п.6.3, п.6.4 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. прийомка товару за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкцій П-6 і П-7.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що відповідальність перед позивачем на підставі сумісної прийомки представниками відповідача і позивача, несе відповідач.

Таким чином, за висновками суду, і договором №2088/38/09 від 30.12.2008р., і Інструкціями передбачено двостороннє приймання вантажу у разі виявлення недоліків за кількістю чи якістю.

Відповідно до п.3.2 договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. поставка товару здійснюється з урахуванням реквізитів вантажоодержувача, зазначених позивачем. Реквізити вантажоодержувача можуть и змінені і надаються позивачем у листах, факсограмах, наряд замовленнях і т.і.

За таких обставин, саме позивач визначає вантажоодержувача товару, який разом з позивачем зобов'язаний приймати товар відповідно до умов договору.

Доказів припущення сторонами помилки під час укладання договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. позивачем до матеріалів справи не надано.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №2088/38/09 від 30.12.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                      ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг про визнання недійсним договору поставки №2088/38/09 від 30.12.2008р.

В судовому засіданні 09.12.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                               Левшина Г.В.