Рішення

від 23.12.2010 по справі 17/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10                                                                                 Справа № 17/350.

За позовом Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик 2006», м.  Луганськ

про стягнення  207 грн. 50 коп.

Суддя   Фонова О.С.   

                                                     Представники:

від заявника: не прибув;

від позивача: Красовська Н.В., довіреність №14/1-859/Пв від 14.04.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: заявником заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Луганській області  заборгованості за надані охоронні послуги у сумі 207,50 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 13.12.2010 та 23.12.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаход-ження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.  Тому відповідні процесуальні  документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, суд

   в с т а н о в и в:

Між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області (позивач у справі), як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик 2006" (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір №18-ВТ/3352  від 31.12.2009  спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони (далі –Договір).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Виконавець здійснює в інтересах Замовника спостереження за сигналізацією, встановленою на об‘єкті останнього, перелік та адреси яких зазначені в Дислокації (Додаток 1 до Договору), обслуговування цієї сигналізації, а також терміновий виїзд НМО на об‘єкт у випадку надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання.

Обов‘язковою умовою на час укладення та здійснення договору, є наявність у Замовника повноважень на його володіння (користування) (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, лізинг, доручення тощо), відомості про це надаються Виконавцю у завіреній Замовником письмовій формі.

Відповідно до п. 2.2 Договору, періодом спостереження за сигналізацією вважається час з моменту прийому її під спостереження Виконавцем до зняття її Замовником у відповідності з Дислокацією, Інструкцією щодо користування сигналізацією, затвердженою сторонами (далі Інструкція) (Додаток 3 до Договору).

Як встановлено у пункті 3.3 Договору, оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому здійснюється спостереження, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця.

Заявник в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач виконав умови вказаного договору, надав послуги спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони у повній мірі відповідачеві на його об'єктах, згідно з Дислокацією (Додаток 3 до Договору). Проте, відповідач умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг порушив, у зв'язку з чим  за ним утворилась заборгованість за червень 2010 року у розмірі 207,50 грн., яку заявник просить стягнути у судовому порядку.  

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, доводів позивача та прокурора, вказаних у позовній заяві, не  оспорив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник в обґрунтування позовних  вимог надав суду копію акту звірки розрахунків за послуги охорони від 01.12.2010, який відповідачем взагалі не підписаний.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 

На вимогу суду надати докази на підтвердження факту надання послуг, позивачем належних  доказів не надано.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з тим, що заявником не доведено факт надання послуг в заявленій вартості на суму 207,50 грн., шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що заявником не доведено обґрунтованості позовних вимог, тому у задоволенні позову щодо стягнення боргу у сумі 207,50 грн. слід відмовити.

Оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то питання по судових витратах не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в:

1.          У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне  рішення складено:  27.12.2010.

Суддя                                                                                              О.С. Фонова