Рішення

від 21.12.2010 по справі 10/58-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/58-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21.12.2010                                                                Справа №  10/58-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія

"Херсонобленерго" м. Херсон

до      приватного підприємства "Жилсервіс" м .Херсон  

про   стягнення 256204грн.12коп.

за участю представників сторін:

від  позивача  –  уповноважена особа   Руденко О.В.

від відповідача -  уповноважена  особа  Кізима  І.В.

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з позовом про стягнення 297492грн. 53коп. заборгованості за активну спожиту електроенергію, 23473грн. 38коп. пені, 19337грн. 01коп. інфляційних втрат та 2974грн. 92коп. 3% річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором  про користування електричною енергією  від 23.09.2004року № 364.

          Рішенням від 27.10.2009року позов задоволено частково. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2010року рішення залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010року рішення скасовано, справу передано на новий розгляд  до господарського суду Херсонської області для вирішення по суті.

          Розпорядженням в.о. голови господарського суду Херсонської області № 441 від 27.10.2010 року справу передано на розгляд судді Ємленіновій З.І.

          Ухвалою від 01.11.2010 року справу призначено до розгляду в засіданні суду 16.11.2010року.

Ухвалою  від 16.11.2010року розгляд справи  відкладався у зв'язку з неявкою  в засідання суду представника  відповідача і неподання ним витребуваних  судом доказів.

          Справа розглядалася  з  перервами, які відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях  суду 02.12.2010року та 16.12.2010року.

          Заявою  від  01.12.2010року  позивач  зменшив позовні вимоги та просить  стягнути 256204грн.12 коп., в тому числі: 222044 грн.75коп. основного боргу за період з 01.09.2007 року по 31.10.2008 року; 17506грн.02коп. пені; 14432грн.91коп. втрат від  інфляції; 2220грн.44коп. –3% річних.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з  чим має  місце нова ціна позову - 256204грн.12 коп., в межах якої розглядається спір.

Відповідач не  заперечує  існування боргу перед позивачем, але не  погоджується з обсягами  нарахованої  позивачем  електричної енергії, а відповідно і її вартості, обґрунтовуючи свої  заперечення тим,  що  позивачем була врахована  електроенергія на функціонування ліфтів, які за посиланням  відповідача, фактично не  працювали в спірний період. Відповідач вважає, що  із розширеного  акту звірки  вбачається, що вартість  електроенергії, спожитої  відповідачем в період з 01.01.2007року по 31.10.2008року  становить 1026559грн.26коп., було сплачено відповідачем 964338грн.53коп., тому ним визнається борг в сумі 62211грн.73коп.,  в той час як за розрахунком позивача  зазначено що відповідачем сплачено 948226грн.52коп., при нарахованих 1170271грн.27коп.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи докази, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню частково  з  урахуванням наступного.

          23.09.2004року між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №364 (далі договір).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач - своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за спожиту електричну енергію.

Даний договір відповідно до пункту 9.4 діє до 31.12.2004року і вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд. Дію договору не було розірвано чи припинено у порядку визначеному п.9.4.договору, отже його умови розповсюджують свою дію на взаємовідносини сторін у заявлений позивачем спірний період.

Пунктом 2 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення  всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони  зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Пунктом 2.1.2 договору також узгоджено, що постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію  в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток №1) «Повідомлення про обсяги  постачання електричної енергії».

Споживач відповідно до  пункту  2.2.3 договору зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»  за діючими тарифами  та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки.

Додатком № 2 до договору № 364 від 23.09.04року сторони узгодили, що акт приймання передачі електроенергії, спожитої за розрахунковий період, оформлюється споживачем на обумовлену цим додатком дату на підставі показів розрахункових приладів обліку і надається постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Якщо постачальник не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати місяць після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання.

Як вбачається із актів приймання-передачі активної електроенергії   (а. с. 123-137, т.1) за період з 01.01.2007року по 31.10.2008року відповідачем було спожито активної електроенергії вартістю 1170271грн 27коп.

Матеріалами справи підтверджується, що споживання електричної енергії в спірний період відповідачем здійснювалося без приладів обліку, які йому  були встановлені лише  в грудні 2008 року.

Таким чином, рахування вартості спожитої активної енергії здійснювалося позивачем по встановленій потужності.

Для оплати вартості активної електричної енергії відповідачу щомісячно вручались рахунки (а.с.41-106, т.1), що підтверджується підписом на них уповноважених представників відповідача. Факт отримання рахунків за спірний період відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 3 додатку №2 до договору,  відповідач зобов'язаний оплатити рахунок протягом 5 днів від дня отримання ним рахунка постачальника електричної енергії.

В судових  засіданнях  було  встановлено, що відповідач вартість електричної енергії, спожитої в період з 01.01.2007року по 31.10.2008року оплатив частково в сумі 948226грн.52коп., що  підтверджується наданим позивачем розрахунком суми боргу (арк. 78 том 4), а також  детальними розрахунками по  встановленій потужності за цей же період (арк. спр.  47-72  том 6).

          Заборгованість  відповідача по оплаті спожитої електричної енергії, яка фактично  утворилася в    період з 01.09.2007 року по  31.10.2008року   становить  222044грн.75коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням того, що відповідач не надав в засідання суду доказів оплати заборгованості позовні вимоги про  стягнення 222044грн.75коп.  основного боргу є  обґрунтованими  і підлягають  задоволенню.

Крім того, ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України  позивачем обґрунтовано нараховано  14432грн.91коп.втрат від  інфляції і 2220грн.44коп.  3% річних за період з листопада 2008року по лютий 2010року і вони також підлягають  стягненню на користь позивача.

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.  

При укладенні договору сторони пунктом 5 додатку №2 до договору, узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по розрахунках,    позивачем обґрунтовано нараховано  відповідачу 17506грн.02коп. пені за період  прострочки  виконання грошового зобов'язання з 01.11.2008року по 28.02.2009року.

Разом з тим,  статтею 233 ГК України передбачено право  суду зменшити  розмір  санкцій, якщо  належні до  сплати  штрафні санкції  надмірно  великі порівняно  із  збитками  кредитора.  

Частиною 3 ст. 83 ГПК України  суду  також надано право зменшувати  у виняткових випадках  розмір  неустойки (штрафу, пені), яка  підлягає стягненню зі сторони, що  порушила зобов'язання.

Розглядаючи клопотання відповідача про  зменшення  розміру нарахованої  пені до 1 грн.00коп., суд  враховує  матеріальні інтереси  обох сторін,  фінансовий стан  відповідача, а також  те, що основним видом діяльності відповідача  є надання житлово-комунальних послуг населенню, яким  несвоєчасно  сплачується  вартість наданих послуг, у зв'язку з  чим у  нього утворилася значна дебіторська заборгованість.

На підставі  вищезазначених норм права,  та  враховуючи  інтереси обох сторін, суд  задовольняє клопотання відповідача частково і  зменшує належну до  стягнення пеню на 50%. Стягненню підлягає 8753грн.01коп. пені.

          Заперечення відповідача проти  позову судом відхиляються   з  огляду на наступне.

          Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.  

          Але відповідачем не надано доказів які б відповідали принципам  належності та допустимості  в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б  викладені  у відзиві обставини щодо  того,  що ліфти не  працювали  у спірний період, які обсяги електричної  енергії могли бути  ними  спожиті, а також  те, що зазначені обсяги, а відповідно у вартість  електричної  енергії,  не  підлягала нарахуванню позивачем.

Так, посилання відповідача на те, що щомісячне підписання актів прийому –передачі, здійснювалося з  примітками  «приймається до сплати з урахуванням простоїв ліфтів»,  не може прийматися судом як належний та допустимий доказ, оскільки надані позивачем акти прийому –передачі,  які знаходяться  в матеріалах  справи (аркуші справи 123-138 т.1), які підписані відповідачем та передані позивачу, не мають жодних письмових зауважень відповідача з цього приводу. Вони підписані керівником відповідача та скріплені печаткою, що  свідчить про  те, що обсяги спожитої електричної енергії за вказаний період   є погодженими відповідачем без  будь-яких  зауважень.

Не  відповідачем і  належних  доказів, які встановлені  Правилами  будови і безпечної експлуатації ліфтів,  затверджених   Державним комітетом України з промислової  безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008року,  а саме - технічних  паспортів  та журналів технічного огляду на ті ліфти, які, як він  запевняє,  були в несправному стані, оскільки  відповідно до  розділу 1Х цих правил, саме в паспорті ліфтів  та  журналах технічного огляду здійснюється відмітка  щодо  їх реєстрації, технічного огляду, вся інформація про  ремонт ліфтів, дата  виникнення та усунення несправностей, тощо.  

Посилання відповідача  на те, що при розрахунку спожитої електроенергії не було враховано простої ліфтів також  нічим не  підтверджені, оскільки належних та допустимих доказів надіслання у спірний період позивачу зазначених вище  доказів на підтвердження  простоїв ліфтів суду не надано.  Позивач  же заперечує факт направлення йому  навіть  довідок про простої та зазначає, що  довідки щодо простоїв ліфтів  відповідач надав лише  під час розгляду спору судом, при  цьому документально  не  підтвердив, з  яких  причин зазначені довідки не  були вчасно надіслані позивачу.  До того ж, ці довідки не підтверджують  фактичних обсягів та вартості електричної енергії, яка б могла бути спожита ліфтами, як і доказів  того, що вона включена позивачем  в розрахунок суми боргу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України саме на відповідача покладається обов'язок доказування цих обставин, оскільки саме він на них посилається у відзиві на позов.      

Таким чином,  твердження  відповідача  щодо нарахувань позивачем оплати за ліфти, які начебто не працювали,  не підтверджені належними та допустимими   доказами.  До того ж, самим позивачем  надано до справи акти про відключення ліфтів, що підтверджує те, що під час здійснення нарахувань за спожиту електроенергію вартість  електроенергії на ліфти, які зазначені саме в цих актах,  не враховувалась.  

Ухвалою  про  відкладення розгляду справи від 16.11.2010року судом надавався відповідачу час для подання додаткових  доказів по  справі, на підтвердження того, які саме ліфти не  працювали, які обсяги  електроенергії могли бути  ними  спожиті, а також   того, що ця вартість  електричної  енергії включена до  розрахунку позивача. В наступних  засіданнях – 02.12.2010року та 16.12.2010року,  суд  оголошував  перерви і зобов'язував відповідача здійснити  звірку розрахунків з  позивачем та  підтвердити належними  доказами свої  заперечення. Однак, вимоги суду не  були виконані, а від  звірки  розрахунків  відповідач  ухилився, тому суд не  може прийняти  як належні та допустимі докази посилання відповідача на те, що позивачем не  враховані платежі відповідача  в сумі 5334грн.00коп. перераховані платіжним дорученням №117 від 05.07.2007року,   2004грн.94коп. та 2000грн.00коп., які перераховані в травні 2007року та інші, оскільки, як  вбачається із  наданих  позивачем доказів, відповідач листами від 27.07.2007року, від 06.08.2007року та іншими  просив зарахувати ці суми  в рахунок  погашення боргу по договору реструктуризації. Інші суми, на які посилається відповідач, як на доказ погашення боргу саме за договором постачання електричної енергії,  мали  інше призначення платежу, відповідно до якого і були зараховані позивачем.  

Таким чином, заперечення відповідача ґрунтуються лише на його поясненнях, не  підтверджені  належними та допустимими доказами  в розумінні ст. 32, 34 ГПК України, тому вони не  є  підставою  для відмови в задоволенні позовних  вимог.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню частково.

Судові витрати по  сплаті державного  мита та інформаційно-технічних  витрат відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

               Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, ч.3 ст.83, ст. ст. 84-85 ГПК України суд,

                                                             В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

           2. Стягнути з приватного підприємства "Жилсервіс" м.Херсон вул. Патона 4а р/р 26005301800285 в Херсонській філії АК Факторіал банк МФО 352781 код ЄДРПОУ 31848870 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія" "Херсонобленерго"  вул. Пестеля, 5 м. Херсон  код ЄДРПОУ 05396638:

          - на рахунок зі спеціальним режимом використання 26036300020852 у філії Херсонського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" № 10021   МФО 352457 - 222044 грн. 75 коп. основного боргу;

          - поточний рахунок 26001007597201 у ВАТ "СведБанк" у м. Києві, МФО 300164 –8753грн.01коп. пені, 14432 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2220 грн. 44 коп.  –3% річних, 2562 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                 З.І. Ємленінова

                                                                                 Рішення оформлено відповідно до  ст.84

                                                                      ГПК України і підписано 24.12.2010року.