Постанова

від 22.03.2011 по справі 10/58-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/58-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р. Справа № 10/58-09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:  

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,          

суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі  судового засідання - Риковій О. М.,

за участю представників:

від ВАТ „ЕК „Херсонобленерго”  - Руденко О.В. (за дорученням),

від  ПП „Жилсервіс” – Кізима І.В. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ПП "Жилсервіс"

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2010 р. у справі №10/58-09

за позовом ВАТ „Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до ПП "Жилсервіс" про стягнення 256204, 12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

  04.03.2009 р. ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” звернулось до господарського суду Херсонської області  з позовом до ПП „Жилсервіс” про стягнення: 297492грн. 53коп. заборгованості за активну спожиту електроенергію; 23473грн. 38коп. пені; 19337грн. 01коп. інфляційних втрат та 2974грн. 92коп. 3% річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором  про користування електричною енергією  від 23.09.2004року № 364.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.10.2009року (суддя Александрова Л. І.) позов задоволено частково; стягнуто з ПП „Жилсервіс”  на користь ВАТ „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” на рахунок зі спеціальним режимом 222044, 75 грн. основного боргу; на поточний рахунок 17506 грн. 02 коп. пені, 14432 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2200, 44 грн. процентів річних. (т. 3 а.с. 119-120)

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2010року (колегія суддів у складі головуючого Мойсеєнко Т. В., суддів Коробка Н. Д., Шевченко Т.М.) вищезазначене рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області та постановою Запорізького апеляційного господарського суду ПП „Жилсервіс” звернулось до Вищого господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило їх скасувати.

       Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010 року рішення господарського суду Херсонської області та постанову Запорізького апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд  до господарського суду першої інстанції. (т. 5 а.с. 132-134)

Постанова Вищого господарського суду вмотивована тим, що судами не враховано та належним чином не перевірено доводи ПП „Жилсервіс”, що при розрахунку вартості електроенергії нараховано плату за електроенергію на функціонування ліфтів, які у спірний період не працювали, а також судом апеляційної інстанції не дано належної оцінки  наданим ПП „Жилсервіс” доказам зазначених обставин.

Заявою  від  01.12.2010 року  позивач  уточнив позовні вимоги та просив  стягнути 256204грн.12 коп., в тому числі: 222044 грн.75коп. основного боргу за період з 01.09.2007 року по 31.10.2008 року; 17506грн.02коп. пені; 14432грн.91коп. втрат від  інфляції; 2220грн.44коп. –3% річних. (т.6 а.с. 3-5). Зазначена заява прийнята судом, у зв'язку з  чим  врахована нова ціна позову - 256204грн.12 коп., в межах якої розглянуто спір.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.12.2010 р.  (підписаним суддею Ємленіновою З. І. 24.12.2010 р.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПП "Жилсервіс" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія" "Херсонобленерго"  222044 грн. 75 коп. основного боргу на рахунок зі спеціальним режимом використання та на поточний рахунок 8753грн.01коп. пені, 14432 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2220 грн. 44 коп. –3% річних. Рішення вмотивоване тим, що твердження відповідача, що нарахування оплати за електроенергію для ліфтів необґрунтоване, оскільки ліфти не працювали, не доведено відповідачем належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням 11.01.2011 р. ПП „Жилсервіс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2010 р. повністю і „прийняти нове рішення по суті справи”. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд дійшов помилкового висновку, що єдиним належним і допустимим доказом простою ліфтів  є технічні паспорти ліфтів та журнали технічного огляду відповідно до Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів; при розгляді аналогічної справи №3/88-06 експертом при проведенні експертизи в якості доказу були використані  довідки ліфтової організації; позивач ухилявся  від отримання довідок ліфтових організацій під розпис з посиланням на необхідність направлення поштою, яке було здійснено при розгляді справи та отримане позивачем, як свідчить часткове коригування сум; суд мав достатньо підстав для повного задоволення клопотання про зменшення неустойки, оскільки існує велика заборгованість населення перед ПП „Жилсервіс”, в зв'язку з чим у останнього накопичилась заборгованість перед поставниками послуг.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р.  зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.02.2011 р. о 14:30, про що всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

    08.02.2011р.  до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

      Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.03.2011 р. строк апеляційного провадження було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.03.2011 р. о 10:30, та  витребувані у сторін додаткові документи ( зобов'язано: позивача надати суду оригінали актів приймання передачі активної електроенергії за спірний період; відповідача надати суду паспорти ліфтів, журнали технічного огляду ліфтів ,а також свій варіант розрахунку боргу з урахуванням простою ліфтів), про що всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Фіксація судового засідання 22.03.2011р. здійснювалась за допомогою технічних засобів.

          Сторони не виконали вимоги суду про надання додаткових доказів зазначених в ухвалі суду від 08.03.2011р., пославшись на відсутність в них витребуваних судом документів і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача про залучення до справи акту звірки взаєморозрахунків.

Представник скаржника підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.

Представник ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

   Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

  Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи викладені в  апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  судова колегія встановила наступне.

          23.09.2004р. між ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” та ПП „Жилсервіс” був укладений договір про постачання електричної енергії №364 (далі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач - своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за спожиту електричну енергію.

Згідно положень пункту 9.4 цей Договір діє до 31.12.2004р. і вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд та оскільки сторонами зазначені дії не здійснювались строк дії Договору його було неодноразово автоматично пролонговано і  у заявлений позивачем спірний період він діяв.

Відповідно до п. 2 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішення  всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони  зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Пунктом 2.1.2 Договору також узгоджено, що постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію  в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток №1) “Повідомлення про обсяги  постачання електричної енергії”.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору ПП „Жилсервіс” зобов'язане оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатку №2 “Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” за діючими тарифами  та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки.

Додатком № 2 до договору № 364 від 23.09.04року сторони узгодили, що акт приймання передачі електроенергії, спожитої за розрахунковий період, оформлюється споживачем на обумовлену цим додатком дату на підставі показів розрахункових приладів обліку і надається постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Якщо постачальник не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати місяць після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі активної електроенергії   (а. с. 123-137, т.1) за період з 01.01.2007р. по 31.10.2008р. ПП „Жилсервіс” було спожито активної електроенергії вартістю 1170271грн 27коп.

Як вірно встановлено господарським судом Херсонської області під час розгляду справи споживання електричної енергії в спірний період відповідачем здійснювалося без приладів обліку, які йому були встановлені лише  в грудні 2008 року і тому розрахування вартості спожитої активної енергії здійснювалося ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” по встановленій потужності.

ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” для оплати вартості активної електричної енергії відповідачу щомісячно вручались рахунки ПП „Жилсервіс” (а.с.41-106, т.1). Факт отримання їх ПП „Жилсервіс” підтверджується підписом на них уповноважених представників та під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувався представником відповідача.

Згідно п. 3 додатку №2 до договору,  відповідач зобов'язаний оплатити рахунок протягом 5 днів від дня отримання ним рахунка постачальника електричної енергії.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач вартість електричної енергії, спожитої в період з 01.01.2007р. по 31.10.2008р. оплатив частково в сумі 948226 грн. 52 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми боргу (а.с. 78, т. 4), а також  детальними розрахунками по  встановленій потужності за цей же період (а. с.  47-72,  т. 6) і таким чином заборгованість  відповідача по оплаті спожитої електричної енергії за період з 01.09.2007 р. по  31.10.2008 р. становить  222044 грн.75коп.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 222044 грн. 75 коп., оскільки доказів зворотнього, а саме здійснення оплати, відповідачем не надано.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на безпідставність нарахування ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” плати за ліфти не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Правилами  будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженими Державним комітетом України з промислової  безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008 р. належними доказами несправності ліфтів визнаються технічних паспорти,  оскільки відповідно до  розділу ІХ цих правил, саме в паспорті ліфтів та журналах технічного огляду здійснюється відмітка щодо їх реєстрації, технічного огляду, вся інформація про  ремонт ліфтів, дата  виникнення та усунення несправностей, тощо.  В свою чергу скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що такими доказами можуть бути довідки ліфтових організацій, однак, в матеріалах справи відповідні довідки відсутні і тому суд вірно визнав це твердження скаржника непідтвердженим належними доказами.

Наявні у справі  акти приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів (а не довідки, на які посилається скаржник і які відсутні  в матеріалах справи) не дають змоги визначити фактичних обсягів та вартості електричної енергії, яка б могла бути спожита ліфтами, як і доказів  того, що вона включена позивачем  в розрахунок суми боргу та копії цих документів не було вчасно направлено позивачу, що виключає можливість відповідного коригування сум боргу.

Крім того, відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав паспорти ліфтів та журнали технічного огляду ліфтів, в  яких згідно вимог чинного законодавства робляться відмітки про проведення ремонту ( в т.ч. конкретний час простою) ліфтів, тобто не надав належних доказів  які б підвереджували його позицію про простій ліфтів, а відтак, колегія суддів вважає, що відповідач у порушення приписів ст.33 ГПК України не довів, що дійсно мав місце простій ліфтів, тобто відповідач не спростував правильність нарахування позивачем зазначеного ним розміру активної енергії і відповідно суми боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визнано правомірним нарахування ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” 14432 грн. 91 коп. втрат від інфляції і 2220 грн.44 коп. 3% річних за період з листопада 2008 р. по лютий 2010 р.

В пункті 5 додатку №2 до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості нарахування ВАТ „ЕК „Херсонобленерго”  17506 грн.02 коп. пені за період прострочки  виконання грошового зобов'язання з 01.11.2008 р. по 28.02.2009 р.

Однак, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції та додатково зменшити розмір пені.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно Листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В свою чергу в Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги, що відповідач у справі здійснює обслуговування будівель житлового та не житлового фонду та надає житлово-комунальні послуги населенню, що заборгованість утворилась в зв'язку з несвоєчасною сплатою населенням вартості його послуг та невідшкодуванням бюджетом різниці вартості наданих послуг, також приймаючи до уваги підтверджене матеріалами справи тяжке фінансове становище відповідача й те, що позивач в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань не поніс збитків, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості зменшення пені до 1000 грн.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у  разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, розподіл витрат по сплаті державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу залишається колегією суддів незмінним.

Керуючись ст.ст. 99,101 -105 ГПК України колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Жилсервис” на рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2010 р. по справі №10/58-09  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2010 р. по справі №10/58-09 –змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Жилсервис” на користь ВАТ „Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго":

- на рахунок зі спеціальним режимом використання 26036300020852 у філії Херсонського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” №10021 МФО 352457 - 222044 (двісті двадцять дві тисячі сорок чотири) грн. 75 коп. основного боргу;

-  на поточний рахунок 26001007597201 у ВАТ „СведБанк” у м. Києві, МФО 300164 :

1000 (тисячу) грн.- пені,

14432 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат,

2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 44 коп. –3% річних,

2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита,

та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.”

3. Доручити господарському суду Херсонської області видати накази відповідно до цієї постанови  з обов'язковим  зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                             Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                            Бєляновський В. В.

                                                                                                                                                                  Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 22.03.2011 р.