Постанова

від 28.12.2010 по справі 2/38-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "23" грудня 2010 р.                                                            Справа № 2/38-09  

  Колегія суддів у складі: головуючий суддя  Сіверін В. І. , суддя  Білоконь Н. Д.  , суддя   Терещенко О.І.  

при секретарі Євтушенко В.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

заявника апеляційної скарги-не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3675 С/1-14)  на рішення господарського суду Сумської області від 14.01.10 у справі       № 2/38-09

за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Велика Чернеччина Сумського району Сумської області,

до Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства, с. Велика Чернеччина Сумського району Сумської області ,

про визнання права власності,

  встановила:

  Фізична особа-підприємець  ОСОБА_2, позивач у справі,  у зверненні до господарського суду Харківської області з позовною заявою просив визнати право власності на нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 80,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2010р. у справі             № 2/38-09 (суддя Соп'яненко О.Ю.)  позов  задоволено повністю.

Визнано  за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право  власності на нежитлове приміщення –магазин загальною площею 80,1 кв. м (в тому числі торговельний зал площею 54,9 кв. м, котельня площею 4,7 кв. м, коридор площею 20,5 кв. м), розташований по АДРЕСА_1.

Стягнуто з   Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства на користь   фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  200,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ОСОБА_1 не погодилася з вказаним рішенням місцевого господарського суду, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу,  посилаючись на те, що вона не була залучена до участі у справі, не є суб’єктом підприємницької діяльності, але є пайовиком Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства, у зв"язку з чим вважає, що місцевий господарський суд прийняв незаконне рішення, яким вирішив питання про її  права та обов’язки, що згідно зі статтею 91  Господарського процесуального кодексу України надає їй право оскаржувати вказане рішення в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області у справі № 2/38-09 від 14.01.2010 року та припинити провадження у цій справі.

Сторони  та заявник апеляційної скарги представників для участі в судовому засіданні не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце його проведення, тому справа розглядається за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.01.2008р. між позивачем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем - Велико-Чернеччинським сільським споживчим товариством був підписаний договір купівлі-продажу, згідно з  умовами якого відповідач, продавець  зобов"язується передати  у власність позивачу, покупцю нежитлове приміщення –магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 80,1 кв.м., в тому числі торговельний зал площею 54,9 кв.м., котельня площею 4,7 кв.м., коридор площею 20,5 кв.м.

Позивач просить суд визнати право власності на зазначене нежитлове приміщення –магазину, посилаючись на те, що він набув право власності на нього на підставі  наведеного договору купівлі-продажу, однак  зазначений  договір купівлі- продажу нотаріально не посвідчений, через те, що  відповідач в порушення пункту 2.1. цього договру не підготував та не передав позивачу документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору, що позбавляє  позивача зареєструвати своє право власності  на це приміщення.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, послався на наступне.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу  України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з умовами пункту п. 1.3 договору позивач 14.01.2008 р. перерахував грошові кошти на рахунок Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства у розмірі 20000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією до прибуткового касового ордера № 16.

10.01.2008р. по акту приймання-передачі позивачу було передане придбане майно - магазин.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором відповідно до частини  1 статті  334 Цивільного кодексу України виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач -продавець відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу зобов’язувався до 15 січня 2008 р. підготувати та передати покупцю -позивачу необхідні документи для оформлення продажу нежитлового приміщення та нотаріального посвідчення даного договору.

На час звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем не були виконані вимоги договору купівлі-продажу від 10.01.2008 р. в частині надання документів і нотаріального посвідчення договору, проте загальними зборами членів Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства (протокол № 1 від 31.05.2009 р.) був затверджений продаж магазину № 4 «Культтовари»в АДРЕСА_1 за ціною 20000 грн.  ОСОБА_2

Договір купівлі-продажу від 10.01.2008 р. підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку. Матеріалами справи підтверджується, що відбулося повне виконання договору, але з вини продавця майна –Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства договір не був нотаріально посвідчений.

У відповідності зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пославшись на наведене, місцевий господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на  нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 80,1 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Колегія суддів  із таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, зважаючи на  наступне.

Позивач уже звертався до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача  про визнання дійсним наведеного вище договору купівлі-продажу від  10.01.2008 р.,на який він посилається як на підставу набуття права власності на спірне у даній справі майно, а  також про визнання права власності на  спірне майно (справа №  13/39-08).

Рішенням господарського суду Сумської області від  20.03.2008 р.  у  справі № 13/39-08 позовні вимоги про визнання договору дійсним задоволено та визнано дійсним  договір купівлі-продажу від 10.01.2008 р. В частині визнання права власності  у позові відмовлено з огляду на те, що відповідачем не оспорюється   і визнається це право.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2008 року у справі № 13/39-08  зазначене рішення скасовано в частині задоволення  позовних вимог про визнання договору дійсним та у цій частині позову відмовлено.В решті рішення залишено без змін.

Підставою відмови в позові зазначено те, що  єдиною обставиною, за якою суд може визнати договір дійсним на підставі статті 220 Цивільного кодексу України є ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення. А тому, слід  розуміти, що такий договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (стаття 203 Цивільного кодексу України), оцінка якого здійснюється судом при розгляді справи, а посилання відповідача (продавця) на відмову нотаріуса від нотаріального посвідчення договору через відсутність дозволу спілки споживчих товариств на відчуження майна, є обставиною, що пов'язана з обсягом цивільної дієздатності продавця, а тому такий договір не може визнаватися дійсним на підставі заявленого позову у відповідності до положень статті 220 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд правильно зазначив, що на час звернення позивача до суду із даним позовом,  загальними зборами членів Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства (протокол № 1 від 31.05.2009 р.) був затверджений продаж магазину № 4 «Культтовари»в АДРЕСА_1 за ціною 20000 грн.  ОСОБА_2

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що  у разі недодержання сторонами вимоги закону  про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним

Однак  частиною 2  статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може  визнати нотаріально не посвідчений договір дійсним, якщо сторони домовилися  щодо усіх істотних умов  договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася  від його нотаріального посвідчення.У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального коедксу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень.

Однак позивач в обгрунтування наявності підстав набуття ним права власності на спірне майно не надав доказів того, що він звертався до відповідача з вимогами про нотаріальне посвідчення договору, що може бути передумовою для ухилення останнього від цих дій, а тому зазначений договір є нікчемним, а відповідач відповідно не довів наявність підстав набуття ним права власності на спірне майно, зокрема наявності відповідного правочину.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103 , п. 1, 4 статті 104 Господарського процесуального коедксу України, колегія суддів

  ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. у  справі № 2/38-09 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмити.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

  Головуючий суддя (підпис)                         Сіверін В. І.

 Суддя (підпис)                          Білоконь Н. Д.

  Суддя                                                    (підпис)                         Терещенко О.І.  

       Постанову складено в повному обсязі 28.12.2010 р.