Постанова

від 06.09.2006 по справі 11/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 вересня 2006 р.                                                                                Справа № 11/255-06

за позовом      колективного малого підприємства „Синтез-Пром”, м. Вінниця  

до                    Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця

про                   визнання нечинним податкового повідомлення –рішення      

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача     –В. Котробай–директор;

від відповідача –Д. Мержієвська за довіреністю.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000672350/0 від 05.11.2003 року .

Позов мотивовано тим, що з висновком податкового органу викладеному у акті перевірки № 68/23-511-13311859 від 01.10.2003р. він не погоджується, оскільки контракт № 202 від 06.09.2001р. був об‘єктом перевірки податковими органами тричі і за наслідками яких винесено три податкові повідомлення-рішення. Двоє із таких повідомлень-рішень оскаржувались до суду і ріннями у справі № 11/374-03 та № 11/143-05 (залишеними без змін апеляційним господарським судом Житомирської області) позови були задоволені. Сума ж в розмірі 13703,54 євро, яку податкова інспекція рахує, як неповернення валютної виручки, була погашена договорами про залік взаємних однорідних вимог укладеними між КМП „Синтез-Пром” та фірмою „SHAEFER”.

Відповідач у своєму запереченні вказує, що договори про залік взаємних вимог не були надані йому при проведенні перевірки, та не були додані до позовної заяви. Також відповідач вказує на пропуск позивачем річного строку звернення до адміністративного суду встановленого ст. 99 КАСУ, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 13.10.2003р., та наполягає на його застосуванні судом і відмові позивачеві у позові.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи і оцінивши подані сторонами докази, судом встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведена документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства КМП „Синтез-Пром” за період з 21.02.2003р. по 01.10.2003р. (акт № 68/23-511-13311859 від 01.10.2003р.) і за наслідками якої прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000672350/0 від 05.11.2003 року. Даним податковим повідомленням-рішенням підприємству визначено податкове зобов‘язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 44861 грн. із яких, як свідчить акт перевірки, розрахунок податкового зобов‘язання до нього та пояснення представника відповідача:

-          38730,51 грн. –пеня за порушення термінів надходження валютної виручки за експортовану продукцію;

-          340 грн. –штраф за порушення порядку декларування валютних цінностей;

-          2895 грн. –штраф за здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом в межах торгівельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ;

-          2895 грн –штраф за здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом в межах торгівельного обороту без участі уповноваженого банку.

Підставою застосування вказаних штрафних санкцій, як випливає з п. 2 акту перевірки № 68/23-511-13311859 від 01.10.2003р., стало те, що станом на 01.10.2003р. існує прострочена дебіторська заборгованість в сумі 13703,54 євро по експортному контракту № 202 від 06.09.2001р., 975 євро по експортному контракту № 301 від 03.02.2003р. та 26.51 євро по контракту № 305 від 28.03.2003р., при цьому перевіркою не взято до уваги угоди про залік взаємних вимог. Також за здійснення розрахунків за отримані послуги згідно контракту № Е-01 від 30.12.2002р. без участі уповноваженого банку та в національній валюті України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ і  порушення порядку декларування валютних цінностей.

Як випливає з матеріалів справи, питання нарахування позивачу пені згідно Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за вказаними вище контрактами, розглядалось господарським судом у справах  № 11/374-03 та № 11/143-05.

Зокрема, судовими актами місцевого та апеляційного судів встановлено, що сторони за договорами № 202 від 06.09.2001р. (з доповненням від 09.02.2003р.) та № 202-А від 06.09.2002р., № 202-А від 26.06.2003р., ПМП "Синтез-Пром” та фірмі "SHAEFER”, при їх виконанні дійшли згоди щодо заліку взаємних вимог, про що уклали договори про залік взаємних вимог від 05.10.2002р. та 26.06.2003р. За договором № 301 від 03.02.2003р. ПМП "Синтез-Пром” з фірмою "GEImbH Gesellschaft zur Entwicklung von Industriekooperattionen mbH” сторони за ним дійшли згоди щодо заліку взаємних вимог, про що уклали договори про залік взаємних вимог від 17.04.2003р. та 10.10.2003р.

Статтею 217 ЦК УРСР, який діяв в момент виконання сторонами за договорами своїх зобов‘язань, передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної  однорідної вимоги,  строк  якої  настав  або  строк  якої  не  зазначений  чи визначений моментом витребування і для зарахування досить заяви однієї сторони.

В силу ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення  резидентами  термінів,  передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи, що договори про залік взаємних вимог від 05.10.2002р. та від 26.06.2003р., від 17.04.2003р. та 10.10.2003р. відповідають вимогам національного законодавства, у нерезидента  відсутня заборгованість перед резидентом, як необхідна умова відповідальності.  

Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не встановлено заборони на укладення договорів про залік взаємних однорідних вимог, не встановлено його й іншими законами України.

З урахуванням цього позивач не порушив вимог законодавства щодо термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і декларування валютних цінностей.

В частині нарахування пені по експортному контракту № 305 від 28.03.2003р. з фірмою "Kai Uwe Schneder Transport Lagerbehaltere K” зазначено, що вказана сума  є платою за обслуговування банком переказу здійсненого позивачем 10.07.2003р. та 01.10.2003р., про свідчать виписки АКБ "Укрсоцбанк” і тому вона не підпадає під Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

У відповідності зі ст. 72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В силу п. 2 ст. 71даного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин суд вважає, неправомірним нарахування податковим органом позивачу пені в сумі 38730,51 грн. за порушення термінів надходження валютної виручки за експортовану продукцію та 340 грн. штрафу за порушення порядку декларування валютних цінностей.

Також суд не погоджується з висновком відповідача, щодо  здійснення розрахунків між позивачем та нерезидентом в межах торгівельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ та здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом в межах торгівельного обороту без участі уповноваженого банку.

Із видаткових касових ордерів № 63 від 29.08.2003р та № 66 від 05.09.2003р. на які посилається відповідач в акті перевірки № 68/23-511-13311859 від 01.10.2003р., як на підставу застосування штрафу в сумі 5790 грн., випливає, що господарська операція здійснена на виконання договору № Е-01 від 31.12.2002р..

Предметом даного договору є доручення  позивачем (фірма) GEI „Gesellschaft zur Entwicklung von Industriekooperattionen mbH” (консультант) проведення аналізу німецького ринку. 01.03.2003р.сторони за вказаним договором та громадянин України пан Томілов В.П. підписали доповнення до договору  № Е-01 від 31.12.2002р. згідно якого пан ТоміловВ.П. надає  допомогу в організації виробництва КМП „Синтез-Пром” , а також в пошуку підрядників на території України в частині виробництва орієнтованої на експорт продукції. Пунктом 3 даного доповнення визначено, що позивач розраховується як з консультантом (в євро) так і з паном Томіловим В.П.  (в гривнях).

Отже  пан ТоміловВ.П. є громадянином України (паспорт АА 818817) і за договірними стосунками  за договором  № Е-01 від 31.12.2002р. та додатку до нього від 01.03.2003р. не є представником GEI „Gesellschaft zur Entwicklung von Industriekooperattionen mbH”.

Таким чином суд не бере до уваги запис у видаткових касових ордерів № 63 від 29.08.2003р та № 66 від 05.09.2003р., що громадянин Томілов В.П. є представником GEI „Gesellschaft zur Entwicklung von Industriekooperattionen mbH”.

Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд на підставі частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевірив, чи прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене суд вбачає, що податкове повідомлення-рішення № 0000672350/0 від 05.11.2003 року прийняте без врахування пунктів 1, 3, 5, 6, 7, 8, 10 вказаної вище норми.

Судом не приймаються до уваги зауваження відповідача викладені у запереченні, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки  Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року і в силу ст. 58 Конституції України не має зворотної сили, а отже не поширюється на правовідносини, що існували з моменту прийняття спірного рішення до 01.09.2005р.. Окрім того частиною 2 статті 99 даного Кодексу (на яку посилається відповідач у запереченні) визначено, що для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність в три роки.

Із повідомлення про вручення поштового відправлення за № 670 (за яким відправлено спірне рішення) випливає, що позивач його отримав 13.10.2003р., а звернувся до суду  з позовом 19.05.2006р., а отже ним не пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, в його сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та відповідає законодавству, а отже підлягає задоволенню з відшкодуванням позивачу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 99, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 п. 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, -

    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000672350/0 від 05.11.2003 року .

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь колективного малого підприємства „Синтез-Пром”  (вул. Максимовича, 10-а, м. Вінниця, ЄДРПОУ 32168852), 3 грн. 40 коп. судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.