Рішення

від 22.12.2010 по справі 21/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/212

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.12.10 р.                                                                                    Справа № 21/212                               

Позивач: Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод” м.  Донецьк

до відповідачів: 1) Державного підприємства  “Донецька залізниця” м. Донецьк   

                           2) Відкритого акціонерного товариства „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит” смт. Першотравневе Житомирської області

про стягнення  964,08 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Астахов Д.О. – юр.

відповідача 1: Манерова Ю.В. - юр.

відповідача 2: не з'яв.

Закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” - металургійний завод” до Державного підприємства “Донецька залізниця” і Відкритого акціонерного товариства „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит” пред'явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (кварцит СКМ-97), відправленого позивачу 13.06.10р. за залізничною накладною № 33689939 у напіввагоні № 60805769, у сумі 964,08 грн.

Заявою від 16.12.2010р., поданою у засіданні, позивач наполягає на стягненні суми позову 964,08 грн. з кожного із відповідачів. Тим самим позивач збільшив позовні вимоги і загальна сума позову складає 1 928,16грн.

В обґрунтування  позову  позивач  посилається  на те, що на станцію призначення вагон прибув з  комерційним актом БН 681298/90/66 від 16.06.10р., складеним станцією Красний Лиман (побіжна станція). За даними комерційного акту, згідно якого нестача складає 7,2т, вантаж був виданий одержувачу.

На думку позивача вина перевізника полягає у тому, що він не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення, а відправник винен у неналежному виконанні умов укладеного між заводом і комбінатом договору постачання, оскільки за спірною накладною ним було поставлено менше продукції, ніж зазначено у перевізних документах.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що:

- виявлену і зафіксовану на станції Красний Лиман несправність вагону, а саме – зазори між кришками люків і арміровочними листами: зліва по ходу потягу кришка люка № 1 - зазор 400мм х 20мм, кришка люка № 5 - зазор 300мм х 30мм, справа по ходу кришка люка № 3 - зазор 500мм х 20мм, вантажовідправником на порушення ст.31 Статуту залізниць України і п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не було усунено перед завантаженням;

- відповідно до ст.917 Цивільного кодексу України відправник вантажу має право відмовитись від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу;

- якщо відправник не відмовивсь від непридатного для перевезення вантажу наданого транспортного засобу, то відповідальність за втрату, недостачу вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (роз'яснення президії ВГСУ від 29.09.08р. № 04-5/225).

Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит” відзивом на позов вимоги металургійного заводу не визнав і вважає, що вся відповідальність за неохоронне перевезення за спірною відправкою лежить на перевізникові, який не надав відправнику належний рухомий склад і під час перевезення не забезпечив схоронність вантажу. На думку комбінату нестача вантажу виникла через його висипання у конструктивні зазори вагону. Станцією відправлення спірний вагон комбінату був наданий як належний (справний) рухомий склад, тобто придатний для перевезення кварциту.

Залізниця, наполягаючи на відсутності своєї вини у нестачі, посилається на те, що відповідно до Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої у вересні 2008р. наказом Укрзалізниці № 417-Ц, залізниці не заборонено подавати під завантаження порожні вагони з зазорами між кришками люків і арміровочними листами, які мали місце під час спірного перевезення.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

13.06.2010р. Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит“ за залізничною накладною № 33689939 у напіввагоні № 60805769 відвантажив позивачу кварцит СКМ-97. За даними накладної  вага брутто – 91,8 т, вага тари з брусу – 23,8 т, вага нетто вантажу - 68,0 т.

Відвантаження продукції Овруцьким гірничо-збагачувальним комбінатом “Кварцит “ здійснене на виконання укладеного з ЗАТ „Донецьксталь” - металургійний завод” договору № 3300002908 від 31.03.10р.

На станції Красний Лиман (побіжна станція) 16.06.10р. було здійснене комісійне зважування вагону у зв'язку з виявленням заглиблень і витікання вантажу. На цій же станції були складені акт загальної форми № 1526 від 15.06.2010р. і акт про технічний стан вагону № 80 від 16.06.10р. і на їх підставі комерційний акт БН 681298/90/66 від 16.06.10р., згідно з яким:

·          з лівої сторони зазори між кришкою люка № 1 і арміровочним листом 20мм х 400мм, між кришкою люка № 5 і арміровочним листом 30мм х 300мм, з правої сторони зазор між кришкою люка № 3 і арміровочним листом 20мм х 500мм, зазори закладені пакклею;

·          інші люки закриті, двері заварені, витікання вантажу відсутнє;

·          навантаження нижче бортів на 500-700мм, не розрівняне;

·          зліва по ходу потягу над 1-м і 5-м люками і з правої сторони над 3-м люком заглибини розміром: 1500мм х 1500мм на конус до люків;

·          зважування вагону проводилося на 150 т вагонних терезах два рази; нестача виявилася при кожному переважуванні;

·          вага нетто зважування вантажу 60,8 т (брутто 84,6 т, тари з брусу 23,8 т), нестача вантажу складає 7,2 т проти даних залізничної накладної;

·          навантаження виправили шляхом розрівняння поверхні вантажу, зазори додатково заклали картоном.

Комерційний акт підписано: в.о. заступника начальника станції, двома старшими прийомоздавальниками.

Згідно акту про технічний стан вагону № 80 від 16.06.10р.:

- на станції Красний Лиман була виявлена несправність: з лівої сторонипо ходу потягу між кришкою люка № 1 і арміровочним листом зазор 20мм х 400мм, між кришкою люка № 5 і арміровочним листом зазор 30мм х 300мм, з правої сторони зазор між кришкою люка № 3 і арміровочним листом 20мм х 500мм;

- причина виникнення несправності: зазори старого характеру, експлуатаційного походження, не усунені перед завантаженням вантажовідправником.  

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу і з вантажовідправника, який завантажив вантаж в несправний вагон вартість 6,18т кварциту (з урахуванням норми недостачі 1,5%), яка з урахуванням ПДВ складає 964,08 грн. (з кожного). Загальна сума позову складає 1 928,16грн.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть  відповідальність  за  зберігання  вантажу з моменту його прийняття і до видачі  одержувачу в межах,  визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за  незбереження  (втрату,  нестачу,  псування,  пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113  Статуту залізниць  України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника  причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної  відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної  відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджено, зокрема  комерційним актом.

Залізниця не довела, що втрата вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114  Статуту залізниць  України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 964,08 грн. із розрахунку: 6,180 т (нестача з урахуванням норми недостачi 1,5%) х 156,00грн. (вартість 1т кварциту + ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за рахунок перевізника у сумі 964,08 грн.

Позов до вантажовідправника заявлений без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.

Твердження залізниці про те, що вагон, у якому  зазори між кришкою люка і  арміровочним листом, розміри якого не відповідає конструктивно допустимому зазору, є технічно справиним, є голослвним, ніяким чином не підтверджене і спростовується складеним залізницею актом про технічний стан вагону, згідно якого виявлені зазори кваліфіковано як несправність вагону (у технічному відношенні).

Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність (комерційну) вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що  нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні,  у технічному відношенні,  вагони (ст.31 Статуту залізниць  України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій під час перевезення, яке здійснювалось на відстань 1013км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв'язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Красний Лиман,  це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов'язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності  під  час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні  для  перевезення відповідного вантажу" не тотожні.  Їх варто розрізняти,  тому що вагон може бути цілком  справним, але  таким,  що  не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад,  має стійкий запах,  що впливає на завантажені до нього продовольчі   товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Також при прийнятті рішення судом врахована та обставина, що:

- згідно п.7.11.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої у вересні 2008р. наказом Укрзалізниці № 417-Ц, заборонено подавати під завантаження вагони, що мають „пошкодження або відсутність металевої обшивки, настилу підлоги, борта та інших вузлів кузова, даху, дверей”;

- люки і арміровочні листи є складовою частиною підлоги вагону (інші вузли кузова), а тому наявність зазорів між кришками люків і арміровочними листами, розміри яких не відповідають конструктивним, свідчить про несправність (технічну) вагону і такий вагон не повинен був подаватись під завантаження.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.307, 314  Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу  України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов у частині щодо ДП „Донецька залізниця” задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635, п/р 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод (83062, м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122, п/р 26006198028081 в ДФ ПАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) 964,08грн. основного боргу (вартість нестачі), 51,00 грн. - відшкодування витрат  по  оплаті державного мита, 118,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат “Кварцит”  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,  а у разі подання  апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                                                               Матюхін В.І.                               

Повний текст рішення складено 22.12.2010р.