Рішення

від 27.12.2010 по справі 15/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.10 р.                                                                                    Справа № 15/228                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “АРК-96” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24314128)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33671231)  

про стягнення  53144,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коробка Л.О. за довіреністю б/н від 01.07.2010 р.

від відповідача: Намоконов І.О. за довіреністю № 924 від 09.09.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.12.2010 р. до 27.12.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “АРК-96” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк про стягнення 53144,24 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/228, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 24.11.2010 р. строк розгляду спору продовжений до 15.12.2010 р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 13.12.2010 р. справа № 15/228 передана на розгляд судді Левшиній Г.В. Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 16.12.2010 р. справа № 15/228 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 20176 від 01.01.2007 р. про вивезення твердих побутових відходів, згідно якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по вивозу ТПВ: вивезення, утилізація або захоронення ТПВ на полігоні.

Згідно п. 3.2 договору підрядник зобов'язаний виконувати передбачені даним договором роботи відповідно до санітарних норм та правил.

Пунктом 4.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.05.2008 р. до нього) передбачено, що об'єми ТПВ, які підлягають вивезенню, визначаються відповідно до діючих норм накопичення або встановлених на об'єкті контейнерах та відображаються в розрахунку до даного договору.

Згідно п. 5.2 договору замовник здійснює перерахування підряднику зібраних від населення коштів за вивіз ТПВ.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що підрядник перераховує замовнику за надані послуги по збиранню від населення оплати за вивезення ТПВ 3,6% від перерахованої замовником суми.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

Позивач в позовній заяві посилається на той факт, що оплата робіт по вивозу ТПВ за період з 01.01.2008 р. по 01.05.2009 р. була нарахована неправильно у зв'язку із включенням до об'ємів ТПВ населення за договором № 20176 від 01.01.2007 р. об'ємів ТПВ орендаторів та власників нежитлових приміщень, правовідносини між якими з відповідачем стосовно вивезення ТПВ регулюються іншими договорами, що не є спірними у даній справі. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 53144,24 грн.

Відповідач надав до суду відзив від 29.10.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача зайво нарахованої суми по орендаторам, сплаченої за вивіз ТПВ, в сумі 53144,24 грн., а підставою позову – виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором № 20176 від 01.01.2007 р. про вивезення твердих побутових відходів. Фактичний спір між сторонами існує щодо обсягу вивезених ТПВ та нарахування сум до сплати.

За договором № 20176 від 01.01.2007 р. у відповідача виникло зобов'язання виконати роботи по вивозу ТПВ, жодні грошові зобов'язання у підрядника перед замовником умовами даного договору не передбачені, в тому числі на повернення зайво нарахованих коштів.

Умовами договору (пункт 4.2) передбачена конкретна кількість проживаючих осіб, норм накопичення на 1 особу на рік, об'єм ТПВ на рік та на місяць. З урахуванням даних показників, а також діючих тарифів, сторони в договорі та додаткових угодах до нього  визначили конкретний розмір ТПВ, який підлягає вивозу та утилізації. У спірному періоді з 01.01.2008 р. до 01.02.2008 р. в місяць 374,675 куб.м., з 01.02.2008 р. до 01.06.2008 р. – 681,713 куб.м., з 01.06.2008 р. до 01.05.2009 р. – 1000,39 куб. та конкретну суму оплати за виконані роботи по вивозу ТПВ в місяць в розмірі 32692,75 грн.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати щоденний контроль за вивозом ТПВ, вести облік об'ємів вивозу ТПВ.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку виникнення розбіжностей стосовно об'ємів контейнерів–сміттєзбірників об'ємам ТПВ, вказаним в пункті 4.2 договору, сторони здійснюють контрольний замір, результати якого оформлюються двостороннім актом.

В матеріалах справи відсутні будь–які двосторонні акти, в яких були б зафіксовані результати контрольного заміру. Об'єми фактично вивезеного ТПВ оформлювалися актами, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками. Окремі акти залишилися не підписані з боку позивача. Завірені копії актів містяться в матеріалах справи.  

Згідно умов спірного договору замовник тільки перераховує грошові кошти за виконані роботи по вивозу ТПВ, отримані від населення. Тобто, у випадку безпідставного отримання виконавцем за договором надмірно сплачених грошових коштів по орендаторам, шкода була б завдана саме населенню, а не замовнику. Населення оплачує виконані роботи по вивозу ТПВ, виходячи із норм, які встановлюються органами місцевого самоврядування. При цьому така норма розраховується в середньому на одну особу, на підставі чого також визначається тариф. Рішенням міської ради від 20.05.2008 р. № 19/10 були затверджені тарифи на послуги з вивезення, розміщення та захоронення ТПВ в розмірі 32,68 грн. за 1 куб.м, що відповідає умовам договору. Оплата населенням вивозу ТПВ таким чином не залежить від фактично вивезеного підрядником об'єму ТПВ.

У випадку набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосуванню підлягає загальна норма закону – стаття 1212 Цивільного кодексу України, положення якої розповсюджуються і на зобов'язання, що виникають у зв'язку з поверненням виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше – збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге – відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному спорі суд не може застосовувати статтю 1212 ЦК України, оскільки кошти нараховувалися та сплачувалися не безпідставно, а за договором згідно актів виконаних робіт за фактично виконані роботи, тобто правовідносини між сторонами щодо виконання робіт по вивозу ТПВ дійсно мали місце, вони були врегульовані умовами спірного договору.

Крім того, у випадку заявлення позову про стягнення зайво перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу доведенню підлягає сам факт здійснення такої оплати, доказами чого є платіжні документи (платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Позивач не довів факт здійснення ним зайвої переплати грошових коштів за виконані відповідачем роботи на суму 53144,24 грн. понад погоджену сторонами в договорі норму. Умовами спірного договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.05.2008 р. до нього) передбачена конкретна сума грошових коштів, які замовник зобов'язаний сплачувати підряднику в місяць в розмірі 32692,75 грн. Спірний період позивач вказує з 01.01.2008 р. по 01.05.2009 р. Позивач надав до суду платіжні доручення про оплату вивезення сміття за жовтень 2008 р. на загальну суму 28100,00 грн. (згідно норми та тарифу недоплата складає 4592,75 грн.), за грудень 2008 р. на загальну суму 21100,00 грн. (недоплата – 11592,75 грн.), за січень 2009 р. на загальну суму 24000,00 грн. (недоплата – 8692,75 грн.), за лютий 2009 р. на загальну суму 33000,00 грн. (переплата – 307,25 грн.), за березень 2009 р. на загальну суму 23000,00 грн. (недоплата – 9692,75 грн.). За інші місяці в спірному періоді позивач платіжні доручення до суду не надав взагалі. В даному випадку переплата в сумі 307,25 грн. за лютий 2009 р. судом до уваги не приймається, тому як недоплата за інші місяці значно перевищує вказану переплату.

Крім того, стаття 1212 ЦК України не встановлює строку виконання грошового зобов'язання. В даному випадку застосуванню підлягає загальна норма права – стаття 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи докази пред'явлення позивачем відповідачу вимоги на повернення зайво сплачених коштів в сумі 53144,24 грн. відсутні. Лист № 475 від 29.04.2010 р. не може вважатися вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України про повернення коштів, так як містить тільки вимогу позивача провести перерахунок нарахування сум за вивезення ТПВ з 01.01.2008 р. по 01.05.2009 р. в сумі 53145,99 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами право вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 53144,24 грн. як зайво нарахованої суми по орендаторам, сплаченої за вивіз ТПВ, наявність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 53144,24 грн., настання строку виконання такого зобов'язання. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Богатир К.В.