Рішення

від 23.12.2010 по справі 12/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

23.12.2010                                                                                        Справа  № 12/115

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко –Ойл”,             м. Борислав Львівської області

до відповідача комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”, м. Рахів

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство „Укр –Аз –Ойл”, смт. Богородчани Івано –Франківської області  

про стягнення заборгованості в сумі  357 032,38 грн. (в т. ч. 206 644,53 грн. –пені; 26 069 грн. –3 % річних та 124 318,85 грн. –інфляційних збитків).

                                                                                           Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –Георгадзе С. Ш., генеральний директор

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Сахара Еко - Ойл”, м. Борислав Львівської області до комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”, м. Рахів за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства „Укр –Аз –Ойл”, смт. Богородчани Івано –Франківської області про стягнення заборгованості в сумі  357 032,38 грн. (в т. ч. 206 644,53 грн. –пені; 26 069 грн. –3 % річних та 124 318,85 грн. –інфляційних збитків).

           Позивачу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та письмовою заявою (вх. № 9971 від 23.12.2010 року) повідомив про те, що відповідач не погасив борг навіть частково ні позивачу ні третій особі на стороні позивача, через що просить задоволити позов в повному обсязі.

          Водночас, представник позивача зазначив, що довготривалі неплатежі відповідача негативно відображаються на господарській діяльності позивача та третьої особи –ТзОВ СП „Укр –Аз –Ойл”, а підприємство позивача опинилось на гарні банкрутства.

                                                                                 продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                               Закарпатської області по справі № 12/115

                                                                                                               від 23.12.2010 року

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування, копію довідки про включення до ЄДРПОУ та докази погашення боргу за рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 12/41 (2009) не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

           Повідомлення підтверджує вручення відповідачу 16.12.2010 року ухвали від 10.12.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце    і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.05.2009 року позов задоволено повністю. З відповідача присуджено до стягнення суму 948 999 грн. –основного боргу; 106 400,01 грн. –пені; 29 491,04 грн. –3% річних; 137 999,28 грн. –інфляційних збитків та 13 370 грн. -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 грн. –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

27.01.2010 року укладено угоду про поступку права вимоги відповідно до якої всі права переходять від ТзОВ „Сахара Еко –Ойл” до ТзОВ СП „Укр –Аз – Ойл”. На час слухання справи будь –якого погашення боргу не відбулося, чим не виконано рішення суду в справі № 12/41 від 15.05.2009 року.

Заявленим позовом позивач просить стягнути грошові кошти, що виникли в результаті невиконання судового рішення у справі № 12/41.

                                                                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                               Закарпатської області по справі № 12/115

                                                                                                               від 23.12.2010 року

          Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні з простроченої суми.

          Аналіз визначеної правової норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом  про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення судом вимоги про стягнення боргу. До того ж, погашення присудженої суми не відбулось.

          Позаяк, судові рішення є обов'язкові на усій території України  (ст. 124 Конституції України).

         Аналіз правовідносин сторін, які склались між сторонами оцінка поступлення присуджених коштів та виставлені вимоги, обставини, які склались на момент розгляду справи, дають підстави суду виходити, у висновку крім вищевикладеного, також із наступного.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

          Особливістю конкретних правовідносин є те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних збитків і 3 % річних, що виникли через несвоєчасність виконання зобов'язання та за рішенням суду станом на 15.05.2009 року, затримки реальної оплати грошей за наданий товар, через що на протязі часу з моменту отримання відповідачем товару (і неоплати ним його) втрачена вартісно –цілісна функція та плата за користування „чужим” капіталом присуджених грошей.

          Отже, позивач вправі вимагати на підставі ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України  інфляційні збитки та 3 % річних.

          Позаяк, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Оскільки, відповідачем не надано суду доказів щодо добровільного погашення боргу (ухвала суду від 10.12.2010 року, тоді як повідомлення суду підтверджує вручення відповідачу 16.12.2010 року ухвали суду від 10.12.2010 року), то такий борг підлягає примусовому стягненню з відповідача.

          Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 4.1 укладених договорів нарахована до сплати пеня в розмірі 206 644,53 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, беручи до уваги відсутність стягнення боргу після ухвалення 15.05.2009 року рішення у справі № 12/41 судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

До того ж, стягнення пені –передбачено договорами № 18 –10 /07 від

                                                                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                               Закарпатської області по справі № 12/115

                                                                                                 від 23.12.2010 року

18.10.2007 року та № 30 –10/08 від 30.10.2008 року (зазначені в рішенні у справі № 12/41), а стягнення 3 % річних та інфляційних збитків –Законом          (ст. 625 ЦК України).

Безперечність до задоволення позовних вимог обгрунтовує п. 3 ст. 509 ЦК України, де зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Строк (термін) виконання зобов'язання –це момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об'єкт зобов'язального правовідношення. Відповідно до ст. 251 ЦК України –строком є наявний період у часі, терміном –новий момент у часі, зі  спливом (настанням) яких пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

          Строк і термін виконання можуть бути визначені актом цивільного законодавства, правочином або рішенням.

          У цивільному праві розрізняють зобов'язання визначеним строком виконання і зобов'язання, в яких строк визначено моментом вимоги. Перші передбачають або дають змогу встановити день виконання чи період, протягом  якого зобов'язання може бути виконано. Другі повинні бути виконані у семиденний строк від дня пред'явлення.

          Отже, якщо строк (термін) виконання боржника обов'язку не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

         Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

                                                                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                               Закарпатської області по справі № 12/115

                                                                                                 від 23.12.2010 року

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.   

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і  заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                                                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                              Закарпатської області по справі № 12/115

                                                                                                від 23.12.2010 року

1.             Позов задоволити  повністю.

2.           Стягнути з комунального підприємства „Рахівтеплокомуненерго”           (м. Рахів, вул. Шевченка, 43; код 32796833) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара –Еко –Ойл” (м. Борислав Львівської області, вул. Потік, 5; код 34672723) суму 206 644,53 (двісті шість тисяч шістсот сорок чотири грн. 53 коп.) –пені; 26 069 (двадцять шість тисяч шістдесят дев'ять грн.) –3% річних; 124 318,85 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімнадцять грн. 85 коп.) –інфляційних збитків та 360 (триста шістдесят грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість  грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.