Постанова

від 24.01.2008 по справі 4/189-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/189-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 4/189-07  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Данилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргуТростянецького районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області

на постанову від 11.10.2007 р.   Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 4/189-07 господарського суду Вінницької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв*язку №7 Вінницької філії  ВАТ "Укртелеком"

доТростянецького районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області

проСтягнення 46 902,97 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача –Ковальова Н.С., за довіреністю

                        Нечипорук Н.Г., за довіреністю

від відповідача –не з'явилися

           ВСТАНОВИВ:

        ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку № 7 (смт. Тростянець) Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" пред'явило позов до Тростянецького районного відділу УМВС України у Вінницькій області про стягнення 46902грн. 97 коп. боргу за послуги електрозв'язку.

       Рішенням господарського суду Вінницької області  від 15.05.2007 р. у справі № 4/189-07, залишеним без змін постановою від 11.10.2007 р.   Житомирського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено.

        Тростянецький районний відділ Управління МВС України у Вінницькій області  звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати частково постанову від 11.10.2007 р.   Житомирського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Вінницької області  від 15.05.2007 р. у справі № 4/189-07 в частині стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2004 р.; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних в цій частині  вимог відмовити.  

        Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з типовим договором від 17.05.2004р. № 17 підприємство електрозв'язку (позивач) взяло зобов'язання надавати споживачу (відповідач) послуги електрозв'язку (телефонний зв'язок), а відповідач - оплачувати ці послуги .

Відповідно до п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку в кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Судами встановлено, що із змісту рахунків за № 432000020 за надані послуги, позивач зазначав у цих рахунках суму боргу за минулий період та окремо суму поточного платежу за кожен місяць (т.1 а.с.24 - 51, 53 - 90, 92, 94). Зокрема, в рахунках за січень 2004 року вказано борг на 01.01.2004р. у розмірі 26935,72 грн. і поточний платіж у сумі 1464,22 грн. (т.1 а.с.24-26). Дані експедиторських карток за 2004 - 2006 роки підтверджують факт вручення рахунків відповідачу (т.1 а.с.118 - 120).

В платіжних документах про часткову оплату отриманих послуг відповідач в призначенні платежу вказував: "За електрозв'язок згідно рахунку № 430020 від такої-то дати" (т.1 а.с.32, 33, 36, 40, 44, 49, 52, 55, 64, 66 - 67, 69, 71 - 72, 76, 79 - 80, 91, 93, 95 -96).

Відповідач приймав до оплати виставлені рахунки, в платіжних документах не зазначав конкретний період, за який вноситься плата, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що  позивач правомірно проводив зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за минулий період, сума якої була відображена в кожному рахунку.

Відповідно до  ч. 1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У зв'язку з цим, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про оплату ним послуг, наданих у період з січня 2004 року по січень 2007 року, та щодо спливу строку позовної давності по заборгованості, що виникла до 1 січня 2004 року.  

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.  

Як було вірно встановлено апеляційним судом акт звіряння розрахунків за послуги зв'язку станом на 01.01.2007р., підписаний керівником і головним бухгалтером установи відповідача 10 січня 2007 р., свідчить про визнання боргу в сумі 46902,97 грн., в тому числі на 01.01.2004р. у розмірі 26935,72 грн.

Беручи до уваги всі вищевикладені обставини в їх сукупності судова колегія приходить до висновку, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги в повному обсязі.

         Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторони оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови.

        Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                  ПОСТАНОВИВ:

        Касаційну скаргу Тростянецького районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області залишити без задоволення.

       Постанову від 11.10.2007 р.  Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 4/189-07 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                    Є. Першиков  

Судді                                                                                               Т. Данилова

                                                                                                        І.  Ходаківська