Постанова

від 10.06.2008 по справі 4/189-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/189-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 4/189-07  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нафтопроммаш”, м. Охтирка Сумської області (далі –ВАТ “Нафтопроммаш”)

на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2007 та

ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007

зі справи  № 4/189-07

за позовом Охтирського міжрайонного прокурора, м. Охтирка Сумської області (далі –Прокурор), в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Охтирка, м. Охтирка Сумської області (далі – відділення виконавчої дирекції Фонду)

до ВАТ “Нафтопроммаш”

про стягнення 2 010, 19 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Прокурора – не з'яв.,

позивача – не з'яв.,

відповідача – П'яткової О.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

В травні 2007 року Прокурор в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду звернувся до господарського суду Сумської області в порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з позовом про стягнення з ВАТ “Нафтопроммаш”               2 010, 19 грн. пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2007 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. У прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 (колегія суддів у складі: Пушай В.І. –головуючий, судді     Плужник О.В. і Барбашова С.В.): “провадження по розгляду апеляційної скарги ВАТ “Нафтопроммаш”, м. Охтирка на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07р. по справі № 4/189-07” припинено; апеляційну скаргу разом з матеріалами справи передано до місцевого господарського суду “для вирішення питання щодо подальшого їх скерування до компетентного суду для розгляду за встановленою підсудністю”. У винесенні зазначеної ухвали апеляційна інстанція виходила з того, що:

апеляційний господарський суд не має повноважень з розгляду апеляційних скарг зі спорів, що підлягають вирішенню за правилами адміністративного судочинства;

на момент прийняття рішення місцевим господарським судом з даної справи остання з урахуванням вимог пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (далі -  КАС України), “була підвідомча саме Господарському суду Сумської області”;

на момент оскарження зазначеного рішення господарського суду Сумської області вже було створено “відповідний апеляційний адміністративний суд, в межах своєї компетенції та з урахування встановленої законом підсудності здійснює провадження по розгляду апеляційних скарг на судові рішення господарського суду Сумської області по адміністративних справах”.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВАТ “Нафтопроммаш” на рішення місцевого господарського суду з даної справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Нафтопроммаш” просить скасувати відповідні рішення та ухвалу попередніх судових інстанцій, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області. Скаргу з посиланням, зокрема, на статтю 103 ГПК України, статті 3, 17, пункт 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, статті 47, 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” мотивовано тим, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у прийнятті рішення про застосування до скаржника фінансової санкції діяв “як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень”, а тому спір у даній справі підпадає під адміністративну юрисдикцію і повинен розглядатися за правилами КАС України.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу згідно зі статтею 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача 2 010, 19 грн. пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

У зв'язку з набранням чинності КАС України з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон.    

Відповідно до статей 15, 16, 18 Закону страхування від  нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі –Фонд) -  некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.  

Згідно з частиною першою та другою статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників.

За змістом статті 52 Закону саме відділенням виконавчої дирекції надано право на стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду та адміністративно-господарських санкцій.

Частиною першою статті 55 Закону передбачено судовий порядок вирішення наявних спорів.

У пункті 11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” також зазначено, що:

- відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами;

- отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, оскільки у даному випадку відділення виконавчої дирекції Фонду виступає саме як суб'єкт владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, то даний спір є публічно-правовим і відповідно до приписів статті 4 і частини другої статті 17 КАС України (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

З урахуванням наведеного апеляційним господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали вірно зазначено, що даний спір має публічно-правовий характер та підлягає розглядові за правилами адміністративного судочинства. Проте, незважаючи на наведене, він дійшов неправильного висновку щодо припинення провадження “по розгляду апеляційної скарги ВАТ “Нафтопроммаш” на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07р. по справі № 4/189-07”. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України, прийняв рішення з даної справи саме за правилами ГПК України, то апеляційний господарський суд був зобов'язаний вирішити питання щодо законності прийняття місцевим господарським судом рішення в порядку господарського судочинства, чого апеляційним господарським судом здійснено не було. А відповідно це призвело до неправильного застосування норм процесуального права, внаслідок чого оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 зі справи         № 4/189-07 згідно з приписами статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Між тим розгляд місцевим господарським судом публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене рішення господарського суду Сумської області також підлягає скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому господарському суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ                       № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нафтопроммаш” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 зі справи № 4/189-07 скасувати.

Справу передати до господарського суду Сумської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов