Постанова

від 30.01.2008 по справі 11/557

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/557

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 січня 2008 р.                                                                                    № 11/557  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиАкціонерного товариства відкритого типу "Гілея"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.10.2007

у справіГосподарського суду Миколаївської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Первомайськавтотранс"

доАкціонерного товариства відкритого типу "Гілея"

простягнення 381747,02 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Кашуба С.Д.-дов.№10/557 від 31.10.2007

від відповідача:Форостян А.М.- дов. від 11.07.2007

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 02.10.2007 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 17.08.2007 господарського суду Миколаївської області скасовано. Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з АТВТ "Гілея" на користь ВАТ "Первомайськавтотранс" – 338341,02 грн. заборгованості, 5075,12 грн. витрат зі сплати державного мита, 105,02 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 526, Цивільного кодексу України  та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, в зв'язку з чим виникла перед позивачем заборгованість.

Не погоджуючись з постановою АТВТ  "Гілея" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 43, 33, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 307, 311, 312 Господарського кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 23.08.2006 АТЗТ „Гілея” та ВАТ „Первомайськавтотранс” уклали договір №574/св на перевезення цукрових буряків, відповідно до умов якого, перевізник зобов'язується надати послуги з перевезення цукрових буряків у відповідності до вимог та на підставі розпоряджень замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки здійснюються на підставі рахунків, виставлених перевізником, з наданням наступних документів: товарно-транспортної накладної, реєстру шляхових листів та товарно-транспортних накладних із зазначеним найменуванням пункту завантаження, відстані доставки, ваги бруто/нето, вартості транспортних послуг, марки і державного номера автомобіля, прізвища, імені, по-батькові водія, підписаного керівником і головним бухгалтером перевізника, акту виконаних робіт.

01.10.2006 сторони за договором уклали додаткову угоду №1 до договору №574/св на перевезення цукрових буряків від 23.08.2006, якою змінено вартість перевезення вантажу перевізником.

На виконання договору ВАТ „Первомайськавтотранс” здійснило перевезення цукрового буряку в період з 21.09.2006 по 16.11.2006 на загальну суму 451531,57 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт та рахунками.

30.10.2006 АТВТ „Гілея” оплатило за платіжним дорученням №2435 10000 грн..

За актом звірки взаєморозрахунків, від 16.11.2006 заборгованість АТВ "Гілея" перед перевізником становила 437341,02 грн..

У грудні 2006 року АТВТ „Гілея” та ВАТ „Первомайськавтотранс” затвердили графік погашення заборгованості замовником, відповідно до якого останній платіж проводиться у квітні 2007 року в сумі 104335,25 грн..

На підставі п. 2.4 договору, 07.06.2007 АТВТ „Гілея” поставило перевізнику цукор-пісок у кількості 30 тон на загальну суму 99000 грн.. Таким чином, заборгованість АТВТ „Гілея” склала 381747,02 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містить ст. 526 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони у справі уклали договір перевезення, який регулюється главою 32 Господарського кодексу України та гл. 64 Цивільного кодексу України.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Сторонами за договором змінено строки погашення заборгованості, укладенням  графіку погашення заборгованості до вищевказаного договору, оскільки, відповідно до вказаного графіку строк останньої сплати заборгованості встановлено у квітні 2007 року, тому строк позовної давності принагідно відраховувати з 01.05.2007.

Суд апеляційної інстанції встановив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 37392,57 грн. пені та 6013,67 грн. штрафу з огляду на наступне.

            За ст. 230 Господарського кодексу України,  штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами 1 та 4-7 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Умовами договору на перевезення цукрових буряків №574/св від 23.08.2006 не передбачено відповідальності ВАТ „АТВТ „Гілея” за невиконання обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг у вигляді штрафу та пені, тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.  

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Одеським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова  відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 02.10.2007 Одеського апеляційного господарського суду зі           справи № 11/557-07 залишити без змін.

Головуючий                                                          В.С. Божок

Судді                                                                         Т.Ф.Костенко

                                                                                               Г.П.Коробенко