Рішення

від 12.01.2008 по справі 11/438

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/438

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/438

12.01.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Покровський сирзавод”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Толока”

пропро визнання договору та додатків до нього недійсними

Суддя Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача       Борульник А.В., Фесик С.С. (представники за дов.);

від відповідача  не з'явились.

У судовому засіданні 08.01.2008 за згодою представника позивача на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору постачання № 24 від 16 червня 2005 року, укладеного між ТОВ "Покровський сирзавод" та ТОВ "Толока", та усіх додатків до нього.

Ухвалою від 01.11.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 26.11.2007, яке відкладалось на 19.12.2007.

У судовому засіданні 19.12.2007, з урахуванням неявки представника відповідача, а також на підставі пояснень позивача виникла необхідність витребувати додаткові докази, у зв'язку з чим розгляд справи ухвалою від 19.12.2007 було відкладено на 08.01.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не було підписано повноважними представниками сторін, а, відтак, такий договір підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

До матеріалів справи надано договір від 16.06.2005 поставки № 24, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Покровський сирзавод" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толока" (покупець), за яким позивач повинен був поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у договорі.

Як підтверджується матеріалами справи, в т. ч. встановлено судовими рішеннями у справі господарського суду Дніпропетровської області № 33/232, сторонами укладені додатки до договору № 1 від 16.06.2005, № 2 від 21.06.2005.

Відповідно до п. 3 додатку до договору № 1 від 16.06.2005 плата за товар здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати на рахунок протягом з банківських днів з моменту підписання сторонами даної специфікації та отримання рахунку-фактури.

Відповідно до додатку № 2 від 21.06.2005 оплата за товар по даній специфікації здійснюється шляхом перерахування 50% передоплати на рахунок протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами даної специфікації і отримання рахунка-фактури, наступні 50% перераховується на розрахунковий рахунок продавця по факту завантаження товару на автотранспорт покупця.

У вказаних договорі та додатках в якості повноважної особи ТОВ "Покровський сирзавод", яка їх укладала, зазначено директора Головченка В.І.

Загальні умови укладення господарських договорів передбачені, зокрема, статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський до говір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписа ного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарсь ких договорів у спрощений спосіб, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог чинного законодавства і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одер жала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 24 з протоколом розбіжностей були направлені відповідачу листом від 30.06.05 для розгляду. Факт отримання протоколу розбіжностей відповідачем підтверджується матеріалами справи, а також встановлено судовими рішеннями у справі господарського суду Дніпропетровської області № 33/232.

Згідно з пунктом 5 статті 181 Господарського кодексу України покупець, одержавши протокол розбіжностей до договору, зобов'язаний протягом два дцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропо зиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як встановлено в судовому засіданні та випливає з матеріалів справи, роз біжності сторонами не врегульовані, на розгляд суду не передавались.

За таких обставин відсутні підстави вважати договір укладеним.

Як свідчать матеріали справи, відповідач стверджує, що вказаний договір був підписаний сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, і вказує на пп. 11.2 Договору.

Разом з тим, п. 11.2 передбачено, що факсові копії  даного договору і додатків до нього, засвідчені підписами і печатками обох сторін, мають повну юридичну силу.

Проте вказаним пунктом обумовлено саме засвідчення факсових копій договору з додатками, а не підписання обома сторонами. Крім того в тексті Договору відсутня вказівка щодо можливості його укладення за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому згідно з п. 11.1 договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному у кожної сторони.

Як зазначає позивач і підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Покровський сирзавод" не має, а також не отримувало від відповідача оригінальних примірників договору та додатків, засвідчених підписами повноважних представників та печатками сторін.

Доказів зворотного, а також доказів існування  оригінальних примірників договору та додатків, засвідчених підписами повноважних представників та печатками сторін відповідачем не надано.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає таке.

Відповідно до встановлених Статутом ТОВ "Покровський сирзавод" повноважень (п. 4.3) право на підписання  цивільно-правових договорів  від  імені  ТОВ  "Покровський  сирзавод"  та право розпорядження майном і коштами ТОВ "Покровський сирзавод" має виключно генеральний директор товариства.

Згідно з Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Покровський сирзавод" № 13 від 30.03.2005 (копія –у справі) на посаду генерального директора товариства з 01.04.2005 до 01.04.2007 повторно обрано Серебрякова В.М. Отже, на час укладання спірного договору та додатків до нього (червень 2005 року) генеральним директором ТОВ "Покровський сирзавод" був Серебряков .М.

Водночас згідно з наказом № 177 від 23.07.2004 Головченко В.І. призначений лише виконуючим обов'язки директора ТОВ "Покровський сирзавод".

Тобто Головченко В.І., будучи на посаді директора (а не генерального директора), не мав повноважень на підписання спірного договору. Крім того, вказаний вище договір та додатки до нього, як вже було вказано вище, взагалі не були підписані від імені позивача.

Суд враховує, що згідно з матеріалами справи позивачем факсимільним зв'язком були передані (виставлені) відповідачеві рахунки фактури № 00000217 від 16.06.2005, № 00000216 від 16.06.2005, № 0000224 від 23.06.2005. Відповідачем  перерахована передоплата в сумі 502000 грн. згідно платіжних доручень № 114 від 16.06.2005, № 128 від 24.06.2005, № 17 від 20.07.2005.

Однак у суду відсутні докази того, що позивачем виставлялись ТОВ "Толока" рахунки відповідно саме до вищевказаного договору та додатків до нього, оскільки ані вказані рахунки, ані інші документи про відвантаження продукції не містять будь-якого посилання на вказаний договір.

Так, в платіжних дорученнях № № 159 від 20 липня 2005 року, № 128 від 24 червня 2005 року, № 114 від 16 червня 2005 року в графі "Призначення платежу" позивачем чітко зазначено - оплата за масло селянське згідно рахунків відповідно № № 224 від 23.06.2005 року, та 217 від 16 червня 2005 року.

Крім того, в гарантійному листі ТОВ "Покровський сирзавод" (вих. № 334 від 22.08.2005 року) також вказується на те, що підприємством отримана передплата за платіжними дорученнями, а не за договором № 24 від 16.06.2005.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Покровський сирзавод" виставило до сплати ТОВ "Толока" три рахунки №216 від 16 червня 2005 року на суму 99600 грн., №217 від 16 червня 2005 року на суму 66400 грн. та №224 від 23.06.2005 року на суму 336000 грн..

ТОВ "Толока" сплатило за виставленими рахунками передплату за товар платіжними дорученнями № 114 від 16 червня 2005 року суму 166000 грн., № 159 від 20 липня 2005 року суму 168000 грн., № 128 від 24 червня 2005 року суму 168000 грн., де в графі "Призначення платежу" відповідачем чітко зазначено - " Оплата за масло селянське згідно рахунку №...".

ТОВ "Покровський сирзавод" відвантажило ТОВ "Толока" масло селянське двома партіями: 16 червня 2005 року за накладними №№ 31362, 31363 в кількості 20 т на суму 166000 грн., та 29 серпня 2005 року за накладною № 31422 в кількості 18,1 т на суму 152040 грн.

При цьому вказані операції жодним чином не відносяться до спірного договору та додатків до нього.

Суд також враховує, що у долученій до матеріалів справи постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 у справі № 33/232 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Толока” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Покровський сирзавод” про стягнення 225.099,35 грн., зроблено висновок про те, що договір поставки від 16.06.2005 № 24 не може вважатися укладеним у письмовій формі.

Разом з тим судження та висновки суду, викладені у вказаній постанові у справі, предметом якої було стягнення заборгованості, не є обов'язковим для господарського суду. Дніпропетровським апеляційним господарським судом згідно з предметом спору досліджувались обставини на предмет виконання сторонами зобов'язань, що виникли з обставин виставлення ТОВ "Покровський сирзавод" Товариству «Толока»рахунків-фактур (які не містять посилань на спірний договір), оплати Товариством «Толока» цих рахунків та подальшого отримання чи неотримання продукції. Питання, пов'язані з дійсністю чи недійсністю спірного договору судовими інстанціями у справі № 33/232 не досліджувались.

Предметом же даного спору є саме дослідження обставин, пов'язаних з дійсністю чи недійсністю спірного правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках,  встановлених  цим  Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість  позовних вимог та вважає їх таким, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суд належних та допустимих доказів на заперечення позовних вимог.

Згідно зі ст.  216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України в разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі —відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Оскільки сторонами не надано будь-яких доказів виконання спірного договору, відповідно відсутні й підстави застосування реституції.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір постачання № 24 від 16 червня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Покровський сирзавод" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с Олександрівка, вул. Леніна 1а, р/р 26002225650100, в ДОД АППБ "Аваль" м. Дніпропетровська, МФО 305653, код ЄДРПОУ 32055349) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толока" (04205 м. Київ, пр-т. Оболонський, 7а, р/р 26003310605, в ТОВ „КБ "Актив-Банк" м. Київ, МФО 300852, код ЄДРПОУ 22936512), та усі додатки до нього.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю фірма "Толока" (код ЄДРПОУ 22936512, 04205 м. Київ, пр-т. Оболонський, 7а, з р/р 26003310605 в ТОВ „КБ "Актив-Банк" м. Київ, МФО 300852, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський сирзавод" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с Олександрівка, вул. Леніна 1а, р/р 26002225650100, в ДОД АППБ "Аваль" м. Дніпропетровська, МФО 305653, код ЄДРПОУ 32055349) судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                      О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –12.01.2008.