Рішення

від 28.12.2010 по справі 17/136-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/136-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.10           Справа № 17/136-10.

За позовом:        Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО», м. Суми  

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Транс Сервіс», м.Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача, Державного підприємства заводу «Штурм», м. Буринь

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

        Представники:

Від позивача         Пономаренко В.П.

Від відповідача:    не з‘явився

       Від третьої особи: Солдаткін І.В., довіреність №2208 від 23.04.2008 р.

       У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), укладений 20 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Транс Сервіс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО», а також визнати за ним  право власності на нежитлове приміщення - будівлю, загальною площею 1 654 кв.м., розташовану за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 4, літ. М-4.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Третя особа в письмовому відзиві №20-17/136-10 від 20.12.2010 р. зазначила, що договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 20.02.2008 року, не зареєстрований належним чином, а отже не є укладеним і не створює прав та обов‘язків для сторін, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши докази по справі, суд встановив:

20 лютого 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Транс Сервіс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» було укладено договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) (далі за текстом – «договір»), відповідно до умов якого (п.1.1.) відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу будівлю (споруду, приміщення) під розбирання, загальною площею 1 654 кв.м., розташовану за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 4, літ. М-4, а позивач взяв на себе зобов‘язання прийняти вказану будівлю (споруду, приміщення), здійснити демонтаж.   

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, розташоване за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 4, належало ТОВ «Альфа Транс Сервіс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ 628750 від 06.08.2007 р., що підтверджується відповідним Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Буринське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п. 1.2. Договору вбачається, що право власності на будівлю переходить до позивача з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в повному обсязі.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що майно, що вказане в п.1.1. цього Договору продане за 55 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 9 166 грн. 66 коп.

Згідно п. 2.1. Договору розрахунки за придбаний об‘єкт здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок Продавця.  

На виконання даного пункту договору відповідно до платіжного доручення №45 від 03 березня 2008 року ТОВ «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Альфа Транс Сервіс» 55 000 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем була проведена повна оплата за отримане від відповідача майно по Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2008 року між сторонами був підписаний акт здачі-приймання об‘єкту купівлі-продажу за Договором купівлі-продажу  від 20 лютого 2008 року, засвідчений належним чином підписами сторін та їх печатками.

Третя особа обґрунтовує свої заперечення тим, що рішенням господарського суду Сумської області від 20.07.2009 року по справі №4/104-08 задоволено позов про стягнення з ТОВ «Альфа Транс Сервіс» на користь ДП Завод «Штурм» 247 000 грн. 00 коп. заборгованості. На підставі наказу від 31.07.2009 року по справі №4/104-08 господарського суду Сумської області про примусове виконання рішення від 31.07.2009 року постановою ВДВС Буринського районного управління юстиції від 02.10.2009 р. був накладений арешт на майно ТОВ «Альфа Транс Сервіс» та оголошено заборону на його відчуження, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об‘єктів нерухомого майна. Вважає, що оскільки договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 20.02.2008 р. не зареєстрований належним чином, він не є укладеним і не створює прав та обов‘язків для сторін, а в разі визнання спірного договору дійсним ДП завод «Штурм» не зможе задовольнити свої грошові вимоги як стягувача, за рахунок майна відповідача.         

Проте, судом встановлено, що майно від відповідача до позивача було передане належним чином на підставі акту приймання-передачі 04 березня 2008 року, до його включення до Єдиного реєстру заборон відчуження об‘єктів нерухомого майна.  

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач набув право власності на зазначений вище об‘єкт правомірно на підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 20 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нежитлове приміщення - будівлю, загальною площею 1 654 кв.м., розташовану за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 4, літ. М-4, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), укладений 20 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Транс Сервіс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО», мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.   

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 9/1, код 14007789) право власності на нежитлове приміщення - будівлю, загальною площею 1 654 кв.м., розташовану за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Кутузова, 4, літ. М-4.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Транс Сервіс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4, код 33960665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудпрогрес» фірма «АСПРО» (40000, м. Суми, вул. Тополянська, 9/1, код 14007789) 550 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                       Коваленко Олександр Вікторович